2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень

Типи повноважень. Повноваження бувають двох типів: лінійні й штабні (апаратні).

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються зверху вниз безпосередньо від командира до підлеглого й далі до інших підлеглих. Саме лінійні повноваження надають командирові узаконену владу для спрямування своїх безпосередніх підлеглих на досягнення поставлених цілей.

Командир, що володіє лінійними повноваженнями, має право приймати певні рішення й діяти з певних питань без узгодження з іншими командирами в тих межах, які встановлені військовою організацією, законом або звичаєм. Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління військовою організацією. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом.

(Скалярний ‑ лат. Scalaris – сходовий, східчастий; Ієрархія – греч. Hieros – священний і arche – влада - розташування елементів цілого в порядку від вищого до нижчого).

Оскільки повноваження передаються за допомогою скалярного процесу, такий процес, називається скалярним ланцюгом або ланцюгом команд, який показаний на рис. 2.12.

Ланцюг команд, створений делегуванням повноважень, є характерною рисою всіх формальних військових організацій, крім самих дрібних.

Штабні (апаратні) повноваження стосовно лінійних структур можуть бути: рекомендаційні повноваження, обов’язкові, узгодження, паралельні (блокувальні) повноваження, функціональні повноваження.

Рекомендаційні повноваження зводяться до консультування лінійного керівництва, яке може звертатися за порадою до апаратного підрозділу, а може не звертатися. Одержавши пораду або рекомендацію, лінійний керівник може скористатися нею, а може знехтувати.

Обов’язкове узгодження полягає в тому, що лінійні керівники зобов’язані обговорити з апаратним підрозділом питання, перш ніж приймати рішення або вчиняти дії. Проте знов-таки рекомендаціям апаратного підрозділу слідувати не обов’язково.

Паралельні повноваження полягають у тому, що апаратні служби можуть відхиляти рішення лінійного керівництва. Таким чином, відбувається урівноважування влади і запобігання грубим помилкам.

Функціональні повноваження означають право апаратних служб пропонувати й забороняти певні дії в межах своєї компетенції. При цьому пропозиції апаратних служб є обов’язковими для лінійних керівників.

По суті, лінійні повноваження керівника військової організації реалізуються через штаб (апарат), надаючи йому право діяти в певних питаннях. Функціональні повноваження поширені в сучасних військових організаціях, тому що на їх озброєнні перебувають складні різноманітні комплекси, що діють на різних фізичних принципах. Для їх ефективного використання у військових операціях необхідні не тільки лінійні, а в більшості випадків функціональні повноваження у відповідних сферах компетенції апарата.

На схемах організаційної структури військової організації лінійні повноваження позначаються суцільними лініями, а функціональні ‑ пунктирними лініями.

Варіанти розподілу повноважень. При делегуванні можливі два варіанти розподілу повноважень і завдань: система «ялинка» і система «матрьошка» (рис.2.13).

Система «ялинка» Система «матрьошка»

Рис. 2.13. Варіанти розподілу повноважень і завдань

У системі «ялинка» повноваження й завдання вищого командування поглинають частину повноважень і завдань нижчестоящого командування. Система «матрьошка» є системою подвійного або множинного підпорядкування. У ній повноваження й завдання вищого командування повністю поглинають повноваження й завдання всіх нижчестоящих командирів. У цій системі дуже складно знайти «крайнього» через розпорошеність повноважень і завдань усіх нижчестоящих рівнів.

У зв’язку із цим у військових організаціях може застосовуватися тільки варіант «ялинка», який ґрунтується на єдиноначальності. Це передбачає, що повноваження передаються від безпосереднього начальника, який потім без крайньої необхідності не втручається в діяльність виконавця, а лише контролює його й за необхідності надає допомогу. Управління через голову тут не припустиме, тому що веде до руйнування основ військової організації.

Система «матрьошка» може застосовуватися в тих випадках, коли вищий керівник є власником. Він, передаючи повноваження підлеглим, повністю залишає їх за собою. Це дозволяє йому в будь-який момент втручатися в дії всіх нижчестоящих рівнів управління, що в системі «ялинка» уважається неприпустимим. Також цей тип розподілу повноважень притаманний для військових організацій таких як науково-дослідні, науково-виробничі та інші.