
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
2.1.9.4. Потоки інформації
Потоки інформації – це сукупність повідомлень, що об’єктивно відбивають стан зовнішнього й внутрішнього середовища тощо, які передаються каналами зв’язку для здійснення управління.
Інформаційні потоки, що циркулюють у системі управління, досить неоднорідні за характером даних, що утримуються в них. Вони бувають зовнішніми й внутрішніми.
Зовнішні потоки – це сукупність повідомлень про чинники зовнішнього середовища, чинне законодавство, постанови, накази і розпорядження вищих органів управління та інша інформація.
Внутрішні потоки – це сукупність розпорядчих і інформаційних повідомлень.
Розпорядчі повідомлення передаються від суб’єкта (органа) управління каналами прямого зв’язку до об’єкта у вигляді наказів, розпоряджень, затверджених планових завдань, їх змін тощо.
Інформаційні повідомлення передаються від об’єкта управління каналами зворотного зв’язку до суб’єкта (органу) управління у вигляді доповідей про виконання наказів, розпоряджень, затверджених планових завдань і їх змін, а також даних про стан і дії об’єкта управління та інші повідомлення.
Це, головним чином, внутрішня інформація.
Внутрішні потоки відбиваються в планових завданнях, в обліковій і звітній документації. Використовуються при розробці тактичних і стратегічних рішень, а також виробленні оперативного рішення, спрямованого на ліквідацію відхилень від планових завдань та ін.
Зовнішні й внутрішні потоки інформації поділяються на такі види:
– матеріальні (інформація про ресурси, у тому числі про зброю й людей);
– фінансові (інформація про фінансове забезпечення діяльності військової організації);
– управлінські (інформація про облік накопичення даних, класифікація інформації, порівняння, оцінка результатів, узагальнення, визначення ступеня відхилення від заданих параметрів, аналіз, підготовка рішення).
На обсяг інформаційних потоків і швидкість обробки даних в управлінні військовою організацією впливає періодичність управління. Інформація суттєво спотворюється при її русі по рівнях організаційної структури, чим більше існує рівнів у структурі управління, тим значніші викривлення інформації і її запізнювання.
При русі інформації нагору, на вищі управлінські рівні, постійно виникає ще одна проблема – командири нижчестоящих рівнів із радістю надають інформацію про перемоги, досягнення й про те, що підтверджує мудрі рішення начальника. У підсумку навколо начальника може виникнути своєрідний інформаційний вакуум або перекручена, підфарбована в рожеві тони обстановка. Багатьом великим військовим керівникам властиве ігнорування негативної інформації. Вони починають підсвідомо розглядати її як спробу підірвати авторитет, як виклик їх посадовому положенню. Так відбулося з початком вторгнення гітлерівської армії на територію СРСР, коли Сталін не захотів вірити агентурній інформації.
Ученими доведений принцип «ефекту порядку при надходженні інформації»:
1) при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку не можна) надається перевага тій, яка надійшла першою;
2) при надходженні несуперечливої інформації віддається перевага тій, яка надійшла останньою.
При передачі повідомлення не слід прагнути до того, щоб у ньому вмістилася інформація про велику кількість об’єктів. Це тісно пов’язано з обсягом оперативної пам’яті людину. Як свідчать спостереження, обсяг оперативної пам’яті обмежений і характеризується так званим магічним числом 7(±2). У середньому саме такою є гранична кількість об’єктів, яку людина може запам’ятати після однократного пред’явлення. Об’єктом може бути будь-яка монолітна за змістом єдність – слово, число, значеннєва частина лекції й тощо.
Виходячи із цього, можна рекомендувати, наприклад, щоб повідомлення охоплювало не більше 7 різних принципових питань, маючи, таким чином, не більш 7 значеннєвих частин.
Що стосується сприйняття й запам’ятовування цифр, то тут необхідно враховувати існування так званого антицифрового бар’єра. У зв’язку із цим повідомлення (незалежно від його тривалості) повинне містити не більш 20 цифр, об’єднаних не більш ніж у 7 значеннєвих груп, кожна з яких містить не більше 2 – 3 цифр.
Щоб аудиторія легше сприймала й запам’ятовувала цифри, слід їх округляти, наприклад, замість «зростання на 46 відсотків» можна вести мову про «зростання без малого в півтора рази». Навпаки, якщо мета маніпулятора (лектора) – «запудрити мозок», то він може зрушити на слухача потік цифр, щоб створити враження доказовості своєї мови.
Процес управління має справу з величезним обсягом інформації, розмір якої безупинно збільшується в міру зростання масштабів бойової діяльності військової організації. Ефективність управління залежить від того, наскільки раціонально здійснюються процеси збору, переробки й передачі інформації. У зв’язку із цим командир повинен знати основи інформатики й набувати навички практичної роботи з комп’ютером і системами передачі інформації.