2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,

засновані на інтуїції й судженнях

Сучасний командир повинен приймати рішення в ситуаціях, ускладнених дією сотень чинників. Однак психологічно людина, як правило, здатна сприймати в якості єдиної системи не більше семи різних чинників.

Для індивідуальних рішень характерний більш високий рівень творчості командира: у них нерідко реалізується багато нових ідей і пропозицій. Як правило, такі рішення залежать від особистих якостей командира, і важливу роль у прийнятті рішень відіграє інтуїція.

Індивідуальні рішення вимагають менше часу, тому що не пов’язані з необхідністю їх узгодження на проміжних етапах.

Однак індивідуальні рішення частіше, ніж колективні, виявляються невірними, у них значно більше ризику припуститися помилки; не в останню чергу це пов’язане з тим, що проблеми стають більш складними й вимагають багатоаспектного розгляду, а отже, різноманітних, нерідко спеціальних знань, якими командир у більшості випадків не володіє.

Особливе місце в процесі застосування рішень, пов’язаних із ризиком, відводиться інтуїції (лат. Intuitio споглядання, роздум, припущення, очікування, від intueor – уважний, попереджувальний.

Інтуїція – розуміння істини шляхом безпосереднього її бачення без обґрунтування за допомогою доказу; суб’єктивна здатність виходити за межі досвіду шляхом уявного схоплювання (“осяяння”) або узагальнення в образній формі непізнаних зв’язків, закономірностей.

Чисто інтуїтивне рішення – це рішення, прийняте тільки на основі відчуття того, що воно вірне. Командир, що приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням “за” і “проти” по кожній альтернативі й не має потреби навіть у розумінні ситуації. Просто командир робить вибір. Те, що ми називаємо осяянням або шостим почуттям, і є інтуїтивним рішенням.

Виходить, це спосіб розуміння істини, а в нашому випадку – спосіб вибору найбільш ефективного рішення без аргументованого доказу, тобто діловий ризик.

Визнається, що роль інтуїції особливо важлива, коли виникає потреба в пошуку рішень поза межами традиційних прийомів пізнання й за відсутності вичерпної інформації про стан зовнішнього й внутрішнього середовища й достовірної оцінки ситуації.

На жаль, механізм інтуїції ще не вивчений до кінця, що, природно, дає привід сприймати її трохи насторожено. Тим часом, безліч чинників не залишає сумніву в тому, що процес прийняття рішень не обов’язково повинен бути поєднаний з розгорнутими логічними доказами. Відсутні ланки цього процесу можуть заповнюватися інтуїтивно, що дозволяє створювати закінчену модель ситуації й вести ефективний пошук способу її вирішення й реалізації. Якщо спробувати в кожному випадку аргументувати процес пошуку рішень детальною системою доказів, то в багатьох випадках оперативно прийняти рішення виявилося б неможливо.

На перший погляд такий підхід здасться необґрунтованим з точки зору прийняття ефективного рішення. Однак в обстановці збройної боротьби, коли постійно змінюється, насамперед, вплив чинників, потреба в прийнятті рішень при недоліку інформації зростає. І тоді скористатися підказкою інтуїції не тільки дозволено, а й обов’язково.

Увесь досвід збройної боротьби дає підставу стверджувати, що багато полководців приймало рішення з ризиком, інтуїтивно. Оскільки для полководця ризик – нормальний стан, то для нього нормальним має бути й терпиме ставлення до невдачі. Якщо командири не роблять помилок і не терплять невдач, військова організація нічому не навчиться. Усім зрозуміле велике значення інтуїції при прийнятті рішень в умовах відсутності повної інформації, недостатньої ясності обстановки в умовах збройної боротьби. Однак орієнтуватися тільки на інтуїцію явно не достатньо, необхідно приймати рішення, які спираються на судження.

Ці рішення іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх неочевидна. Насправді ці рішення ‑ це вибір, зумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Командир використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, він обирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому.

Судження корисне як основа рішення, оскільки багато ситуацій у військовій організації мають тенденції до частого повторення. У цьому випадку раніше прийняте рішення може спрацювати не гірше, ніж колись (це основна перевага запрограмованих рішень).

Оскільки рішення, засноване на судженні, приймається в голові командира, воно має таку значну перевагу, як швидкість і дешевизна, але дійсний здоровий глузд зустрічається рідко. Це тим більше вірно, коли доводиться мати справу з людьми, тому що найчастіше ситуація викривляється потребами людей, їх поведінкою та іншими чинниками. Імовірно, більш важливо, що одного лише судження буде недостатньо для прийняття рішення, коли ситуація унікальна або дуже складна.

Судження неможливо співвіднести із ситуацією, яка, насправді, нова, оскільки в командира відсутній досвід, на якому він міг би засновувати свій вибір. Сюди слід віднести будь-яку ситуацію, нову для військової організації, наприклад, розробку нової технології несення бойового чергування. У складній ситуації судження може виявитися поганим, оскільки чинників, які необхідно врахувати, занадто багато для «неозброєного» людського розуму, і він не в змозі їх усі охопити й зіставити.

Однак у багатьох випадках командир може суттєво підвищити ймовірність правильності вибору підходу до рішення.

Для того, щоб зменшити ступінь ризику при прийнятті рішень, необхідно переходити до прийняття управлінських рішень на основі обговорення, шляхом залучення фахівців різних профілів або створення спеціальних груп (штабу керівництва на навчаннях, штабу, комісій, комітетів, тимчасових робочих груп тощо). Інакше, у складній обстановці необхідно застосовувати колективні методи прийняття рішень. Проте спочатку розглянемо методику прийняття й реалізації раціональних управлінських рішень.