
- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
У складних системах, а саме такими є військові організації, можна виділити підсистему (систему) управління. Система управління є матеріальною основою військового управління. Вона представляє собою сукупність взаємозалежних підсистем (елементів), взаємодіючих у процесі досягнення поставленої мети. Ця система складається із трьох підсистем керуючої, керованої й обміну інформацією взаємодії між першими двома (рис. 2.7) Керуюча й керована підсистеми одержують дані із джерел інформації [42, с. 10]. Усі підсистеми й джерела інформації діють у зовнішньому середовищі, яке на них впливає, наприклад, вогнем супротивника, перешкодами тощо. Саме тому система управління військовою організацією є відкритою системою. Зовнішнє середовище теж можна вважати системою, тому що воно складається з безлічі елементів (чинників зовнішнього середовища).
Часто керуючу підсистему називають суб’єктом (органом) управління, керовану – об’єктом управління, а підсистему обміну інформацією між двома першими – каналами прямого і зворотного зв’язка. Названі канали можуть бути різними: зоровими, слуховими, телеграфними, телефонними тощо.
Процес управління полягає в наступному (рис.1.17): керуюча підсистема (суб’єкт управління) збирає, аналізує, оцінює інформацію про стан керованої підсистеми (об’єкта управління) і інформацію про параметри зовнішнього середовища.
На основі цього суб’єкт управління ухвалює рішення, планує бажаний стан і дії об’єкта управління й передає командну інформацію про це на об’єкт управління каналами прямого зв’язку.
Керована підсистема, отримавши команду, переводить свої елементи в необхідний стан і виконує відповідні дії, після чого об’єкт управління доповідає про це каналами зворотного зв’язку на керуючу підсистему. Цикл управління закінчився. Процес управління носить циклічний характер.
Формування систем управління підрозділів військової організації наведене в роботах [32, с. 37 – 41; 34, с. 8 – 14].
1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
Як було доведено в п. 1.2.4.3 військова організація є соціально-технічною системою, що складається із взаємозалежних підсистем зовнішнього й внутрішнього середовища. Система внутрішнього середовища має сім підсистем внутрішніх змінних (див. п. 1.1.2.3): структуру, цілі, завдання, технології, інформацію, людей і військову організаційну й управлінську культуру (ВОУК).
У свою чергу кожна із цих підсистем є системою, яку утворюють більш дрібні сім підсистем:
1) підсистема структур складається з організаційних і управлінських структур військової організації і її підрозділів, які пов’язані принципом ієрархії;
2) підсистема цілей, що складається із цілей військової організації і її підрозділів, які утворюють «дерево» цілей. У цьому «дереві» усі цілі взаємозалежні, цілі підрозділів випливають із мети військової організації й обслуговують останню;
3) підсистема інформації, яка пов’язує всі підсистеми внутрішніх змінних у єдину систему й забезпечує обмін необхідною інформацією між ними в цій системі внутрішніх змінних;
4)підсистема технологій, яка складається з різних технологій для кожного типу озброєння й військової техніки;
5)підсистема завдань, яку утворюють завдання військової організації і її підрозділів, що утворюють «дерево» завдань. У цьому «дереві» завдання підрозділів випливають із завдань військової організації й обслуговують останні;
6) підсистема людей, яка включає військовослужбовців бойових і обслуговуючих підрозділів і управлінські кадри;
7) підсистема військової організаційної й управлінської культури (ВОУК), яка включає субкультури підрозділів і управлінського апарата.
Якщо порівняємо ці сім підсистеми з елементами системи «7–S» (див. п. 1.2.5.1), то одержимо відповідність підсистем внутрішніх змінних елементам системи «7–S» (див. табл. 1.1.).
Відповідно до концепції «7–S» тільки ті військові організації можуть ефективно функціонувати й розбудовуватися, у яких командири можуть тримати в гармонічному стані систему внутрішніх змінних, що складається із семи підсистем. У фокусі цієї системи перебувають люди, військова організаційна й управлінська культура, за допомогою яких здійснюється ефективне управління.
З аналізу таблиці 1.1 випливає, що сім підсистем внутрішніх змінних майже повністю відповідають семи елементам системи «7 – S». Тому системну модель внутрішніх змінних з невеликою погрішністю можна розробити на основі концепції «7 – S». Така системна модель внутрішніх змінних представлена на рис. 1.18.
Підвищення ефективності управління може починатися з аналізу будь-якої підсистеми, удосконалення якої є найбільш актуальним для військової організації. Важливо лише мати при цьому на увазі взаємозв’язок семи підсистем одна з одною.
Таблиця 1.1.
Відповідність підсистем внутрішніх змінних
елементам системи «7–S»
Номер і назва підсистем внутрішніх змінних |
Номер й назва елементів системи «7 – S» |
1. Підсистема структури |
1. Структури |
2. Підсистема цілей |
2. Стратегія |
3. Підсистема інформації |
3. Інформаційна система |
4. Підсистема технологій |
4. Сума навичок |
5. Підсистема завдань |
5. Стиль управління |
6. Підсистема людей |
6. Склад працівників |
7. Підсистема ВОУК |
7. Склад цінностей |
Рис. 1.18. Системна модель внутрішніх змінних військової організації