21. Ціна часу.

Коли до Суворова приїжджали з візитами імениті чиновники, полководець іноді виходив з будинку, сідав у карету візитера, кілька хвилин розмовляв з ним і відпускав з Богом. Так він заощаджував час на візитах увічливості.

Спав Суворов мало. Його день починався затемна: він підхоплювався, обливався холодною водою, бігав по кімнаті, робив мовні вправи: голосно повторюючи турецькі, французькі й німецькі фрази.

22. Мова спілкування. Суворов вчився все життя. Це добре видно на прикладі вивчення їм іноземних мов. Французьку і німецьку він знав у досконалості. А під час турецької кампанії самостійно опанував і турецьку.

23. Два фактори бою: люди і зброя. В основу своєї школи Суворов поклав правильну комбінацію двох основних факторів бою: людини й зброї. З них він віддавав перевагу першому, тому що усвідомив,: величезну перевагу в руках полководця мають високі моральні й бойові якості армії. Наведемо якості, несумісні із суворівськими вимогами до солдата й офіцерові: безглуздість, безініціативність, острах відповідальності, байдужість, казенне ставлення до справи тощо. Суворов їх поєднує в збірний тип “немогузнайки”. “Проклятого немогузнайку” Суворов уважав виразкою для армії.

24. Основи суворівської школи військового управління: окомір, швидкість, натиск. Окомір означає оцінку обстановки командиром у результаті проведеної розвідки супротивника. Швидкість. Суворов як ніхто інший розумів і цінував фактор часу, раптовість. “Гроші дорогі, життя людське ще дорожче, а час дорожчий за все”. Натиск – це стрімкий, нищівний удар, що завершується повним розгромом супротивника, вирішує результат бою.

25. Моральний дух армії. На першому місці в суворівській школі військового управління моральний дух армії: “Сам гинь, а товариша виручай”, “Надія на себе – підстава хоробрості”.

26. Якості командира й солдата. Суворов в “Науці перемагати” обґрунтовує якості, які мають бути притаманні командиру і солдату: “Субординація (військова підпорядкованість старшому); екзерсис (від фр. exercice – «вправа», система вправ для вдосконалення техніки); слухняність, навчання, дисципліна; військовий ордер (внутрішній порядок у частині); чистота, здоров’я, охайність, бадьорість, сміливість, хоробрість, перемога! Слава, слава, слава!”

Штик, швидкість, раптовість – от наші вожді.

Неповторна особистість полководця

Про «дивацтва» полководця. Слава «дивака» супроводжувала Суворова з юнацтва й до останніх днів його насиченого подіями життя.

Спочатку він вражав близьких своїми примхами щодо загартовування організму, що змахувало на самокатування: цим він шокував навколишніх протягом усього свого життя.

«Тримай голову в холоді, живіт — у голоді, остерігайся докторів — от і будеш здоровий!»

Про геніальність. Природа геніальності ще не зрозуміла.

Де та межа, яка відрізняє генія від іншої маси? Назвати її важко, але можна вказати на деякі ознаки генія.

Геній у всьому ні на кого не схожий. Він мислить і чинив так, як ніхто інший. Його не розуміють і не завжди визнають. Проте він виявляється ближче всіх до істини, до мети й в остаточному підсумку (часто після смерті) одержує належну оцінку й визнання.

Відомі дурниці. Суворов на зорі кричить півнем, обливається на морозі холодною водою, ходить в одному чоботі, в одному черевику, хрестить вагітним жінкам на балах живіт, благословляє усіх, з ким зустрічається, входить до високопоставлених відвідувачів в одній сорочці, дозволяє говорити зухвалості Потьомкіну й Катерині, дражнить на навчаннях Павла I. Усіх дивин, байок і анекдотів про Суворова не перерахувати.

Таланти й генії. Ми вже говорили, що геній не схожий ні на кого. Додамо, що не можна вимагати від таланта, а тим більше від генія виправити в собі щось, «прибрати» слабкості, а гідність залишити.

Не виходить, тому що талановита, а тим більше геніальна людина — цілісна особистість.

Цілісна натура. Саме дуже цілісною натурою був Олександр Васильович Суворов. Його оригінальність, неповторність проявлялися у всьому.

Він постійно йшов проти течії як у військовій справі, так і в повсякденному житті.

Так що будемо дякувати Богові за те, що посилає на нашу землю таких геніальних «диваків»!

Таким був у ратних справах і мирських турботах найвеличніший російський полководець Олександр Васильович Суворов.

Полководець, який п’ятдесят два роки прослужив в армії, одержав безліч блискучих перемог, не програв жодного бою.

Таким чином, Суворова можна вважати першим серед полководців, який у своїх працях обґрунтував принципи військового управлінського мистецтва й застосував їх на практиці.

Принципи військового управління Суворова використовувалися великими полководцями Російської армії, радянськими полководцями періоду Великої Вітчизняної війни, вони не застаріли дотепер і обов’язково повинні застосовуватися у військовому управлінні в Збройних Силах України на сучасному етапі їх розвитку.

Порівнюючи принципи військового управління Суворова із принципами основоположників шкіл менеджменту, можна дійти висновку про те, що великий полководець своїми теоретичними працями випередив майже на 100 років деякі положення робіт теоретиків менеджменту ХХ століття.

Із цього випливає, що багато положень військового управління XIX ст. були запозичені основоположниками шкіл менеджменту ХХ ст.