План :

ВСТУП………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ I. Загальна характеристика творчості С.Жадан

I.I. Прозова та поетична творчість Сергія Жадана……………………….4

РОЗДІЛ II. Стильові особливості прози письменника

2.1. Постмодернізм – основа творчості Сергія Жадана………………......8

2.2. Реалізм в прозових творах письменника…………………………......11

РОЗДІЛ III. Проблематика сучасного життя в творчості С. Жадана

3.1. «Депеш Мод» – картина життя підлітків…………………………….14

3.2. «Ворошиловград» – роль трагічного в романі……………………….20

РОЗДІЛ IV.Жіночі образи в творах Сергія Жадана...............................22

IV.I. Релігійне питання в творах письменника…………………………….27

ВИСНОВОК…………………………………………………………………30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми:

Сучасна українська література різноманітна своїми жанрами та тематикою, як ніколи. Не обмежена кількість нових авторів з'являється і кожен цікавий по своєму. Ми розглядаємо особливості творчості одного з сучасних українських письменників ХХ століття – Сергія Жадана. Постмодерністська література є на сьогоднішній день найактуальнішою течією , оскільки демонструє відображення стану суспільства в його реальному виявленні. Творчі доробки Сергія Вікторовича Жадана є яскравим прикладом літератури постмодерну, втілюючи в собі реальне життя, з його буденними проблемами. Неможливо переоцінити дидактичний вплив творчості письменника з його філософським, хоча в той же час і неймовірно реалістичним баченням дійсності. Твори Сергія Вікторовича дуже багатогранні, як власне і сам письменник. Можна виокремити незліченну кількість граней літератури створеної С. Жаданом : соціальний аспект, психологічний, з точку зору дослідження самого тексту – філологічний ( метафоричність, особливості «мовлення», композиції творів, архітектоніка, прекрасні описи, діалектизми і т.д.), політичний аспект, релігійний, лірика письменника і багато інших, тобто на стільки багатогранна та неодноманітна література, котра зачіпає таку кількість сторін літературного процесу є безумовно актуальною для вивчення на сьогодній день. Соціалістичний реалізм є домінантною нотою у творах «Депеш Мод» та «Воршиловград», події в них представлені розповідаються вважайте від першого лиця, наприклад роман «Депеш Мод» - носить автобіографічний характер, і автор знайомить з абсолютно реалтьними «не прикритими» фактами життя його юних літ. Специфіка написання декого навіть може спершу шокувати відкритістю викладу інформації, але такими були реалії 90-х років минулого століття. На сьогодні актуальною є проблема проблемного підліткового періоду, яку ми бачимо на 230 сторінках роману «Депеш Мод», є актуальною питання пошуку власного «Я» яким пронизаний «Ворошиловград», питання морально –етичних норм поведінки.

Мета – виокремити особливості творчості Сергія Жадана на прикладах романів «Депеш Мод» та «Ворошиловград». Використовуючи для досягнення даної мети літературно – критичні джерела. Об'єкт дослідження – романи С. Жадана «Депеш Мод» та «Ворошиловград», а предмет – образна картина романів.

Практичне значення – дослідження полягає у вивченні особливостей написання та жанрової характеристики творів Сергія Вікторовича Жадана.

Структура курсової : робота складається з з чотирьох розділів, підрозділів до них, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі розглядається загальна характеристика творчості С. Жадана в якій з'явуються особливості прозовї та поетичної творчості. Другий розділ віключає в себе інформацію про провідні напрями творчості письменника. Третій розділ аналізує романи «Депеш Мод» та «Ворошиловград» з проблематикою сьогоднішьного існування.

Четвертий розділ розкриває роль жіночих образів в творах письменника. У висновках виведено сформовані результати особливостей творчості письменника.

Загальний обсяг роботи становить 21 сторінок. Список використаних джерел становить 22 найменування.

I .Загальна характеристика творчості с. Жадана

I.I. Прозова та поетична творчість Сергія Вікторовича Жадана

Сергій Вікторович Жадан є одним з найпомітніших письменників у сучасному літературному процесі . Народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. Це місто було оспівано Ільфом та Петровим як Старгород.

У 90-х роках поет навчався у Харківському Національному Педагогічному Університеті ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології, а потім був в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму. З 2000 року - викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2004 — незалежний письменник.[19]

Член гурту «Червона фіра», к.ф.н., лауреат премії «Бу-Ба-Бу» 1999 р. Поет видав книги «Рожевий дегенерат» (1993), «Неп» та «Генерал Юда» (1994), «Цитатник (вірші для коханок і коханців)» (1995), «Пенсі» (1998, україно-німецька), «Переваги окупаційного режиму» (1999), «The veri veri best poems…» (2000) та «Історія культури початку століття» (2004). Він є одним з найяскравіших представників неомодерного дискурсу 90-х, чия творчість близька до поезії М.Семенка, сьогодні його творчість розвивається у стилі постмодерного авангарду. У віршах поєднується розчарованість покоління, що замикало собою XX століття, з естетизмом золотої доби модернізму 20-30-х років. Лише у деяких присутня інтелектуальна гра, що зближує його з постмодерною творчістю 90-х років. У громадянській поезії автор культивує словесний потік, тяжіє до реалістичного бачення поетичного комплексу батьківщини:

«Під кінець розминаємо ноги зачовгані, | на долонях ропа – блакитно-кривава. Що там є позад нас? – Та, власне, нічого - лиш хрести та залишені покривала.»

