
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
Основні характеристики трьох стилів управління
№п\п |
Параметри взаємодії командира з підлеглими |
Стилі керівництва |
||
Авторитарний (автократичний) |
Демократичний |
Ліберальний |
||
1 |
Спосіб прийняття рішень |
Командир одноосібно приймає рішення |
Перед прийняттям рішення радиться з колективом або приймається колективне рішення |
Чекає вказівок від вищого командира або підкорюється рішенням групи або зборів військовослужбовців |
2 |
Спосіб доведення рішення до виконавців |
Наказує, командує, розпоряджається |
Пропонує, затверджує запропоноване підлеглими, доручає |
Просить, іноді навіть благає |
3 |
Розподіл відповідальності |
Бере на себе або перекладає на конкретного виконавця |
Ділить відповідальність разом із повноваженнями й завданнями |
Знімає із себе всяку відповідальність |
4 |
Ставлення до ініціативі |
Повністю пригнічує |
Заохочує й використовує в інтересах справи |
Віддає ініціативу підлеглим |
5 |
Ставлення до добору кадрів |
Боїться кваліфікованих і думаючих підлеглих, намагається їх позбутися |
Добирає ділових і грамотних підлеглих із широким кругозором |
Добором кадрів не займається |
6 |
Ставлення до недоліків у власних знаннях |
Гіпертрофована зарозумілість |
Постійно навчається, ураховує критику, заохочує підлеглих до навчання |
Поповнює свої знання, підтримує цю рису в підлеглих |
7 |
Стиль спілкування |
Жорстко формальний |
Налаштований приязно, спілкується охоче |
Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки за їх ініціативи |
8 |
Характер відносин з підлеглими |
Диктується настроєм |
Рівний, дружній |
М’який, покладливий |
9 |
Ставлення до військової дисципліни |
Прихильник жорсткої дисципліни |
Розумна дисципліна, диференційований підхід до людей |
Вимагає формальної дисципліни, не вміючи її забезпечити |
10 |
Ставлення до морального впливу на підлеглих |
Покарання – основний метод впливу |
Постійно використовує різні види стимулів |
Використовує заохочення частіше, ніж покарання |
1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
Найбільш відомим сучасним багатомірним стилем управління є «управлінська решітка – система ГРИД», яку розробили в 1964 році американські вчені Роберт Блейк і Джейн Моутон.
Система ГРИД являє собою матрицю, утворену перетинанням двох змінних або вимірів (рис.1.24):
1) турбота про виконання завдання (вісь Х) – прагнення командира до одержання позитивних результатів у виконанні завдання;
2)турбота про підлеглих (вісь Y) – прагнення командира до досягнення кінцевих результатів на основі довіри й поваги до підлеглих, симпатії один до одного, розуміння й підтримки.
Взаємозв’язок вимірів для визначення стилю управління схематично може бути показаний у виді решітки з 9- бальною оцінкою.
На цьому рисунку: 1 бал – це низький ступінь виміру, а 9 балів – високий. Інші показники позначають проміжні ступені того або іншого виміру. З використанням даної моделі можна представити 81 стиль управління, кожен із яких характеризується значеннями X і Y.
Із цієї сукупності стилів управління можна виділити п’ять граничних стилів, які характеризуються особливостями поведінки командира і його взаємин з підлеглими.
Стиль управління 1.1 – мінімальна турбота про виконання завдання й про потреби підлеглих. Командир даного стилю докладає мінімальних зусиль, які потрібні для того, щоб зберігати своє місце в підрозділі або організації в цілому. Такий стиль називають "убогим" (жебрацьким) управлінням.
Стиль управління 1.9 – мінімальна турбота про ефективність виконання завдання (1 бал) сполучається з максимальною турботою про підлеглих (9 балів). Основна увага приділяється збереженню дружніх стосунків між військовослужбовцями, нехай навіть за рахунок результатів виконання завдання. Такий стиль називають управлінням підлеглих. Цей стиль близький до ліберального стилю.
Стиль управління 5.5 – це командир з філософією “золота середина”. У її основі лежить система припускань, що забезпечують мирне співіснування командира й підлеглих. Цей стиль близький до стилю ліберального демократа.
Стиль управління 9.1 ‑ максимальна турбота про ефективність виконання завдання (9 балів) сполучається з мінімальною турботою про підлеглих (1 бал). Командир зі стилем 9.1 віддає перевагу максимізації результатів виконання завдання, диктуючи підлеглим, що і як вони повинні робити. Такий стиль називають управлінням на основі виконання завдання. Цей стиль близький до авторитарного.
Стиль управління 9.9 – високий рівень турботи про виконання завдання синтезований з високим рівнем турботи про підлеглих. У діях командира стилю 9.9 переважають демократичні прийоми вирішення завдань і взаємин з підлеглими. Такий стиль одержав назву колективне управління. Цей стиль близький до демократичного.
Дослідження значної кількості менеджерів підтвердило гіпотезу засновників моделі ГРИД про те, що незалежно від ситуації, стиль 9.9 є кращим. Ця модель використовується командирами ‑ демократами для вироблення кращої лідерської поведінки через участь у програмах навчання й підготовки, спеціально розроблених для оволодіння ними стилем 9.9.