
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
Практичний менеджмент існував ще з глибокої стародавності до 1885 року (рис. 1.2).
Розвиток менеджменту як науки починається на рубежі XIX–XX століть і обертається навколо головних трьох явищ (елементів) організації, у тому числі й військової: завдання, людина, управлінська діяльність [див. 6, с. 43 – 56].
Для першої половини ХХ століття, коли закладалися основи сучасної науки про управління, був характерний упор на якесь одне із цих явищ – з’явилися “одномірні” вчення про управління:
– науковий менеджмент (НМ) - з 1885 р. по 1920 р. - вихідним для ефективного управління виступає завдання;
– адміністративний менеджмент (АМ) – з 1920 р. по 1950 р. - основою ефективного управління вважалася управлінська діяльність;
– менеджмент міжособистісних відносин (ММВ) – з 1930 р. по 1950 р. – головною у ефективному управлінні була людина.
Із середини ХХ століття й дотепер з поглибленням знань про управління, а також зі зміною характеру управління більшого розвитку став отримав новий підхід, що погоджує ці явища (завдання, людину, управлінську діяльність) з іншими елементами організації в єдине й органічне ціле. Цей період відповідає “багатомірним” (“синтетичним”) вченням про управління (рис. 1.2), таким як:
– поведінковий менеджмент (ПМ) - з 1950 р. по теперішній час;
– наука управління (НУ), що включає кількісні методи управління й прийняття рішень і три підходи до управління: процесний (ПрП) - з 1950 р. по теперішній час, системний (СисП) – з 1950 р. по теперішній час і ситуаційний (СитП) – з 1980 р. по теперішній час. Докладніше про школи менеджменту йдеться в п. 2.1 і 2.2, а про історію – в роботі [44].
Еволюція військового управління. Еволюцію військового управління умовно розіб’ємо на п’ять етапів (див. рис.1.2).
ЭТАПЫ ЭВОЛЮЦИИ |
ПЕРИОДЫ РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА |
||||||||||||||||||||||||
9-7 тысяч лет до н. э. |
|
XVIII век н.э. |
XIX век н.э. |
XX век н.э. |
XXI век н.э. |
||||||||||||||||||||
МЕНЕДЖМЕНТ |
|||||||||||||||||||||||||
Практический менеджмент |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
Научный менеджмент |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Административный менеджмент |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
Менеджмент «человеческих отношений» |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Поведенческий менеджмент |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Наука управления |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
ВОЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ |
|||||||||||||||||||||||||
Македонско-петровская школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
Суворовская школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
Жуковская школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
Кибернетическая школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
Информационная школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис.1.2. Еволюція менеджменту й військового управління
Перший етап – македонсько-петровська школа (МПШ) практики військового управління (менеджменту). Цей етап тривав з 9-7 тис. до н.е. до першої чверті XVIII століття й охоплює війни епохи рабовласництва й феодалізму із застосуванням холодної зброї й мускульної енергії людини й тварин.
Другий етап – суворівська школа (СШ)практики й виникнення теорії військового управління (менеджменту). Цей етап охоплює період з першої чверті XVIII століття до кінця XIX століття. У цей час ведуться війни із широким застосуванням вогнепальної зброї.
Третій етап – Жуковська школа (ЖШ) практики й теорії військового менеджменту. Цей етап охоплює період з кінця XIX століття до середини XX століття. Він характеризується кровопролитними війнами, включаючи й дві світові війни, із застосуванням автоматичної зброї (кулемети, скорострільні знаряддя) і бойової машинної техніки (танки, літаки, самохідна артилерія, бронетранспортери тощо).
Четвертий етап – кібернетична школа (КШ) військового управління (менеджменту). Він охоплює період із середини XX століття до 90-х років. Цей етап позначився « холодною війною» між США (іншими країнами НАТО) і СРСР (іншими державами Варшавського Договору) і війнами за звільнення від колоніальної й іншої залежності. На озброєнні армій основних держав світу була ядерна й ракетна зброя, звичайна високоточна зброя й автоматизована система управління зброєю й військами
П’ятий етап – інформаційна школа (ІШ) військового управління (менеджменту). Сучасний етап військової управлінської думки охоплює період з кінця XX століття й дотепер. Він характеризується закінченням « холодної війни» між Заходом і Сходом, «гарячими» інформаційними війнами («війнами-заколотами») між основними цивілізованими країнами світу й міжнародним тероризмом.
Таким чином, (див. рис. 1.2.) перший етап – македонсько-петровська школа практики військового управління й другий етап – суворівська школа практики й виникнення теорії військового управління за часовим періодом відповідають практичному менеджменту, третій етап – Жуковська школа практики й теорії військового управління – науковому менеджменту, адміністративному менеджменту й менеджменту міжособистісних відносин, четвертий етап (кібернетична школа військового управління) й п’ятий етап (інформаційна школа військового управління) – поведінковому менеджменту і науці управління. Більш докладно етапи військового управління викладені в роботах [31, с. 22 – 48; 33, с.14 – 73].