2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
З аналізу змісту процесу роботи командира й штабу по збору й узагальненню інформації про обстановку випливає, що його можна формалізувати, змоделювати й в остаточному підсумку автоматизувати.
У другій половині ХХ століття в арміях більшості розвинених держав з’явилися спеціальні автоматизовані системи управління, у яких процес збору й аналізу інформації, а також відображення й прийняття рішень формалізований і майже відбувається без ручної праці.
З вищевикладеного випливає, що інформація про обстановку винятково різноманітна й далеко не вся піддається формалізації. Особливо це стосується даних про дії військовослужбовців, які повинні оцінюватися командирами (штабами й іншими органами управління) не за кількісними, а за якісними показниками. Якісний бік інформації відіграє особливу роль. Відомості про морально-психологічний стан військ супротивника й населення, про морально-психологічні і військові якості командного складу можуть привести до здійснення іншої оцінки кількісного боку. Тому при прийнятті рішення командирам необхідно враховувати інформацію, отриману від АЗУ й від неавтоматизованих засобів розвідки, тобто враховувати кількісні і якісні показники при прийнятті рішень.
Для того, щоб командир будь-якого рангу постійно під рукою мав необхідну, достовірну й своєчасну військову інформацію, йому необхідно на базі персонального комп’ютера (ПК) мати систему обробки й передачі інформації. Командир (користувач) цієї системи повинен мати можливість:
– зі свого робочого місця здійснювати пошук у базі даних військової інформації;
– вирішувати планові та інші управлінські завдання за їх постановкою (описом) і вихідними даними, незалежно від складності математичних моделей, які повинні бути в банку моделей;
– за допомогою акумульованих в ЕОМ знань у військовій сфері розпізнавати й діагностувати плани дій, висувати й перевіряти гіпотези, виділяти закономірності в результаті спостережень, у тому числі там, де математичні моделі важко використовувати.
Одна з можливих систем обробки й передачі інформації на базі ПК показана на рис. 2.19.
ПК – це невеликий комплекс взаємозалежних пристроїв, кожен з яких виконує певні функції. ПК складається з 3-х частин (рис.2.20): системного блоку, клавіатури, монітора (дисплея). Хоча із цих частин ПК системний блок є в комп’ютері «головним». Клавіатура й монітор називаються також стандартними пристроями вводу-виводу. Дані (команди, текст і тощо) уводяться із клавіатури, оброблена інформація виводиться на монітор.
Для створення інформаційної системи підрозділу необхідні програмне забезпечення й периферійні пристрої введення-виводу інформації:
принтер і плотер – для виводу на друк текстової й графічної інформації;
маніпулятор – пристрій, який полегшує введення інформації в комп’ютер, що й створює для користувача комфорт спілкування із ПК;
сканер – пристрій уведення зображень, зчитуваних з паперу;
модем – пристрій уведення-виводу з використанням телефонної мережі.
Основою програмного забезпечення нині є оперативна система, розроблена фірмою Microsoft, а в 1992 р. з’явилася нова операційна система Windows.
ПК сьогодні успішно застосовується не тільки для проведення обчислень, а й для обробки нечислової інформації (графічної, текстової, у тому числі й при друкуванні тексту з голосу, без друкарки).
Рис. 2.19. Системи обробки й передачі інформації на базі ПК
Сьогодні організації України, у тому числі й військові, оснащені практично тільки імпортною й, скажемо об’єктивно, дуже гарною комп’ютерною технікою. Звичайні ПК, за якими зараз просиджують й дорослі, й діти, перевершують за всіма параметрами самі потужні вітчизняні ЕОМ недалекого минулого (наприклад, єдиної серії ЄСЕОМ, у якій були використані великі можливості інтеграції країн соціалізму). ПК обробляють інформацію зі швидкістю мільярди операцій за секунду й мають майже безмежну ємність пам’яті.