1.3.5.2.Псевдоавторитет командира

Зміцнюючи авторитет, командирові необхідно слідкувати за тим, щоб не пригнічувати й не сковувати з його допомогою ініціативу підлеглих. Прийоми створення (формування) авторитету повинні відповідати діючим у суспільстві нормам моралі й етики. Штучні прийоми формування авторитету не приводять до успіху, у результаті з’являється уявний, або неправильний, авторитет (псевдоавторитет). А. С. Макаренко виділяв наступні різновиди псевдоавторитету.

Авторитет відстані проявляється в тому, що командирові здається, начебто, чим він “далі” знаходиться від підлеглих,тим офіційніші його відносини з ними, чим рідше він бачиться з ними, тим сильніший його вплив.

Авторитет доброти: “завжди бути добрим” – такий девіз даного командира. Цей тип псевдоавторитету походить із неправильного розуміння сутності чуйного ставлення до підлеглих і характеризується низькою вимогливістю військового менеджера. Звідси негативні наслідки: послаблення волі, дезорганізація, позбавлення підлеглих перспектив росту тощо. Занижений рівень завдання псує навіть гарного підлеглого, тобто командир надає підлеглому “ведмежу” послугу.

Авторитет педантизму означає схильність командира вдаватися до дріб’язкової опіки й твердого визначення всіх стадій виконання завдання підлеглими, сковуючи тим самим їх творчість і ініціативу.

Авторитет підкупу проявляється в тих випадках, коли командир додержується правила: “Я тобі обіцяю щось, якщо зробиш це”. Авторитет підкупу ставить усе з ніг на голову: винагорода залежить від особистих примх командира.

Авторитет резонерства: коли командир набридає підлеглим нескінченними настановами, нудними й беззмістовними повчаннями.

Авторитет чванства будується на пихатості. Командир пишається своїми колишніми або уявними нинішніми заслугами й намагається всюди підкреслювати це. Такому керівникові здається, що ці “заслуги” забезпечують йому високий авторитет.

Авторитет придушення є найстрашнішим і диким. Командир вдається до погроз, поширює острах серед підлеглих. Він помилково вважає, що такі прийоми зміцнять його авторитет. В остаточному підсумку це позбавляє людей упевненості, ініціативи, породжує перестраховку й навіть нечесність.

1.3.6. Лідерство командира

Військові організації, що домагаються успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що застосовують більш динамічне й ефективне керівництво й лідерство. Синонімами слів керівництво й керівник є відповідно слова лідерство й лідер.

1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства

Природу лідерства можна краще зрозуміти, якщо її порівняти безпосередньо з управлінням.

Бути командиром і лідером у військовій організації це не одне й теж саме. Командир у своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відносин з ними, передусім, використовує й покладається на посадову основу влади. Лідерство як специфічний тип відносин управління ґрунтується більше на процесі соціальної взаємодії в організації. Цей процес є набагато складнішим, таким, що вимагає високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління лідерство допускає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно, відносини “начальник – підлеглий”, властиві традиційному розумінню управління, змінюються на відносини “лідер – послідовник”.

Так, якщо як приклад обрати командира полку, то за посадою він є керівником. Посада відкриває йому дорогу до лідерства.

Процес впливу на людей з позиції займаній в організації посади називається формальним лідерством, однак у своєму впливі на людей командир полку не може покладатися тільки на посаду. Наочно це стає очевидним, коли з’ясовується, що один з його заступників, що має менше формальної влади, має більший успіх у стресових і конфліктних ситуаціях або при вирішенні складних управлінських проблем. Цей заступник користується підтримкою, довірою, повагою, а, може, й любов’ю військовослужбовців за свою компетентність, розважливість і гарне ставлення до людей. Бути командиром ще не означає автоматично вважатися лідером у військовій організації, тому що лідерству значною мірою властива неформальна основа. Можна обіймати певну посаду, але не бути лідером у військовій організації. У вищенаведеному прикладі в полку лідером скоріше буде вважатися заступник, ніж його безпосередній начальник ‑ командир полку.

Процес впливу за допомогою здібностей, уміння або інших ресурсів, необхідних людям, одержав назву неформального лідерства.

Неформальний характер лідерської позиції більшою мірою зумовлений використанням особистісної основи влади й джерел, які її живлять.

Ідеальним для лідерства вважається використання ефективної комбінації двох основ влади: посадової і особистісної.

Силу й примус при лідерстві часто змінюються на спонукання і наснагу. У результаті лідерського підходу вплив ґрунтується на прийнятті людьми вимог лідера без явного або прямого прояву влади. Здатність лідера впливати на людей дає йому можливість використовувати владу й авторитет, які він отримує від своїх послідовників

Дамо визначення лідерства. Лідерство – це тип управлінської взаємодії між лідером і послідовниками, заснований на найбільш ефективній для даної ситуації комбінації різних джерел влади й спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей. З визначення випливає, що лідерство є функцією лідера, послідовників і ситуаційних змінних.

Важливо також відзначити, що управлінська взаємодія типу “лідер – послідовник” не обов’язково носить ієрархічний характер, як це має місце у випадку відносин “начальник – підлеглий”.