1.1. Основи управління військовою організацією

1.1.1. Введення у військове управління

1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління

Організація й військова організація. Найголовнішим поняттям військового управління є військова організація. Спочатку з’ясуємо, що ж таке організація? «Організація – це: 1) внутрішня впорядкованість, погодженість, взаємодія більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлених його будовою; 2) сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення й удосконалювання взаємозв’язків між частинами цілого; 3) об’єднання людей, що спільно реалізують програму або ціль і діють на основі певних правил і процедур. Застосовується до біологічних, соціальним і деяким технічним об’єктів, фіксуючи динамічні закономірності, тобто щодо функціонування, поведінки й взаємодії частин; співвідноситься з поняттями структура, система, управління» [46, с. 945].

Будь-яка військова організації складається з головних (основних) явищ (елементів): особи, що входять до військової організації; завдання (цілі), для вирішення яких дана військова організація існує, і управління, яке формує, мобілізує й надає руху потенціалу військової організації для вирішення поставлених перед нею завдань ( цілей).

У 30-40-ві роки минулого століття один із класиків менеджменту Честер Барнард називав будь-яку формальну організацію «системою свідомо координуємих дій двох або більш осіб» [31,с.11 ].

Для того, щоб уважатися організацією, у тому числі й військової, об’єднання людей повинне відповідати наступним вимогам: наявність не менш двох осіб, які вважають себе частиною цього об’єднання; наявність, принаймні, одного завдання або цілі (ці терміни взаємозамінні), яке приймається як загальне всіма членами даного об’єднання; наявність членів об’єднання, які свідомо виконують завдання разом, щоб досягти значимого для всіх результату.

З огляду на те, що найголовнішим елементом військової організації є особи, то її можна віднести до соціальних систем.

Отже, для визначення поняття «військова організація» застосуємо третю частину дефініції, «організація» для соціальних систем.

Таким чином: військова організація – це об’єднання військовослужбовців, які спільно реалізують програму або завдання (ціль) і діють на основі певних правил і процедур.

Стосовно соціальних об’єктів військова організація звичайно співвідноситься з поняттями структура, система, управління.

До військових організацій будемо відносити всі військові формування, які відповідають трьом вище наведеним вимогам. Наприклад, відділення (група), взвод, рота, батальйон, окремий батальйон та ін..

Управління. Саме широке визначення цього поняття наведено в роботі [46, c. 1396]:

«Управління – елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей».

Виходячи із цього визначення управління буває біологічним, соціальним, технічним.

Управління біологічними й технічними системами розглядається відповідно природними й технічними науками.

Управління соціальними системами (соціальне управління) вивчається суспільними й військовими науками.

Соціальним управлінням називається діяльність по впорядкуванню процесів, що протікають у суспільстві, усуненню їх дезорганізації й приведенню в новий стан з урахуванням тенденцій їх розвитку й зміни середовища.

Об’єктом соціального управління є люди і їх спільна діяльність, яку необхідно погоджувати для досягнення певної мети.

Управління як вплив на діяльність осіб, об’єднаних у групи, колективи, з їх різними інтересами, являє собою управління особами (працівниками, військовослужбовцями). Це найбільш складна сфера управління, тому що її основним елементом є людина – елемент сам по собі складний, активний і далеко не завжди передбачуваний.

Без керування жодна організація, у тому числі й військова, не може досягти успіху.

Військове управління. Що таке «військове управління» ? На це питання немає відповіді в солідних радянських виданнях словників і енциклопедій, таких як [7,45,46]. Військова наука сучасної України також не дає визначення терміна «військове управління». Хоча цей термін зустрічається часто в сучасних офіційних документах України (наприклад, див. Військову доктрину України й закони України: «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» і ін., але в жодному з них не наведено визначення поняття «військове управління».

На нашу думку, «військове управління» включає три аспекти (складових):

1) управління військовослужбовцями;

2) управління бойовими засобами (зброєю);

3) управління військами (силами).

Другий і третій аспекти військового управління визначені військовою наукою й розуміються військовими вченими однаково:

«керування бойовими засобами» - процес виробки й передачі керуючих впливів (команд, сигналів) з метою ефективного використання бойових засобів»;

«управління військами» (силами) – діяльність командуючих (командирів, начальників), штабів та інших органів управління, направлена на підтримку постійної бойової готовності військ (сил), підготовку операцій і бойових дій і управління військами (силами) при виконанні поставлених завдань» [7, с. 766].

Визначення першого елементу військового управління – управління військовослужбовцями – відсутнє як у радянських, так і в сучасних наукових працях України й Росії. На нашу думку, це пояснюється наступними обставинами:

1) у радянські часи, при адміністративно-командній системі управління, військова наука зовсім не розглядала військового управління людьми (військовослужбовцями) тому, що у часи соціалізму вважалося, що управління членами будь-яких організацій, у тому числі й військової, в основному займаються партійні й політичні органи;

2) при соціалізмі «менеджмент» як наука управління людьми в будь-яких організаціях і кібернетика як наука про загальні закони управління в живій і неживій природі були оголошені КПРС «лженауками». Отже, військове керівництво не вивчало цих наук у вищих військових навчальних закладах, а було покликано відповідати тільки принципам управління, розробленими теоретиками марксизму - ленінізму;

3) нині ж у Збройних Силах України заборонена діяльність партій і ліквідовані партійні й політичні органи. У цих умовах уся відповідальність за управління членами військової організації повністю покладена на командирів. Проте вони ефективно управляти членами військової організації не можуть через те, що їх так керувати не вчили. З огляду на ці причини й військова наука України не приділяє необхідної уваги питанням військового управління і його складовій – керуванню членами військової організації;

4) управляти людьми в сучасних умовах, переходу економіки України до ринкових відносин й демократичних принципів управління стало складніше, ніж при адміністративно-командній системі. При такій системі управління було побудовано на принципах тоталітаризму, командного адміністрування й прийняття ненаукових рішень, розрахованих на військовослужбовців - «гвинтиків», які ці рішення беззаперечно виконували, подобалися вони їм чи ні. У сучасних умовах не можна розраховувати на «гвинтиків». Потрібно вчитися управляти самостійними, творчими, ініціативними, тобто інтелектуальними особистостями.

