
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
Вихідними умовами успішного самоуправління для командира є правильна організація й раціональне обладнання робочого місця. Вони дають командирові можливість ефективно й з найменшими витратами праці виконувати свої функції, плідно спілкуватися з підлеглими, відвідувачами, підтримувати високу працездатність і робочий настрій.
Виділення й планування робочого місця. Робочим місцем командира є окремий кабінет або частина загального приміщення, де здійснюється його управлінська діяльність і є необхідні засоби управління відповідно до змісту виконуваних завдань.
Якщо командир на своєму робочому місці приймає відвідувачів і своїх підлеглих зі службових і особистих питань, одержує й передає конфіденційну інформацію, проводить наради й бесіди, то він повинен, як правило, займати окреме приміщення (кабінет або офіс). Під кабінет рекомендуються кімнати прямокутної форми зі співвідношенням сторін від 1 : 1 до 1 : 1,5 (не більше 1 : 2), із природнім освітленням. Мінімальна висота кімнати 3,25 м, а мінімальна ширина – 2,5 м. Площа кабінету визначається функціями менеджера, його становищем і може коливатися в межах від 12 до 40 м2.
Робоче місце може бути й у загальному приміщенні. Однак тоді воно повинно мати більшу площу, ніж у підлеглих, і розташовуватися окремо від них. Для часткової зорової й звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно-розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші підручні засоби. У низці випадків робоче місце розміщують так, щоб командирові були видні робочі місця підлеглих, тобто трохи вище. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочих місця, то між ними має бути прохід шириною не менш 100 см.
Кабінет командира рекомендується ділити на три функціональні зони: робочу, зони нарад і відпочинку. Кожна з них має відповідати обстановці. До набору меблів робочої зони входять: робочий стіл, підйомно-поворотне крісло, шафа для документів, технічні засоби, використовувані в процесі роботи. Бажано, щоб: письмовий стіл розташовувався перпендикулярно до вікна; світло з вікна падало ліворуч; вхідні двері перебували в полі зору; письмовий стіл і крісло були віддалені від джерела тепла. Меблі й технічні засоби треба розташовувати так, щоб можна було, не встаючи, дістати якнайбільше документів.
Зона нарад залежно від площі кабінету й звичайної чисельності учасників поєднується з робочої або ж створюється як самостійна. У першому випадку стіл для нарад установлюється перпендикулярно до робочого столу, а з кожного його боку ставиться не більш 4 стільців. У другому випадку в зоні нарад розміщують стіл для нарад, стільці для учасників, крісло для головуючого.
Зону відпочинку рекомендується розташувати в частині кабінету, протилежній робочій зоні. Її обладнують кріслами для відпочинку, журнальним столиком, телевізором, локальним освітленням.
Меблі й усе обладнання кабінету можуть бути різної конструкції, розмірів, форми й кольору. Однак вони повинні відповідати санітарним нормам, розміщатися з урахуванням взаємозв’язків з підлеглими, послідовності виконуваних робіт, повинні бути підібраними зі смаком, забезпечувати комфортні умови праці, виключати втрати часу, пов’язані з нераціональним переміщенням.
Елементи обстановки кабінету повинні відповідати антропометричним даним командира й співробітників. Оптимальною висотою робочої поверхні столу вважається: при зрості до 160 см – 70 см, від 161 до 170 см – 72 см, від 171 до 180 см – 75 см, понад 180 см – 78 см. Оптимальна висота сидіння в стільців і крісел становить: при зрості 161 – 170 см – 45 см, 170 –180 см – 47 см, понад 180 см – 49 см. Крісло командира повинно мати підйомно-поворотний механізм, напівтверду спинку й поручні. Поверхня меблів повинна бути твердою й гладкою. Матеріал покриття не повинен давати відблисків
Обладнання робочого місця
Робочі місця командирів можуть бути оснащені засобами адміністративного зв’язку й сигналізації, складання, копіювання, зберігання й пошуку текстових документів, виконання креслень і відображення аудіовізуальної інформації, обчислювальною технікою, іншими технічними засобами й пристроями, настільною оргтехнікою й канцелярськими приладами.
Найважливішим елементом робочого місця є засоби адміністративного зв’язку й сигналізації. До них належать телефонна апаратура, візуальні й акустичні засоби пошуку й виклику. Сучасне телефонне обладнання, крім традиційного телефонного апарата, може включати низку спеціальних пристосувань: автовідповідач, телефонний підсилювач, концентратори, автододзвонювач та ін.
Телефонна техніка для командирів постійно удосконалюється. Робочі місця командирів можуть обладнуватися комутаторами оперативного (директивного) зв’язку. Усе ширше застосовуються радіотелефони. Для зв’язку командирів з підлеглими використовуються гучномовні телефонні пристрої.
У кабінетах секретарів командирів вищого рівня може бути встановлена апаратура факсимільного зв’язку. Вона забезпечує повну автоматизацію процесів прийому й передачі інформації й діє цілодобово, тобто й за відсутності абонента. З її допомогою (використовуючи спеціальний пристрій, що кодує, – МОДЕМ) можна передавати будь-яку документальну інформацію (схеми, графіки, фотокартка та ін.) з високою надійністю й оперативністю. Машинописний текст на аркуші стандартного формату А4 (297 х 210 мм) передається факсом протягом 10-180 секунд.
До засобів складання й копіювання текстових документів належать комп’ютер, диктофон, машини, що пишуть, тощо. На пишучих машинах військові менеджери, як правило, безпосередньо не працюють, але існують виключення. Найбільш перспективним засобом складання й копіювання текстових документів уважається персональна ЕОМ (ПЕОМ). Диктофон є різновидом магнітофона, призначений для запису усної мови і її наступного відтворення для використання надалі.
У якості засобів зберігання й пошуку документів, що перебувають у кабінеті командира, можуть використовуватися: обладнання для картотек (адресних, контрольних та інших довідкових матеріалів - вертикальних, плоских, підвісних, поворотних, настільних, пересувних), бокси для документів, папки-регістри тощо. Для виконання технічних операцій з обробки документів застосовують пристосування для скріплення й склеювання, ручні й електричні.
Робоче місце командира має бути укомплектоване також необхідними засобами настільної оргтехніки й канцелярськими приладами. До них належать: картотечні ящики, лотки для документів і канцтовари, електронний годинник, мікрокалькулятор, лічильно-довідкові лінійки, різнобарвні рейтери, фломастери, лінійки, ножиці, стрічка, що склеює, скріпки, папір для заміток і записів, картки, папки із затискувачами та ін.
Прогресивним напрямком удосконалювання організації праці командирів різних категорій є створення автоматизованих робочих місць (АРМ). Основою АРМ є ПЕОМ. Робоче місце обладнується набором засобів збору, зберігання й передачі інформації: дисплеєм, терміналом, копіювальною машиною, засобами зв’язку й швидкісної печаті, обладнанням для включення термінала в локальну мережу, що забезпечує вихід до спеціалізованих баз даних. Технічні засоби АРМ не тільки збирають і зберігають інформацію, а й аналізують її, обробляють, класифікують, підготовляють проекти оптимальних рішень. У цілому АРМ полегшують працю командира, підвищують його ефективність.