Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
AB-UKR_OVU_1_2rozd2012_RIO.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.04 Mб
Скачать

2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження

Функція організація – це дія по досягненню раціональної комбінації людських і матеріальних ресурсів виконання завдання в просторі й часі.

Організація як функція управління військовою організацією складається із двох процесів.

Організація як процес формування структури військової організації, її підрозділів, складу підрозділів в у поєднанні з поставленими цілями й завданнями.

Організація як процес формування взаємин повноважень, які об’єднують вищі рівні управління з нижчими й забезпечують можливість розподілу й координації дій. Засобом вирішення даного завдання є делегування.

Для того, щоб зрозуміти перший процес, необхідно спочатку розглянути другий процес функції «організація» - делегування повноважень.

Формування структури військової організації розглянуто в п. 1.1.3.3.

2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень

Делегування означає передачу завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Якщо завдання не делеговане підлеглому, командир змушений виконати його сам. Делегування повноважень є основним процесом, за допомогою якого командування встановлює формальні стосунки військовослужбовців у військовій організації. Важливо усвідомити, що делегування реалізується тільки у випадку прийняття повноважень. Командир не може делегувати повноваження, які суперечать законам або культурним цінностям, принаймні, на довгий строк. Однак обмеження, що накладаються на повноваження, часто на практиці командирами порушуються.

Делегування базується на повноваженнях і відповідальності

Повноваження – це організаційно закріплене обмежене право використовувати ресурси військової організації, виконувати дії, приймати рішення, віддавати розпорядження й спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань.

У військовій організації для кожної посади визначені повноваження, тобто сукупність прав і обов’язків.

Межі повноважень визначаються Статутами, посадовими інструкціями, настановами, викладеними в письмовій формі. Особи, що виходять за ці межі, перевищують свої повноваження. Наприклад, командир витрачає на особисті потреби гроші, виділені для рішення делегованих йому службових завдань, перевищує межі своїх прав з витрати урядових ресурсів. У загальному випадку межі повноважень розширюються в напрямку більш високих рівнів управління військовою організацією. Проте навіть повноваження вищого командування обмежені. Воно не може підвищувати собі зарплату, призначати преміальні тощо без дозволу і рішення відповідних урядових органів.

Повноваження невід’ємні від відповідальності, тобто необхідності надавати звіт за прийняті рішення, активні дії і їх наслідки.

Відповідальність означає, що військовослужбовець відповідає за результати виконання завдання перед тим, хто передає йому повноваження.

Відповідальність не може бути делегована. Командир не може розмивати відповідальність, передаючи її підлеглим. Хоча командир, на якого покладена відповідальність за вирішення якого-небудь завдання, не зобов’язаний його виконувати особисто, він залишається відповідальним за задовільне вирішення завдання. У військових організаціях командири вищого рівня управління рідко спілкуються з підлеглими на нижчих рівнях, які виконують більшість конкретних завдань. Проте вони відповідають за діяльність своїх підлеглих і військової організації. Обсяг відповідальності – от одна із причин високих посадових окладів у командирів вищих рівнів управління.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]