2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
У військовому управлінні знайшли широке застосування три способи планування й прийняття управлінських рішень (рис. 2.6): послідовний, паралельний і паралельно – послідовний (змішаний). Кожен спосіб визначається порядком проходження п’яти етапів прийняття й виконання рішень у часі й просторі.
При послідовному способі (рис.2.6. а.) кожен наступний етап здійснюється після закінчення попереднього. При паралельному й паралельно-послідовному способах (рис.2.6. б,в) одночасно здійснюються деякі етапи, що прискорює процес прийняття й реалізації рішення й створює умови для групової обробки інформації.
На рис.2.6. б. і в. номера етапів не проставлені, тому що при прийнятті рішення цими способами можуть бути різні комбінації виконання етапів. Необхідно зазначити, що кожен етап прийняття управлінських рішень повинен забезпечуватися достовірною інформацією.
Паралельно – послідовний спосіб передбачає часткове поєднання суміжних етапів у часі й просторі.
У Бойових Статутах зазначено, що рішення командира ‑ основа (фундамент) управління. Обов’язок будь-якого командира приймати рішення. Нема рішення – нема управління. Краще прийняти неправильне рішення, ніж не прийняти ні якого. У цьому випадку немає управління, і війська перетворюються на неорганізовану групу.
2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
У п. 2.2.1 – 2.2.4 ми дали визначення, розглянули класифікацію й навели методику прийняття й реалізації управлінських рішень. У цьому пункті ми розглянемо найпоширеніші методи прийняття колективних управлінських рішень у військовій організації.
Важливим аспектом ефективної управлінської діяльності є методи групового або колективного прийняття рішень, що значною мірою дозволяє знизити ступінь ризику. Правильне застосування цих методів дозволяє формувати дух здорового колективізму, та й рішення стають більш ефективними, ніж індивідуальні, хоча їх прийняття вимагає більш складної процедури.
При прийнятті колективних рішень використовують різні методи, що стимулюють уяву, волю, мислення, обмін ідеями й думками. До таких методів, наприклад, відносять методи «Дельфи», «Японська кільцева система» і «Мозкова атака».
2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
Метод одержав свою назву від грецького міста Дельфи, що прославився своїми мудрецями й провісниками майбутнього. Він найчастіше використовується в тих випадках, коли збір групи неможливий (наприклад, якщо до складу учасників вирішення проблеми включені фахівці різних підрозділів військової організації географічно віддалені один від одного й від центрального апарата управління). Більш того, відповідно до цієї методики членам групи не дозволяється зустрічатися й обмінюватися думками із приводу вирішення проблеми. Колективне рішення розробляється й приймається в наступній послідовності.
Членам групи розсилається управлінська проблема (УП) і пропонується оцінити детально, сформулювати перелік варіантів вирішення проблеми.
Кожен член групи незалежно й анонімно оцінює проблему й пропонує варіанти її вирішення.
Результати оцінки збираються в центрі (штабі) і на їх підставі складається інтегральний документ, що містить усі оцінки запропонованих варіантів вирішення проблеми.
Кожен член групи одержує інтегральний (сумарний) документ щодо оцінки варіантів рішення.
Ознайомлення з оцінками пропонованих варіантів рішення іншими учасниками може змінити (не змінити) думку із приводу можливих варіантів вирішення проблеми.
Кроки 4 і 5 повторюються стільки разів, скільки необхідно для досягнення погодженого рішення.
7. Прийняття рішення.
У цьому методі забезпечується незалежність думки окремих членів групи. Однак витрати часу на розробку рішень суттєво зростають, а кількість розглянутих альтернатив звужується. Ці недоліки слід ураховувати при виборі методу «Дельфи» для колективної розробки управлінських рішень.