На нашу думку, однією із причин того, що у військових організаціях України не зникли ганебні випадки дідівщини, дезертирства, неправильного застосування зброї є відсутність у військових командирів (начальників) (офіцерських кадрів) знань у галузі сучасної науки керування членами військової організації.

Для усунення недоліків в освіті військових кадрів з питань управління членами військової організації в навчальні плани вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) України введена нова навчальна дисципліна «Основи військового управління».

Виходячи з вищевикладеного й враховуючи визначення понять «військова організація», «соціальне управління» і «соціальний об’єкт управління», дамо визначення терміна «управління військовослужбовцями».

Управління військовослужбовцями – це безперервний процес впливу суб’єкта управління (командира, начальника) на об’єкт управління (окремого військовослужбовця, військовослужбовців об’єднаних у групи й військовий колектив) з метою досягнення оптимальних результатів при найменших витратах ресурсів (тимчасових, людських, матеріальних, фінансових і т.д.).

Управління членами військової організації найбільш складна складова військового управління, тому що кожен військовослужбовець – індивідуальність, має особливий характер, психологічні якості та ін., його реакція на управлінський вплив є суб’єктивною і важко передбачуваною. Це робить управління військовослужбовцями досить складним процесом з невизначеними результатами.

Як відомо, керує бойовими засобами й військами людина. Тому для того, щоб ефективно керувати бойовими засобами й військами, необхідно насамперед ефективно управляти членами військової організації.

Таким чином, у сучасних умовах військове управління полягає, передусім, у вмінні управляти людьми, а вже потім у вмінні керувати бойовими засобами й військами.

Через обмеженість часу, що відведено на навчальну дисципліну «Основи військового управління», ми не будемо зосереджуватися на керуванні бойовими засобами й управлінні військами, а тільки будемо вивчати головну складову військового управління – це управління членами військової організації.

При викладі матеріалу навчального посібника ми термін «управління членами військової організації» будемо заміняти такими рівнозначними словосполученнями: «управління військовослужбовцями», «управління підлеглими», «управління військовою організацією».

Менеджмент і військовий менеджмент. Існує безліч розумінь терміна «менеджмент». Нормативне, тобто обов’язкове для застосування, розуміння терміна відсутнє.

Наведемо три визначення поняття «менеджмент», які найчастіше зустрічаються в літературі.

1. «Англійське слово «менеджмент» походить від кореня латинського слова «манус» – рука. Спочатку термін означав проводження з тваринами й означав мистецтво поводження з кіньми. Пізніше термін був перенесений у сферу трудової діяльності й став означати галузь науки й практики управління людьми й організаціями» [10, с.13].

2. «Англійське слово «management», можливо, походить від того ж латинського кореня, що й французьке слово «menagement», відоме з XVI в., утворене від дієслова «menager» (уміло підготовляти, ретельно впорядковувати)».

3. Міститься в більшості праць американських учених. На їх думку, менеджмент слід розглядати в широкому й вузькому розумінні. Зміст поняття «менеджменту» у широкому розумінні це:

1) функція, вид діяльності з керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях;

2) сфера людського знання, що допомагає здійснювати цю функцію;

3) від менеджерів - це певна категорія осіб, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління [31, с.14].

У вузькому змісті менеджмент являє собою галузь знань і професійної діяльності, спрямованої на формування й забезпечення досягнення цілей шляхом раціонального використання наявних ресурсів.

Ми будемо користуватися третім визначенням менеджменту.

Російською і українською мовами «менеджмент» перекладається як «управління».

Багато фахівців терміни «управління» і «менеджмент» використовує як тотожні [50,c.14.] На нашу думку це не зовсім точно. Термін «управління» використовується в різних за природою системах (біологічних, соціальних, технічних), а термін «менеджмент» тільки в соціальних системах.

Таким чином, термін «управління» вміщує термін «менеджмент», і вони можуть уважатися тотожними тільки тоді, коли вони використовуються для соціальних систем.

Дуже часто замість слова «менеджмент» або «управління» застосовується слово «керівництво». Однак це не зовсім точно. Менеджмент передбачає виконання певних повторюваних функцій керування для досягнення соціальним об’єктом деякої мети або стану. Керівництво засноване на можливостях і здатностях командира (менеджера) впливати на людей. Різниця між керівництвом і управлінням полягає в тому, що управління включає не тільки дії по здійсненню впливу на людей, й функції управління. Таким чином, менеджмент і керівництво є більш вузькими поняттями, чим управління.

Нині американські дослідники виділяють шість основних видів менеджменту [44, c. 152]: уряд; державний менеджмент; військовий менеджмент (особливий вид державного менеджменту); асоціаційний (клубний) менеджмент; бізнес-менеджмент; менеджмент у державній власності.

Надалі поняття «управління військовослужбовцями» і «військовий менеджмент» будемо вважати рівноцінними.

Менеджер і військовий менеджер. Менеджери – це соціальний прошарок людей, які здійснюють управління.

Командирів (начальників), що здійснюють управління військовослужбовцями у військовій організації, будемо називати військовими менеджерами.

Справедливості заради зазначимо, сучасні командири (начальники) в Україні бояться користуватися терміном «військовий менеджмент», використовують тільки термін «військове управління» або «управління військами» або «керування бойовими засобами».