2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й

управлінської культури

Суб’єктивна військова організаційна культура складається з елементів.

До суб’єктивних елементів належать таки поняття: цінності: філософія військової організації; обряди; ритуали; легенди й міфи; звичаї; норми й стиль поведінки; гасла.

Розглянемо ці елементи.

1. Цінності, тобто властивості тих або інших об’єктів, людей, їх учинків, що мають емоційну привабливість для оточуючих, що дозволяє їм слугувати зразками, орієнтирами, мірилом поведінки.

Згідно з дослідженнями, проведеними в західних фірмах, сьогодні все меншу роль відіграють такі цінності, як слухняність, влада, і все більшу ‑ колективізм, орієнтація на творчість, уміння йти на компроміси, служити суспільству.

Уважається, що нині необхідно не тільки спиратися на існуючі цінності, а й активно формувати нові. Тому важливо ретельно відслідковувати все корисне, що є в цій сфері в інших військових організацій.

У той же час старі цінності не можна знищувати або пригнічувати, оскільки вони міцно ввійшли в життя людей, а слід використовувати їх як основу формування нових.

2. Філософія організації ‑ система поглядів, що відбиває її ключові цінності, призначення, головний зміст діяльності. Філософія створює основу вироблення підходів до управління, загальних правил поведінки, стилю керівництва, принципів мотивації та ін..

3. Обряд ‑ стандартний захід, що повторюється, проведений в певний час і з спеціального приводу. Найбільш поширені обряди ушановування ветеранів, проводів на пенсію, посвяти в молоді солдати.

4. Ритуал являє собою сукупність спеціальних заходів, що мають цілеспрямований психологічний вплив на членів організації з метою зміцнення відданості їй, затушовування дійсного змісту тих або інших боків її діяльності, навчання організаційним цінностям і формування необхідних переконань. Працівники багатьох провідних японських компаній, наприклад, починають трудовий день зі співу їх гімнів.

5. Легенди й міфи відбивають у потрібному світлі історію й цінності військової організації, роль її колишніх і нинішніх командирів. Вони інформують про славетний бойовий шлях командирів і їх героїзм, турботливе, батьківське ставлення до підлеглих; радять, створюють зразки для наслідування.

6. Звичаї ‑ форма соціальної регуляції діяльності людей і їх відносин, запозичена з минулого без яких би то не було змін.

7. Норми й стиль поведінки військовослужбовців, їх відносини між собою, вирішення проблем.

8. Гасла, тобто заклики, що відбивають у короткій формі керівні завдання військової організації, ідеї. Сьогодні у формі гасел часто використовується місія військової організації.

Цінності, звичаї, обряди, ритуали, норми поведінки, привнесені з минулого в сьогодення, одержали назву традицій. Вони бувають як позитивними (наприклад, доброзичливе ставлення до молодих солдатів), так і негативними (сумно відома в армії «дідівщини»).

Спосіб мислення членів військової організації, обумовлений традиціями, цінностями, рівнем культури, свідомістю членів організації, називається менталітетом. Він має величезний вплив на їх повсякденну поведінку й ставлення до колег або службових обов’язків.

Виділяють кілька рівнів військової організаційної культури. Поверхневий утворюють форми поведінки людей, ритуали, емблеми, дизайн, уніформа, мова, гасла та ін.; проміжний ‑ цінності й вірування. Глибинний рівень представлений філософією військової організації.

Суб’єктивна військова організаційна культура є основою формування управлінської культури.

Управлінська культура командира означає здатність представляти владу й уміння користуватися нею.

Здатність представляти владу припускає високий рівень знання командиром своїх прав і обов’язків, які відповідають вимогам законів, керівних документів, суспільства, колективу й групи. Їх виконання забезпечує авторитет командирові.

Уміння користуватися владою означає застосування на практиці управлінської діяльності методів, прийомів і стилів, що відповідають вимогам військової організації, одержали (або здатних згодом одержати) нормативне визнання й ефективно впливають на весь військовий колектив або групу. Можна сказати, що вміння користуватися владою – це управлінське мистецтво командира.

Для успішної діяльності військового колективу організації не достатньо мати сприятливі економічні й соціальні умови. Практика показує, що у взаєминах командира й військового колективу нерідко виникають такі конфліктні ситуації, які неможливо пояснити чи виправдати посиланнями на “об’єктивні труднощі” і які пояснюються низьким рівнем управлінської культури командира.

Більше того, іноді військова організація не домагається успіху тільки через те, що на чолі організації перебуває командир, позбавлений управлінської культури. Поставте на його місце командира, що має високу управлінську культуру, і ситуація в колективі значно покращиться.

Командирові ХХI століття вже недостатньо ефективно управляти підлеглими, а й потрібно ефективно управляти собою.

Організаційне й управлінське мистецтво командира характеризується:

– умінням правильно підготувати й провести з підлеглими ділові (службові) бесіди й наради;

– правильною підготовкою й виступом перед підлеглими й колегами з доповіддю й промовою;

– культурою мови, слухання і ведення телефонних розмов.

Виходячи з викладеного, складовими управлінської культури є:

1. Стилі керування. 2.Стилі прийняття рішень. 3. Культура службових взаємин. 4. Культура спілкування командира. 5. Культура розпорядчої діяльності. 6.Культура мови й слухання. 7. Культура телефонних розмов. 8.Ораторське мистецтво. 9. Культура критики.

Форми організаційної й управлінської культури командира:

1. Підготовка й проведення індивідуальної бесіди. Прийом з особистих питань.

2. Підготовка й проведення ділових (службових) нарад.

3. Підготовка й виступ з доповіддю й промовою.

4. Підготовка й проведення ділових переговорів.

Докладно про організаційне й управлінське мистецтво командира (військового менеджера) можна прочитати в роботі [78].