Основи ос Поняття файлу та каталогу.
Як було розглянуто раніше, запам'ятовування даних, представлених у двійковому вигляді, запам'ятовуючими пристроями ЕОМ полягає у їх відображенні у деякому масиві елементів. Ці елементи, що являють собою, по суті, елементарні запам'ятовуючі комірки, можуть приймати, як правило, два відмінні стійкі стани, у яких вони відрізняються фізичними, а іноді ще й хімічними властивостями, а переходи між цими станами відбуваються під дією певних фізичних впливів. Процес зміни стану послідовності запам'ятовуючих комірок відповідно до значень бітів у деякій їх послідовності якраз і являє собою операцію запису даних, а перебування комірок у цих станах на протязі деякого часу розглядається як збереження даних на носієві. Таким є збереження даних у запам'ятовуючих присторях на фізичному рівні.
На логічному рівні, тобто з точки зору користувача, дані зберігаються у файлах.
Файл – це іменована послідовність байтів довільної довжини. Англійське слово “file” перекладається буквально як "шпилька для наколювання паперів", що символізує об'єднання даних, збережених фізично у наборі запам'ятовуючих комірок, у одному логічному інформаційному блоці. У файлах можуть зберігатись як програми, так і текстові, графічні, звукові та інші дані.
Файл є універсальним інформаційним об'єктом. Будь-яка робота, виконана на комп'ютері користувачем, оформлюється у вигляді файлів.
П
овне
ім'я файлу (прийнято позначати строчними
літерами) складається з двох частин,
розділених крапкою: власне імені (ліворуч
крапки) та розширення файлу (праворуч
крапки). Часто повне ім'я файлу для
скорочення називають іменем, як правило,
це не призводить до плутанини.
Ім'я файлу задається створювачем файлу і, за деяких обмежень, воно може бути довільним, але, з метою раціоналізації, файлам доцільно присвоювати значущі імена.
Розширення імені файлу є необов'язковим, як правило, його задають з метою опису типу файлу. Існують стандартні розширення файлів, наприклад, розширення “txt” присвоюється текстовим файлам, “exe” – файлам з готовими до виконання програмами тощо.
Деякі файли повинні мати строго визначені імена, наприклад, початкові веб-сторінки сайтів, створені за допомогою мови HTML, повинні зберігатись у файлах з іменем index.html.
Сукупність файлів на носії утворює файлову структуру даного носія. Імена файлів реєструються у елементах файлової структури, що дістали назву каталогів, або директорій. Каталоги, так само, як і файли, мають імена (прийнято позначати заглавними літерами), але, на відміну від останніх, без розширень. В кожному каталозі може бути зареєстровано багато файлів, але кожен файл може бути зареєстрований лише в одному каталозі.
В каталогах крім (або замість) імен файлів можуть бути зареєстровані імена інших каталогів, тоді перші називаються батьківськими, або надкаталогами, а останні – дочірніми, підкаталогами або вкладеними каталогами. При цьому весь корисний об'єм носія, призначений для збереження даних, асоціюється з так званим кореневим каталогом – каталогом найвищого рівня в ієрархічній структурі носія. Цей каталог не є дочірнім по відношенню до будь-якого іншого каталогу, а зареєстровані в ньому підкаталоги називаються каталогами 1-го рівня, в яких, в свою чергу, можуть бути зареєстровані каталоги 2-го рівня і т.д. Сукупність каталогів на певному носії, одні з яких вкладені у інші, утворює ієрархічну структуру каталогів даного носія.
Якщо в певному каталозі зареєстроване ім'я файлу або каталогу, то кажуть, що цей файл або каталог знаходиться в даному каталозі. Якщо в каталозі не зареєстроване жодне ім'я, його називають порожнім. Таким чином, в непорожньому каталозі можуть знаходитись або каталоги (каталог) та файли (файл), або суто каталоги (каталог), або суто файли (файл).
Якщо відповідно до вимог файлової системи на диску існує лише кореневий каталог, який не може містити підкаталогів, то така файлова система називається однорівневою.