4.1.1. Метод тріангуляції

Його запропонував у 1617 р. голландський уче­ний Снелліус. Геодезична мережа складається з трикутників, у яких по можливості вимірюються всі кути й одна або кілька ліній. Після попе­редньої обробки мережу можна віднести на поверхню земного еліпсоїда або на площину. Потім обчислюються довжини всіх ліній. Маючи коор­динати вихідної точки й азимут лінії, обчислюють приріст координат і визначають координати всіх точок мережі.

Найпростішою фігурою в тріангуляції є трикутник. Складнішими фігурами можуть бути геодезичний чотирикутник і три-, п'ятипроменева

Рис. 4.1. Фігури тріангуляції

і т. д. центральні системи. На рис. 4.1 показано геодезичний чотирикут­ник (ліворуч) і дві центральні системи. Кружечками позначено точки тріангуляції.

4.1.2. Метод полігонометрії

Цим методом координати точок визначають прокладанням на місцевості системи полігонів або окремих полігонометрич- них ходів, у яких вимірюються довжини ліній між точками і кути при вершинах полігонів і ходів. Після відповідної обробки вимі­рювань (такої, як і в тріангуляції) обчислюють координати точок.

Метод полігонометрії був першим методом визначення геодезич­них координат як найбільш простий і природний для безпосереднього одержання координат на земній поверхні. Проте він поширювався мало через складність і трудо- місткість вимірювання ліній, а з появою методу тріангуляції застосовувався ще рідше. У кінці XIX ст. винайшли підвісний дротяний прилад (базисний прилад). Завдяки цьому методом полігонометрії почали користуватися значно частіше. Тепер же, із застосуванням світловіддале- мірного способу вимі-рювання довжин ліній, метод полігонометрії став таким же ефективним, як і метод тріангуляції.

4.1.3. Методи трилатерації та лінійно-кутової тріангуляції

Геодезична мережа в трилатерації та лінійно-кутовій тріангуляції така сама, як і в тріангуляції. У першому методі вимірюються лише лінії (кути не вимірюють), а в другому вимірюють усі кути і всі лінії.

Метод трилатерації застосовують при побудові радіогео- дезичних мереж у малообжитих і важкодоступних районах. Довжини ліній при цьому вимірюють радіовіддалеміром. Точніший метод трилатерацій з використанням світло- віддалемірів застосовують для створення спе­ціальних гео-дезичних мереж.

Найточніший метод визначення геодезичних координат - метод лінійно-кутової тріангуляції. Проте застосовують його ще рідко (при по­будові геодезичних мереж на космодромах, монтажі фізичних реакто­рів і взагалі при будівництві унікальних споруд).

Координати земної поверхні можна визначити і негеоде- зичними методами. Це давно відомий астрономічний метод і сучасний - супутниковий. Астрономічний метод (його вивчають у курсі практичної астрономії) розроблений добре. Він простий, але не має високої точності: похибка у виз-наченні координат астрономічним методом - 10-15 м.

Супутниковий метод (його вивчають у курсі космічної геодезії) застосовують недавно. Координати станцій спосте-режень за супутниками визначають цим методом з похибкою 4-5 м. Це найперспективніший метод визначення координат.

З усіх методів визначення координат точок земної поверхні найточніші геодезичні методи: вони дають змогу визначити координати точок на невеликій території з похиб-кою в кілька сантиметрів.