1.2.1.2. Принципи військового управління на основі

адміністративної (класичної) школи

Засновником цієї школи вважається Анрі Файоль (1841-1925), французький гірський інженер, видатний менеджер-практик, один із основоположників теорії менеджменту. Американці його називають батьком менеджменту.

На відміну від школи наукового управління, яка займалася в основному питаннями раціональної організації праці окремого робітника для виконання завдання, представники класичної школи розробляли підходи до вдосконалювання управління організацією в цілому.

Заслуга Файоля полягає в тому, що він уперше обґрунтував функції управління організацією (передбачення (планування), організація, розпорядництво, координування й контроль) а також - 14принципів управління будь-якою організацією [51].

Наведемо ці 14 принципи управління Файоля:

1. Поділ праці по горизонталі й вертикалі.

2. Повноваження й відповідальність. У сучасних умовах цей принцип звучить так: повноваження (права) повинні відповідати відповідальності.

3. Дисципліна. Фойоль уважав обов’язковим дотримання дисципліни як командирами (начальниками) усіх рангів, так і робітниками. Взагалі дисципліна така, який командир (начальник) .

4. Єдиноначальність (єдність розпорядництва). Працівник повинен одержувати розпорядження й вказівки від свого безпосереднього командира (начальника).

5. Єдність напрямку (дирекції). Кожна група, що діє заради досягнення однієї мети, повинна мати план і одного командира (начальника). При наявності декількох груп для координації їх діяльності необхідний спільний план, затверджений вищим суб’єктом управління.

6. Підпорядкованість особистих (індивідуальних) інтересів загальним.

У випадку виникнення протиріч в інтересах – завданням командира (начальника) є їх примирення.

7. Винагорода персоналу, тобто ціна надаваних послуг. Працівники повинні одержувати гідну зарплату за свою працю. Це однаковою мірою стосується і виконавців, і командирів (начальників).

8. Централізація й децентралізація. Невеликі організації мають високий ступінь централізації, а великі – менший. Вибір правильного співвідношення між централізацією й децентралізацією дозволяє досягти найкращих результатів діяльності організації.

9. Скалярний ланцюг (ієрархія). Скалярний ланцюг – це ланцюг командирів (начальників), які перебувають на різних рівнях ієрархії (від вищого до нижчого). Скалярний ланцюг визначає підпорядкованість командирів (начальників) та підлеглих.

10. Порядок для всього й усе на своєму місці. Файоль поділив порядок на “матеріальний” і “соціальний”. Кожен працівник повинен мати своє робоче місце, забезпечене всім необхідним. Для цього командир (начальник) має знати своїх підлеглих і їх потреби.

11. Справедливість. Справедливість – ця комбінація доброти й правосуддя. Працівник, що відчуває справедливе до себе ставлення, сповнюється відданості організації й намагається трудитися з повною віддачею.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Для організації найкращими є працівники, які тримаються за своє місце. Висока плинність кадрів характеризує погану роботу управлінського персоналу, знижує ефективність роботи організації. У процвітаючій організації управлінський персонал є стабільним.

13. Ініціатива. Прояв заповзятості й ініціативи не тільки командир (начальник) ами, але й усіма працівниками організації.

14. Корпоративний дух. Сила організації в гармонії (“єднанні”) усіх працівників організації. Файоль указував на неприпустимість використання в управлінні принципу “розділяй і пануй”. Напроти, уважав він, командири (начальники) повинні заохочувати колективізм у всіх його формах і проявах.

Таким чином, Файоль розглядав теорію управління (у його термінології – адміністрування) як сукупність правил, прийомів, принципів, направлених на ефективне управління.

Послідовники Файоля розвили й поглибили основні положення його доктрини.

Англійський дослідник Линдалл Урвік розробив принципи побудови формальної організації (див. п.1.2.1), які для військових організацій не втратили своєї актуальності дотепер.

Одним із видимих представників класичної школи є німецький юрист і соціолог Макс Вебер (1864-1920). Він сформулював основні принципи побудови “ідеальної організації”.

На основі розробок представників адміністративної школи сформувалася класична модель організації, що базується на чотирьох головних принципах: чіткий функціональний поділ праці; передача команд і розпоряджень по “скалярному ланцюгу” зверху вниз; єдність розпорядництва (“ніхто не працює більш ніж на одного боса”); дотримання діапазону контролю або норми керованості (здійснення керівництва обмеженим числом підлеглих).

Усі перераховані вище принципи побудови організації актуальні й для теперішнього часу. Представниками адміністративної школи є росіяни (радянські) учені Богданов Олександр Олександрович (Малино́вский)(1873 – 1928) і Гастєв Олексій Капітонович (1882 – 1939).

Богданов запропонував ідею створення нової науки — тектології. У своїх записах радянський кібернетик Г. Н. Поваров пише, що тектологія Богданова передбачила кібернетику Норберта Виннера і загальну теорію систем Берталанфи.

Оригінальна пропозиція Богданова полягає в об’єднанні усіх людських, біологічних і фізичних наук, розглядаючи їх як системи взаємовідносин, і пошуку організаційних принципів, що лежать в основі усіх типів систем. Богданів багато роздумує про значення ідеї для підвищення соціально-трудової енергії людей, планомірності і організованості людської діяльності.

Богданов раніше західних дослідників менеджменту заклав основи загальної теорії систем, увів поняття зворотного зв’язку раніше Роберта Вінера (основоположника науки «кібернетика»), керованої й керуючої систем. У його роботі «Загальна організаційна наука» систематизовані закономірності організаційних систем різної природи. Гастев обґрунтував наукову організацію праці при соціалізмі, зробив серйозний вклад у розробку теоретичних основ організації й кібернетики. Радянські вчені не могли у своїх роботах відкрито писати про розвиток менеджменту, тому що менеджмент у СРСР був оголошений псевдонаукою.

Таким чином, класична школа менеджменту в основному займалася вивченням змісту діяльності з управління організацією.