
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
на робочий день за методом «Альпи»
Перш ніж приступити до практичних рекомендацій зі складання командиром плану на один день, дамо цінну пораду консультанта у сфері менеджменту Чарльз Лі власникові найбільшої сталеливарної компанії Чарльзу Швабові. Останній, поставив перед Ч. Лі складне завдання: «Покажіть мені, як я можу збільшити продуктивність своєї праці, а я заплачу вам будь-яку суму в межах розумного». Лі поклав перед ним аркуш папера. «Щовечора записуйте всі справи, які ви збираєтеся виконати завтра, – сказав він, – і пронумеруйте їх за ступенем важливості. Почніть наступний ранок з виконання справи під номером один і продовжуйте її виконувати доти, поки не закінчите. Потім починайте справу номер два, потім номер три, потім номер чотири і т.д. Не турбуйтеся, ви не встигнете виконати їх усі. Якщо ви не зможете виконати ваші справи згідно із цією системою, ви не зможете їх виконати ні в який іншій. Використовуйте цю систему щодня».
Незабаром після цього Шваб відправив Лі чек на 25 тисяч доларів. Пізніше він сказав, що це був самий найкорисніший урок, який він одержав за всю свою кар’єру бізнесмена [11, с. 266].
На думку Л. Зайверта, хто регулярно протягом 10 хв. підготовляє свій робочий день, той може щодня заощадити 2 години, а також вірніше й краще впорається з важливими справами (18, с. 67). Дане висловлення є важливим правилом для будь-якого командира. Скористаємося й ми цією цінною порадою Зайверта при складанні плану роботи на один день.
Існує багато методів планування робочого часу. Одним з ефективних методів виступає метод АВС із використанням закону Парето. Іноді його називають метод «Альпи» [16, c. 82].
Складання плану роботи на один день за методом «Альпи» проводиться в наступній послідовності:
1) складання переліку завдань (робіт);
2) оцінка тривалості робіт (завдань);
3) резервування часу (у співвідношенні 60 : 40);
4) прийняття рішень щодо пріоритетів і передоручення (делегування);
5) контроль (облік робіт (завдань), невиконаних впродовж дня).
1. Складання переліку завдань (робіт). Складання переліку завдань (робіт) виконується у вигляді таблиці 2.2.
Таблиця. 2.2
План дня
Завдання (роботи) плану дня |
№ завдання (роботи) |
Час на виконання завдання (годин) |
РК – робота в комісії В – приймання з особистих питань ПВ – поїздка в міськвиконком ПД – підготовка документів безпосередньому начальникові ДК – доповідь про виконання завдання ВД – вивчення наказів Т – телефонна розмова із сусідом ПР – підготовка проекту рішення |
1 2 3
4 5
6 7 8 |
2,0 1,0 1,0
1,5 0,5
1,0 0,5 1,5 |
Разом |
|
9,0 |
Під відповідними рубриками формуляра “План на день” записується все те, що повинен або прагне зробити командир протягом наступного дня:
завдання зі списку завдань (робіт) з тижневого (місячного) плану;
невиконані напередодні завдання, а також такі, що додалися (роботи);
періодично виникаючі роботи (завдання).
При цьому у формулі “План на день” рекомендується використовувати скорочення, відповідні до виду діяльності:
В – прийом зовнішніх відвідувачів з особистих питань;
Д – делеговані справи підлеглим;
К – контроль над процесом виконання завдань;
П – завдання перебуває в процесі виконання;
ПВ – поїздки, відрядження;
ПД – підготовка документів, ділові листи;
Т – телефонні розмови;
ВД – вивчення документів (звітів, циркулярів і т.д.);
РК – робота в комісії;
ДК – доповідь вищому командуванню;
ПР – підготовка проекту рішення.
Розроблений робочий план дня повинен бути реалістичним, тобто обмежений тими справами (роботами), які командир реально може виконати.
2. Оцінка тривалості завдань (робіт). У табл. 2.22. напроти кожного завдання проставляється приблизний час, необхідний для його виконання, підсумовуються тимчасові проміжки, і визначається орієнтовно загальний час.
3. Резервування часу (у співвідношенні 60 : 40). Для нашого прикладу (див. табл. 2.22.) усього командиру необхідно виконати завтра 8 завдань і витратити, при 8 год. робочому дні 9 годин. Відповідно до цього принципу планом має бути охоплено не більш 60 % робочого часу командира й приблизно 40 % часу слід залишити в якості резервного часу для несподіваних справ.
Визначимо час, який командир повинен включити до плану роботи на завтра (8 год. х 0,6 = 4,8 год.). Він повинен бути не більше 5 годин.
Таким чином, при 8-год. робочому дні запланований час повинен становити приблизно 5 год. Якщо виконання всього списку завдань вимагає більш 60 % робочого часу, то слід довести список до зазначених параметрів, установлюючи пріоритети, передоручаючи справи й скорочуючи відпущений на них час. Залишок не передоручених справ слід перенести на наступний день, викреслити або завершити за рахунок понаднормової роботи.
4. Прийняття рішень щодо пріоритетів і передоручення (делегування). Метою даного етапу є скорочення часу, відведеного для виконання завдань, до 5-6 год. Необхідно ужити наступних заходів:
а) виявити важливі й другорядні завдання (роботи) за методом Парето ( 20:80) – див п. 2.2.4.4.
б) установити однозначні пріоритети для істотних робіт (завдань) за допомогою методу АВС і уточнити відповідно до цього завдання (роботи) дня. За методом АВС (див. п. 2.2.4.4).
Завдання розбиваються на 3 категорії;
– завдання категорії А (15 %) – виконуються командиром;
– завдання категорії В (20 %) – можуть виконуються командиром або підлягають делегуванню (передорученню) підлеглим;
– завдання категорії С (65 %) – повинні бути делеговані (передоручені) підлеглим.
Для нашого прикладу (див табл. 2.22.) усього командирові необхідно завтра виконати 8 завдань і затратити на їх виконання 9 годин. Ми вже встановили, що до плану на завтра командир може включити завдання, які вимагають 5 год. У цьому випадку командир повинен скористатися методами Парето й АВС. Йому необхідно всі 8 завдань (робіт) розбити спочатку за методом Парето на 2 групи (важливі (20 %) – 8 х 0,2 = 1,6 завдання й другорядні (80 %) – 8 х 0,8 = 6,4 завдання). Потім за методом АВС він розбиває 8 завдань на три групи (завдання А (15 %) – 8х0,15=1,2; не підлягають делегуванню; завдання В (20 %) – 8 х 0,2 = 1,6 – можуть бути доручені іншим; завдання С (65 %) – 8 х 0,65 = 5,2 повинні бути передоручені (делеговані).
З аналізу розрахунків за методами Парето й АВС і знання обстановки в підрозділі після розгляду кожного завдання (роботи) з позицій можливості її передоручення (делегування) командир приймає наступне рішення по включенню в остаточний план роботи:
– два завдання категорії А (робота в комісії і прийом з особистих питань, тому що ці завдання він не може делегувати (передоручити);
– два завдання категорії В (поїздка в міськвиконком і вивчення наказів);
– чотири завдання категорії С (доповідь про виконання завдання, написання листа безпосередньому начальникові, підготовка рішення, телефонна розмова із сусідом) можуть бути делеговані підлеглим.
Остаточний варіант плану дня в нашому прикладі наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3