2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації

Системи обробки й передачі інформації командирів підрозділів військової організації, об’єднані в єдину систему засобами обміну інформації, утворюють інформаційну мережу військової організації (рис.2.20).

Ця мережа дає можливість вищим військовим менеджерам одержати прямий доступ до інформації зі всіх підрозділів військової організації. Однак це може мати негативні риси, оскільки підлеглі знають, що вони завжди перебувають під контролем; погано й те, що в цьому випадку до конфіденційної інформації можуть одержати доступ і підлеглі, і супротивник. Усе це зумовлює необхідність захисту мереж інформації від ненавмисних дій, а також від навмисних дій супротивника.

Поява комп’ютерів вплинула на створення нових робочих місць, виникли нові професії, наприклад, алгоритмісти, програмісти тощо. Однак комп’ютеризація привела до витіснення людей з органів управління (штабів, служб, відділів тощо). Іноді комп’ютери, полегшуючи роботу, роблять її ще більш монотонної, у результаті чого людина фізично більше втомлюється, сильніше піддана нервовим стресам. Проте комп’ютери дозволяють вирішувати безліч завдань. Комп’ютери – це тільки машини, якими користуються люди, і чим більш уміло вони ними користуються, тим менше виникає проблем.

2.2. Військова організаційна й управлінська культура

Успішна діяльність військової організації й досягнення нею високих результатів багато в чому залежать від військової організаційної й управлінської культури. Виявилося, що всі процвітаючі військові організації мають продуману військову організаційну й управлінську культуру. Усе це дало підстави стверджувати, що настає час “культурної революції в управлінні військовою організацією”.

2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури

2.2.1.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної культури

Військова організація живе завдяки двом основним потенціалам: організаційна структура й організаційна культура.

Організаційна структура становить кістяк військової організації, який визначає склад і межі її підрозділів і формальний характер взаємодій між ними. Завдання військової організаційної культури – створення в організації “команди”, загального бачення й напрямку дій усіх військовослужбовців. Організаційна культура у військовій організації не проявляється так явно на поверхні, її важко відчути на дотик. Якщо можна говорити про те, що організація має “душу”, те цією душею є військова організаційна культура.

Носіями військової організаційної культури виступають люди (військовослужбовці).

Під військовою організаційною культурою слід розуміти сукупність базових цінностей, негласних угод і норм поведінки, які поділяються всіма військовослужбовцями організації й стають їх переконаннями. Військовослужбовці не просто знають ці цінності, угоди й норми поведінки, а й переконані в їх правильності й необхідності керуватися саме ними в повсякденній діяльності.

У військовій організаційній культурі можна виділити видимий і невидимий рівні.

Видимий рівень. Це те, що бачить сторонній спостерігач: фірмовий одяг, манера одягатися, символи, девізи, церемонії, планування службових приміщень.

Невидимі рівень. До нього належать непомітні для стороннього спостерігача, але загальні й зрозумілі для військовослужбовців організації цінності й негласні угоди. До невидимих рівнів відносять, по-перше, виражені в словах і справах загальні цінності, по-друге, основні припущення щодо сенсу життя й служіння Батьківщині.

Військова організаційна культура підпадає під вплив зовнішнього середовища й повинна пристосовуватися до її змін.

По відношенню до зовнішнього середовища організації вирізняють чотири види військової організаційної культури: адаптивна; культура, орієнтована на результат; кланова; бюрократична.

Адаптивна культура виникає в такому зовнішньому середовищі, яке вимагає від організації швидкої реакції на зміни. Цінностями такої культури є самостійність у прийнятті рішень, чутливість до побажань вищих військових організацій, орієнтація на зміни, інновації, творчість, нестандартність мислення.

Культура, орієнтована на результат, характерна для військових організацій, які виконують завдання, поставлені керівниками вищих військових організацій. Цей вид культури містить такі цінності, як готовність працювати багато й довго, особиста ініціатива в певних межах, стабільна якість виконання завдання.

Кланова культура має такі базові цінності, як задоволення потреб військовослужбовців, турбота про військовослужбовців, рівний статус усіх військовослужбовців, родинна атмосфера.

Бюрократична культура відрізняється цінностями, орієнтованими на внутрішню стабільність і стабільність зовнішнього середовища. У межах цієї культури цінуються дотримання правил і ощадливість, заохочується раціональність і впорядкованість. Цей вид культури передбачає наявність порядку, дисципліни й контролю.

Військова організаційна культура входить до внутрішнього середовища організації, а її формування є одним з найважливіших завдань військового управління.

Військова організаційна культура пронизує процес управління від початку до кінця. Вона полегшує спілкування, диктує логіку мислення, сприйняття й інтерпретацію інформації.

Військова організаційна культура багатогранна. Вона складається, по-перше, із субкультур окремих підрозділів (груп), які можуть її розбудовувати, мирно існувати поряд з нею або суперечити. По-друге, включає субкультури тих або інших напрямків і сфер діяльності ‑ управління, ділового спілкування, внутрішніх взаємин.

Військову організаційну культуру (ВОК) ділять на суб’єктивну й об’єктивну. Суб’єктивна ВОК відбиває духовний бік життя військової організації, об’єктивна ВОК – матеріальний бік.