Тут закладена трагічно – іронічна тональність, суголосна поезії Франка, Маланюка з прагненням дошукатися істини. Переживається маргінальність української ментальності, її пасивна консервативність. Вірш С.Жадана «Жити значить померти», вважає Б.Бойчук, є синтезом всіх засобів автора. Найбільше місця займає метафора смерті: смерть роздає дітям цукерки, а померши, людина відступає в тінь і шукає себе самої, в той час як душі померлих вертикально пронизують простір. Це філософська метафізичність. Між філософією і метафізикою неможливо провести якусь грань. Помітний мотив – минущість, переплетений з екзистенціалізмом («стебла що ростуть нізвідки й тягнуться в нікуди»). Його образність інтровертна, глибоко надривна, ускладнена. С.Жадан як професійний філолог використовує постмодерну гру стилів, навіть елементи сюрреалізму [15]. В поетичних творах автор переважно передає свої думки, почуття та асоціації за допомогою лаконічного підбору виражальних засобів. У вірші « На цьому майдані все на диво пов*язано…» - авторські переживання та роздуми мають сааме ту гостроту викладу яка чіпляє зсередини, подібні твори називають рефлексіями, зразок інтимної лірики написаний під час рок – фестивалю «Тарас Бульба» в дубенському замку, де ліричний герой переживав чергове романтичнее захоплення. Роздуми переплетені з асоціативним сприйняттям довколишніх краєвидів, спостерігаються також у вірші «Тут певно колись було море…» - вірш був написаний по дорозі додому – ландшафти рідного краю – луганщини з крейдяними виступами спонукають до думки про те, що тут колись були моря, поет неначе фантазійно чіпляє глибини душі. «Музика, очерет…» - оригінальний за задумом вірш, належить до медитативної лірики поета, основний мотив твору – розлука двох закоханих, які зрозуміли, що світ змінився від їхніх почуттів, відчули : «Як проступа тепло через рiки, мiста» , їх душі стать неначе окриленими: «Все, що у нас було —тiльки ця висота», і смуток осідає в душі, його важко стримати: «Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач», але «…нам з тобою тепер, падає різний сніг… »[18] - минулі почуття залишили красиві спогади, лишилась розлука, та розуміння кохання що залишило слід в душі автора, важко позбутися відчуття про присутність самого автора у творі, розповідь про пережиті почуття, передані лаконічною мовою, викликає прихильну симпатію до ліричного героя і до самого автора.

«Прозові твори яскраво прикрашені постмодерністською грою зі словом та його значенням. Автор цілком оригінально розуміє українську та всесвітню історію, своєрідно сприймаючи нашу сучасність, письменник пише свої начеб то промовляючи до всіх : ось такий я є, ось таким я бачу довколишній світ, я живу поруч з вами і я теж родом із дитинства» [16].

На початку 2000-х років Сергій Жадан виступив як прозаїк, випустивши першу книгу «Біг Мак» - стильні, м*які і не досить сюжетні твори. Наступна книга зробила Сергія Жадана культовим письменником – «Депеш Мод» - то гостросюжетна, то антисюжетна пригода кількох молодий людей котрі шукають товариша по полях, гуртожитках і заводах, залізницях Східної України. В цьому творі поєднане цікаве написання з дотепним, неабияким почуттям гумору. Тематика – життя молоді у великому місці.

Образність С. Жадана це перш за все влучно вигадані та описані персонажі, як наприклад згадуваний в творі «Депеш Мод» Степан Галябарда, що став символом української «традиційної естради», досить оригінальні порівняння : «Ранкове радіо ніби пастух / для підлітків і жуків» [14]. Неможливо уявити літературну творчість С. Жадана без його характерної мови – специфічний ритм, з риторичними зворотами, повторми та перепитуваннями : «Чим цікавиться сучасне мистецтво ?/ В тій дірі, в якій воно опинилось, сучасне мистецтво / цікавиться виключно чорно – білими каточками, / на яких сфотографовані наші легені – діряві, / наче вітрила китайських / риболовецьких / човнів» [14], також присутня на мелодійному рівні легкість, та м'якість тексту, не зважаючи на деяку брутальність мовлення. Неодмінна риса мови С. Жадана – лексична простота та насиченість розмовними виразами, через що його письмо переходить межі властиві літературній мові, не кажучи вже про чималі розбіжності з письменниками – традиціоналістами.

З особливим захопленням Сергій Жадан показує нам природу своїми очима, на стільки прекрасних описів та передачі почуттів автора треба ще пошукати : «Зелені пагорби тяглись по обидва боки траси, травень був теплий і вітряний, птахи перелітали з одного поля на інше, пірнаючи галасливими зграями в повітряні потоки. Попереду, на обрії, сяяли білі багатоповерхівки, над якими палало червоне сонце, схоже на гарячий баскетбольний мяч» [4, с.17], захоплює дух від порівнянь якими керується автор, так мальовничо та яскраво, що хочеться заплющити очі та уявити те місце пройде мова.

Отже, Сергій Вікторович Жадан пройшов довгий шлях становлення себе, як письменника, встиг зайнятись і викладацькою діяльністю, поетичною творчістю, був членом музичного гурту, та прийшов все ж до того аби писати прозові твори. Звісно, поетичну та музичну творчість він не покинув, проте прозові твори мали на стільки оригінальний, та цікавий характер що захопили дуже велику кількість читацької аудиторії. І тепер ми знаємо Сергія Жадана, як прекрасного письменника – прозаїка.