
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
З аналізу змісту процесу роботи командира й штабу по збору й узагальненню інформації про обстановку випливає, що його можна формалізувати, змоделювати й в остаточному підсумку автоматизувати.
У другій половині ХХ століття в арміях більшості розвинених держав з’явилися спеціальні автоматизовані системи управління, у яких процес збору й аналізу інформації, а також відображення й прийняття рішень формалізований і майже відбувається без ручної праці.
З вищевикладеного випливає, що інформація про обстановку винятково різноманітна й далеко не вся піддається формалізації. Особливо це стосується даних про дії військовослужбовців, які повинні оцінюватися командирами (штабами й іншими органами управління) не за кількісними, а за якісними показниками. Якісний бік інформації відіграє особливу роль. Відомості про морально-психологічний стан військ супротивника й населення, про морально-психологічні і військові якості командного складу можуть привести до здійснення іншої оцінки кількісного боку. Тому при прийнятті рішення командирам необхідно враховувати інформацію, отриману від АЗУ й від неавтоматизованих засобів розвідки, тобто враховувати кількісні і якісні показники при прийнятті рішень.
Для того, щоб командир будь-якого рангу постійно під рукою мав необхідну, достовірну й своєчасну військову інформацію, йому необхідно на базі персонального комп’ютера (ПК) мати систему обробки й передачі інформації. Командир (користувач) цієї системи повинен мати можливість:
– зі свого робочого місця здійснювати пошук у базі даних військової інформації;
– вирішувати планові та інші управлінські завдання за їх постановкою (описом) і вихідними даними, незалежно від складності математичних моделей, які повинні бути в банку моделей;
– за допомогою акумульованих в ЕОМ знань у військовій сфері розпізнавати й діагностувати плани дій, висувати й перевіряти гіпотези, виділяти закономірності в результаті спостережень, у тому числі там, де математичні моделі важко використовувати.
Одна з можливих систем обробки й передачі інформації на базі ПК показана на рис. 2.19.
ПК – це невеликий комплекс взаємозалежних пристроїв, кожен з яких виконує певні функції. ПК складається з 3-х частин (рис.2.20): системного блоку, клавіатури, монітора (дисплея). Хоча із цих частин ПК системний блок є в комп’ютері «головним». Клавіатура й монітор називаються також стандартними пристроями вводу-виводу. Дані (команди, текст і тощо) уводяться із клавіатури, оброблена інформація виводиться на монітор.
Для створення інформаційної системи підрозділу необхідні програмне забезпечення й периферійні пристрої введення-виводу інформації:
принтер і плотер – для виводу на друк текстової й графічної інформації;
маніпулятор – пристрій, який полегшує введення інформації в комп’ютер, що й створює для користувача комфорт спілкування із ПК;
сканер – пристрій уведення зображень, зчитуваних з паперу;
модем – пристрій уведення-виводу з використанням телефонної мережі.
Основою програмного забезпечення нині є оперативна система, розроблена фірмою Microsoft, а в 1992 р. з’явилася нова операційна система Windows.
ПК сьогодні успішно застосовується не тільки для проведення обчислень, а й для обробки нечислової інформації (графічної, текстової, у тому числі й при друкуванні тексту з голосу, без друкарки).
Рис. 2.19. Системи обробки й передачі інформації на базі ПК
Сьогодні організації України, у тому числі й військові, оснащені практично тільки імпортною й, скажемо об’єктивно, дуже гарною комп’ютерною технікою. Звичайні ПК, за якими зараз просиджують й дорослі, й діти, перевершують за всіма параметрами самі потужні вітчизняні ЕОМ недалекого минулого (наприклад, єдиної серії ЄСЕОМ, у якій були використані великі можливості інтеграції країн соціалізму). ПК обробляють інформацію зі швидкістю мільярди операцій за секунду й мають майже безмежну ємність пам’яті.