1.1.1.2. Основні категорії військового управління
Система. «Система – це безліч елементів, що перебувають у відносинах і зв’язаних один з одним, що утворюють певну цілісність, єдність. Виділяють матеріальні й абстрактні системи. Особливий клас матеріальних живих систем - соціальні системи ( від найпростіших соціальних об’єднань до соціально-економічних структур суспільства)» [46, c.1225].
Системи діляться на закриті й відриті. Закриті системи не залежать від зовнішнього середовища, наприклад, літак і супутник Землі в польоті, годинник. Відкриті системи повністю залежать від зовнішнього середовища, наприклад, організації, у тому числі й військові.
Докладно про системи можна прочитати в роботах [8, 25, 26, 27].
Процес і система військового управління. Принципово військове управління як процес характеризується двома основними складовими: керуючою системою (суб’єктом управління) і керованою системою (об’єктом управління). Об’єкт – це той, ким управляють, суб’єкт – цей той, хто управляє. Вони пов’язані між собою каналами прямого і зворотного зв’язку. Каналами прямого зв’язку суб’єкт управляє об’єктом (ставить йому завдання й строк їх виконання), а каналами зворотного зв’язку об’єкт доповідає суб’єктові управління про виконання завдання або передає інформацію про свій стан. Основна особливість процесу управління – єдність, взаємозв’язок його складових і замкнутість, що забезпечується зворотним зв’язком. Військове управління забезпечує безперервний і цілеспрямований вплив на керований об’єкт, яким може бути військова організація, військовий колектив (група військовослужбовців) і окремий військовослужбовець. Військове управління є процесом, а система управління – механізм, який забезпечує цей процес. Схема будь-якої системи управління може бути представлена у вигляді рис.1.1, а). У цьому випадку управління здійснюється по замкненому циклу. Інформація про стан керованого об’єкта каналом зворотного зв’язку надходить в орган порівняння системи, який може внести необхідні корективи в процес управління [19, с.31].
Розглянемо процес управління в соціальних системах (рис. 1.1, б)). Він полягає в наступному:
Суб’єкт управління направляє об’єкту команди, які містять у собі в явному або прихованому вигляді інформацію щодо того, як повинен функціонувати надалі об’єкт. Дану інформацію будемо називати управлінськими командами; об’єкт управління одержує такі команди й функціонує відповідно до їх змісту.
Про управлінський процес можна говорити як про реально існуючий тільки у випадку, якщо об’єкт управління виконує команди суб’єкта. Для того щоб це виконувалося, необхідні, по-перше, наявність у суб’єкта управління потреби й можливості управляти об’єктом, розробляючи для цього відповідні управлінські команди, і, по-друге, наявність в об’єкта управління готовності й можливості ці команди виконувати. Дані умови є необхідними й достатніми для того, щоб суб’єкт здійснював управління об’єктом. Інакше, дивитися на управління з позицій суб’єкта, того, як він впливає на об’єкт управління, невірно. Потрібно дивитися з позицій взаємодії суб’єкта й об’єкта управління. Для цього потрібен зворотний зв’язок між об’єктом і суб’єктом.
Особливо складним об’єктом управління є військовий колектив, тобто група осіб, об’єднана на основі спільних завдань, дій, постійних контактів. Інтелектуальний, культурний і моральний потенціал членів колективу настільки різний, що важко передбачити реакцію кожної особистості на керуючий вплив.
Об’єкти військового управління. Об’єкти військового управління досить різноманітні. До них належать, наприклад, військова організація в цілому, її функціональні одиниці: штаби, служби, а також її структурні підрозділи (батальйон, рота, взвод).
Об’єкт військового управління визначається деяким рівнем ієрархії: бригада, батальйон, рота, взвод. Здійснювати військове управління можна як військовою організацією в цілому (бригадою), так і структурним підрозділом (батальйоном, ротою, взводом, управлінням, службою), елементом структурного підрозділу (відділенням, групою військовослужбовців, окремим військовослужбовцем).
Перераховані вище об’єкти військового управління за рівнем ієрархії належать до систем.
Суб’єкти військового управління. Суб’єктами військового управління слід визнати всі, хто здійснює управління військовими соціальними об’єктами, тобто командирів, начальників. Суб’єктами військового управління (командир, начальник) — це особа, що займає постійну посаду, наділена повноваженнями й на яку покладено відповідальність в сфері організації певних видів діяльності.
Функції військового управління. Під функціями військового управління слід розуміти стійкий склад специфічних видів управлінської діяльності. Ці види діяльності характеризуються однорідністю цілей, дій або об’єктів. Виділення функцій військового управління дозволяє встановити правила й процедури виконання специфічних видів управлінської діяльності.
Функції військового управління мають універсальний характер і є змістом управління будь-яким соціальним об’єктом (див. гл. 1.4).
Принципи військового управління. Принципи військового управління – являють собою загальні рекомендації для дій і прийняття рішень, при дотриманні яких забезпечується ефективне управління й розвиток об’єкта військового управління.
Ретельне вивчення принципів, вибудовування всіляких класифікацій і систем принципів прерогатива військового управління як науки (див. пп.1.2.2 і 1.2.3).