1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
Для того щоб зрозуміти, як відкрита система виконує свої функції, необхідно довідатися, як усі її елементи взаємозалежні один від одного і як вона пов’язана із системою, що утворює її зовнішнє середовище.
Командири (начальники) головним чином займаються відкритими системами, тому що всі військові організації це відкриті системи. Виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу.
Системний підхід намагається розглянути військову організацію й зовнішнє середовище, у якому вона функціонує, як ціле (рис. 1.19).
На вході військова організація одержує із зовнішнього середовища ресурси: людські, фінансові, матеріально-технічні (військова техніка, зброя, продукти харчування, одяг тощо), енергетичні й інформаційні. Ці компоненти називаються входами. Внутрішнє середовище військової організації як структура виконання бойового завдання обробляє ці входи для того, щоб добитися заданих результатів бойової діяльності. Ці результати є вихідними військової організації, які вона виносить у зовнішнє середовище.
До таких вихідних параметрів можуть належати:
а) у мирний час – результати військової організації з бойової підготовки);
б) у воєнний час – результати бойових дій (бойового застосування) по кількості знищених сил і засобів супротивника або по його повному знищенню.
Для тих військових організацій, яким вищим командуванням дозволена господарська діяльність, результатами їх діяльності може бути кількість виробленої продукції і її якість. Ця продукція може йти на підвищення ефективності діяльності військової організації або поставляється споживачам (вищим військовим організаціям). Життєдіяльність військової організації складається із трьох основних процесів: одержання ресурсів із зовнішнього середовища; виконання завдання (бойового завдання) для досягнення певних результатів діяльності (бойової діяльності); видача результатів діяльності (бойової діяльності) у зовнішнє середовище.
Усі ці три процеси є життєво важливими для організації. Якщо хоча б один із процесів припиняється, військова організація далі вже не може існувати. Ключову роль у підтримці балансу між цими процесами, а також у мобілізації ресурсів військової організації на їхнє здійснення відіграє управління. Саме для вирішення цих завдань існує управління у військовій організації, і саме це є основною роллю, яку відіграє управління у військовій організації.
Виходячи із цього, маємо наступне, якщо організація управління ефективна, то в ході дій (бойових дій) військова організація домагається додаткових результатів, таких як підвищені показники бойової підготовки в мирний час і перевищення бойових показників у воєнний час тощо.
1.3. Упралінська діяльність командира
У пункті 1.1.1.2 розглядаючи систему управління військовою організацією, було зазначено, що суб’єктом управління є командир. Без нього не може функціонувати жодна система військового управління.
Мета цього розділу – розібратися в управлінській діяльності командира щодо ефективного вирішення завдань, які виконують підлеглі, підрозділи й військова організація в цілому.
Командир військової організації перебуває на вищому рівні управління, і тільки він приймає рішення і відповідає за його ефективне виконання. У всіх бойових Статутах і Настановах записано: «Рішення командира – основа управління». Нема рішення командира – нема управління, тобто підлеглим зверху донизу не поставлені цілі (завдання).
Оригінальне визначення управління людьми дав П. Друкер: “Управління – це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп на ефективну, цілеспрямовану й продуктивну групу” [22, с. 39].
Без управління жодна організація не може досягти успіху. Нема управління ‑ військовий колектив перетворюється на неорганізований натовп, військова організація ефективно не виконає завдання, поставлені вищим командуванням.
Таким чином, командир є центром процесу управління. У зв’язку із цим він повинен відповідати високим управлінським вимогам і мати якості керівника ХХI століття.