1. Посилання у середині тексту.

При посиланні на джерело, включене в список використаної літератури, після згадки про нього або після цитати з нього в квадратних дужках зазначається номер, під яким він значиться в списку, наприклад:

Ю.С. Шемшученко [26] вважає...

Якщо посилаються на певну сторінку джерела, посилання оформлюється таким чином:

У тексті зазначається:

Державний режим, за визначенням Н.М. Пархоменко, є системою заснованих на нормах права методів, способів та прийомів здійснення державної влади [23, с. 140].

При посиланні на багатотомне видання необхідно вказувати також номер тому, наприклад:

[16, Т.1, С.54]

2. Підрядкові посилання.

Такі посилання розміщуються під текстом і друкуються через 1,5 інтервали, наприклад:

У тексті: «Конфлікт – вияв неузгодженості спільної діяльності щодо реалізації інтересів»¹

У посиланні:

¹Омаров А.Т. Конфлікт і згода [Текст] / А.Т. Омаров– К. : Істина, 1996. – С. 22.

Виноски під текстом нумеруються на кожній сторінці, починаючи з цифри «один». При повторних посиланнях на один твір в межах однієї сторінки пишуться слова «Там само» і вказують сторінки: Там само. – С. 54. Якщо посилання на один і той же твір повторюються на різних сторінках, у виносці зазначається тільки прізвище автора, ініціали, назва твору і відповідні сторінки. Замість назви допускаються слова «Вказана праця». У разі відсутності посилань на інші роботи даного автора, дозволяється вказувати тільки прізвище, ініціали автора і сторінку. Наприклад:

Перше посилання: Співак В.М. Майбутнє соціальної держави в Україні / В.М. Співак // Правова держава : Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Випуск 12. – К., 2001. – С. 710.

Повторне посилання: Співак В.М. Вказана праця. – С. 711.

Варто зауважити, що в курсовій роботі слід заздалегідь обрати єдиний підхід до оформлення бібліографічних посилань. Поєднання при цьому різних способів не допускається.

Загальні вимоги до цитування:

текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручування думок автора. Пропуск слів, речень абзаців при цитуванні позначається трьома крапками. Якщо перед пропущеним текстом стояв розділовий знак, він не зберігається;

кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора і давати відповідне посилання на джерело;

коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження у круглих дужках із вказівкою на ініціали автора роботи типу: (виділено нами. – І.В.), (підкреслено нами. – І.В.).

Притекстовий бібліографічний список (список використаних джерел) – бібліографічний посібник, який містить бібліографічний опис цитованих, розглядуваних чи згадуваних документів. До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися автором роботи і на які є посилання в тексті, а також згадувані в роботі нормативно-правові акти.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел наводяться в додатку В.

Курсова робота підписується її автором. Підпис автора, дата завершення роботи проставляються на останній сторінці списку використаних джерел. Після цього робота здається для реєстрації лаборанту кафедри.