12. Завзятість.
13. Будьте готові прийняти „удар долі”. Це Жуков випробував на собі наприкінці служби.
Таким був у всьому складному різноманітті своєї особистості Георгій Костянтинович Жуков — великий полководець XX століття!
Висновки по пп. 1.2.1 – 1.2.3
Порівнюючи принципи управління, розроблені теоретиками менеджменту ХХ століття, із принципами великих полководців, слід зробити загальні висновки:
1. Полководці стародавності на тисячі років випередили теоретиків менеджменту щодо застосування деяких принципів і функцій управління при веденні війн (наприклад, Македонський застосовував планування в 330 – 340 роках до н.е., а Файоль обґрунтував планування тільки у 20 – 30 рр. ХХ століття).
2. Полководці ХVІІІ століття на 100 – 150 років випередили теоретиків менеджменту у застосуванні деяких принципів і функцій управління при веденні війн (наприклад, Суворов застосовував людське поводження із солдатами наприкінці ХVІІІ століття, а Мейо обґрунтував теоретично принципи управління людськими стосунками тільки в середині ХХ століття).
3. Деякі принципи управління менеджменту й військового управління розроблялися паралельно або випереджаючи й доповнюючи один одного.
Загальний висновок: закономірним є застосування принципів менеджменту в управлінні військовими організаціями, а деяких принципів військового управління в управлінні всіма іншими організаціями.
Цей загальний висновок підтвердив на практиці капітан корабля ВМС США Майкл Абрашофф.
1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
Наука управління розглядає три підходи до управління будь-якою організацією, у тому числі й військової: процесний, системний і ситуаційний.
1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
Процесний підхід як концепція управлінської думки був уперше запропонований класичною (адміністративною) школою управління у роботах Анрі Файоля в 20-х р. ХХ століття [51]. Він сформулював і описав зміст функцій управління, які не залежать одна від одної. Процесний підхід одержав повноцінний розвиток у 50-х р. ХХ століття у науці управління, яка розглядає функції управління як взаємозалежні й залежні одна від одної.
Таким чином, можна дати наступне визначення процесного підходу до управління - це безперервна серія взаємозалежних дій або функцій (рис. 1.13).
Аналіз робіт учених із середини ХХ століття дотепер показує, що майже в кожній роботі з управління міститься список функцій, який буде хоч небагато відрізнятися від інших подібних списків.
Сучасні вчені дотримуються такої думки, що процес управління організаією, у тому числі й військової, складається із чотирьох взаємозалежних загальних функцій (планування, організації, мотивації й контролю), які об’єднано в єдиний процес двома сполучними функціями (комунікації й прийняття рішень) [35, с. 32 – 36].
Залежно від особливостей військової організації й виконуваних нею завдань поряд з перерахованими загальними функціями до процесу управління можна включати й інші функції. Наприклад, управління по цілях.
Процес управління можна представити (Рис.2.3) як вплив на об’єкт управління військову організацію чотирьох загальних функцій, що поєднуються двома сполучними функціями – прийняття рішень і комунікація. Саме єднальні функції забезпечують нерозривність процесу управління й ефективність їх впливу на військову організацію як на об’єкт управління.
Далі будемо дотримуватися наступного визначення управління військовою організацією.
Рис. 1.13. Процес управління військовою організацією.
Управління військовою організацією - це процес планування, організації, мотивації, контролю, об’єднаний єднальними функціями прийняття рішень, комунікації і необхідний для формулювання, постановки і досягнення цілей військової організації.
Таким чином, процесний підхід розглядає функції у взаємозв’язку. Їх називають управлінськими функціями, кожна з яких є процес, тому що, у свою чергу, складається із серії взаємозалежних дій.
Лідерство розглядається як самостійна діяльність, яка припускає можливість впливу на певних військовослужбовців і військові колективи таким чином, щоб вони діяли в напрямку досягнення цілей військової організації [22, с. 71].
У час швидкоплинних війн і сучасних інформаційних технологій може застосовуватися новий процесний підхід до управління військовою організацією (рис. 1.14), який полягає в тому, що командир і штаб не в змозі при прийнятті рішень послідовно виконати загальні функції управління через нестачу часу.
У цьому випадку командиру й штабу доведеться у процесному підході залишити дві функції: комунікації й прийняття рішень. Без цих функцій увесь процес управління розвалюється. При такій концепції військового управління, нерозривними стають головні компоненти, такі як прийняття рішень і комунікація. Усі функції управління стають дійсно неподільними, поєднаними у єдину сферу послідовних актів прийняття рішень по всіх аспектах управління з використанням інформаційних технологій як для забезпечення прийняття рішень, так і для власне комунікацій між військовослужбовцями військової організації [2, с. 22 – 25].
У цьому випадку об’єктом управління стає військова організація, що складається з ініціативних і освічених військовослужбовців, які вільно реалізують мету разом з іншими такими ж військовослужбовцями цієї військової організації, об’єднаними сучасними комунікаціями. Концепція управління військовою організацією у сфері інформаційних технологій зміщує акценти убік розгляду головної змістовної суті військового управління (комунікації й прийняття рішень) і забезпечує гармонійний синтез і практичну реалізацію всіх функцій управління.
Технологічною й методологічною основою військового управління в сучасних умовах є наявність нового інструменту роботи командира і його штабу, яким виступають комп’ютер, оснащений відповідними програмними засобами, а також комплекс методів і моделей прийняття рішень.