1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира

Суть управлінської діяльності командира полягає в тому, щоб прийняти рішення щодо того, що потрібно робити, і організувати людей для виконання цього рішення. Ця суть управління підкреслює той факт, що люди – найголовніший ресурс, наявний у розпорядженні командира. Саме за допомогою людей можна управляти всіма іншими ресурсами – інформаційними, фінансовими, матеріальними (у тому числі військовою технікою й зброєю) тощо.

Проте командири поставлені для того, щоб приймати рішення й домагатися їх виконання. У процесі управління їм доводиться зіштовхуватися з різними подіями й випадками. У більшості вони можуть впоратися з ними за допомогою людей. Крім управління підлеглими командир керує самим собою так само, як і іншими людьми.

При прийнятті рішення й організації його виконання командир одержує підтримку, поради й допомогу від своїх підлеглих. Однак остаточний аналіз проблеми й прийняття рішення він виконує сам.

Найважливіша частина управління – організувати виконання завдання за допомогою інших людей, використовуючи всі інші ресурси, включаючи самого себе.

1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням

моделі трьох кіл (діаграми Венна)

Одним зі шляхів підвищення ефективності управлінської діяльності сучасного командира є створення у військовій організації команди із групи військовослужбовців.

Що визначає сутність команди й чим вона відрізняється від групи військовослужбовців?

У відповіді на це питання необхідно скористатися діаграмою Венна [20, с. 13 – 17]. (Венн Джон (1834 – 1923) – англійський логік і математик). Дуже часто цю діаграму називають моделлю трьох кіл (рис. 1.20). У першому колі зобразимо окремого військовослужбовця, у другому – групу військовослужбовців і у третьому – завдання, яке вони виконують. Виходячи із цього, необхідно розглянути три частини відповіді, які взаємозалежні й впливають одна на одну.

Перша частина відповіді полягає в наступному.

Як видно на цьому рисунку, сфера впливу кожної складової поширюється на дві інші. Не можна залишити без уваги ні жодної із частин – інакше ефективність тих, що залишилися, знизиться.

Якщо сконцентрувати увага тільки на групі військовослужбовців і окремих військовослужбовцях, то може створитися прекрасна робоча обстановка, у якій, проте, нелегко буде виконати завдання.

Рис.1.20. Модель трьох кіл

Якщо зосередити увагу тільки на поставленому завданні й окремих військовослужбовцях, що працюють над його виконанням, то можна випустити з поля зору групу військовослужбовців. У цьому випадку кожен окремий член групи неминуче почне «тягти ковдру на себе».

Ігноруючи окремих військовослужбовців, можна домогтися виконання завдання, однак моральний дух групи військовослужбовців піде на спад, оскільки люди не зможуть оцінити належним чином свою значущість і особистий внесок у виконання загального завдання.

Друга частина відповіді полягає в наступному. Члени команди об’єднані загальною метою – на рисунку вона показана заштрихованим сектором, у якому перетинаються всі три кола. Працюючи над вирішенням поставленого завдання, члени команди прагнуть до цієї мети заради успіху всієї команди, одночасно вдосконалюючись як особистості у її складі.

Для того, щоб досягти гармонійного співіснування трьох розглянутих елементів, необхідно уявити роль командира в команді, поставивши його на місце лідера, а швидше за все на місце одного зі членів групи військовослужбовців, що працює в ім’я загальної мети. Функція командира – підтримувати цілісність команди і її бойовий дух. Завдання команди – реалізовувати задумане.

Командир виконує свою функцію, діючи від імені й за дорученням інших членів команди, а не віддаючи їм розпорядження.

Багато командирів уважає основним обов’язком «віддавати розпорядження», їм здається, що якщо вони вийдуть із цієї ролі, їх перестануть поважати.

Однак командирові слід пам’ятати головне (якщо ви очолюєте команду, а не просто групу з декількох військовослужбовців), про вас будуть судити інші (члени вашої команди, вищі командири й колеги) не за вашими персональними досягненнями, а за результатами діяльності команди в цілому.

Третя частина відповіді на поставлене питання полягає в наступному. До того, як почати до управління командою, командирові слід засвоїти – ви не можете змінити особистість людини, її індивідуальність. Як тільки спробуєте зробити це – ви приречені на невдачу. Ви можете змусити людину змінити свою поведінку, але це зовсім інша справа.

Припустимо, один член вашої команди схильний до забудькуватості й іноді не помічає незначних деталей. Швидше за все, він належить до тієї категорії людей, які здатні краще бачити проблемну ситуацію у цілому і вчасно помічає недоліки рішення. Мати таку людину в команді корисно й необхідно, незважаючи на його забудькуватість стосовно дрібниць. Не намагайтеся переробити таку людину – тим самим ви просто образите її й зіпсуєте собі настрій. Спрямуйте всі зусилля на вирішення поставлених завдань, але не намагайтеся змінити особистість людини. Нехай вона мислить і діє масштабно, намагаючись, по можливості, не забувати й про деталі.

Здебільшого мистецтво управління полягає в умінні розпізнати сильні й слабкі місця підлеглих (особистісні ролі). Одного разу зрозумівши це, ви завжди зможете використовувати їх кращі якості з користю для справи.

Таким чином, для того, щоб сформувати команду із групи, командирові необхідно:

– приділяти однакову увагу окремому військовослужбовцю, групі військовослужбовців і завданню, яке вони виконують разом для досягнення мети;

– вважати себе членом команди, а не особою, що віддає тільки розпорядження й накази;

– засвоїти, що командир не зможе змінити особистість військовослужбовця, а має вивчити його позитивні якості й використовувати їх при управлінні.

Методика формування ефективної команди наведена в статті [37, с.112 – 119].