
- •Розділ 3. Паразитологія
- •Явище паразитизму, його поширення в природі. Паразитарна система та її складові. Збудники сонної хвороби, трипаносоми.
- •Морфо фізіологічні адаптації паразитів. Трихомонади урогенітальна та кишкова.
- •Вплив паразитів на хазяїна. Токсоплазма.
- •Поняття про інтенсивність та екстенсивність інвазії. Збудники малярії людини.
- •Для людини патогенні чотири види малярійного плазмодія.
- •Патогеність і вірулентість паразитів. Сисун котячий (сибірський).
- •Вплив хазяїна на паразита. Шистозоми.
- •Шляхи розселення і проникнення паразитів в організм людини. Ціпяк не озброєний (бичачий).
- •Специфічність паразитів. Ціпяк озброєний (свинячий).
- •Життєві цикли паразитів. Ехінокок і альвеокок.
- •21. Біологічні принципи боротьби з трансмісійними та природно осередкованими захворювання. Воші
- •22.Основи профілактики захворювань у медичній паразитології
- •23.Міграційна активність людей і паразитарні хвороби.Клопи.Таргани.
- •24.Видатні вчені- паразитологи.Комарі
- •26. Життєві цикли гельмінтів. Сисун печінковий, або фасціола
- •27.Характеристика класифікація медичне значення.Ракоподібні.
- •28. Паразити — визначення і класифікація:
- •29. Морфофізіологічні адаптації паразитів
- •30. Вплив паразита на хазяїна.Мухи
Патогеність і вірулентість паразитів. Сисун котячий (сибірський).
Паразити характеризуються певною патогенністю і вірулентністю.
Патогенність-хвороботворність, здатність паразита викликати захворювання у хазяїна.
Вірулентність- властивості паразита, які визначають характер і силу його патогенності.
Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Орisthorhis felineus) – збудник опісторхозу.
Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану, Наддніпрянщини, Волго-Камського і Донського басейнів.
Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири- і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла.
Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях.
Життєвий цикл: опісторх - біогельмінт.
Опісторхоз - природно-осередкове захворювання.
Остаточний хазяїн - люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжні хазяїни: перший - молюск (Віthinia), другий - риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-шньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.
Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває близько двох місяців (до 1 року в Сибіру). Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м'язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються, перетворюються в метацеркарії. Остаточний хазяїн заражається, з'ївши сир або недостатньо термічно оброблену рибу.
Інвазійна стадія - метацеркарій. У кишківни-ку личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини - до 30 років.
Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура; механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних шляхів; токсично-алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби.
Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:
• у ранній фазі, що виникає за 2-А тижні після зараження, переважають токсично-алергічні прояви (підвищення температури тіла, м'язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру, астматичний бронхіт); виражена еозинофілія;
• у другій, хронічній фазі хвороби, переважають ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому підребер'ї, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток, збільшення печінки).
Діагностика.
Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з'являються не раніше, ніж через місяць після зараження); серологічні реакції на ранній стадії хвороби.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.
Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3-4 місяці.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу.
Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.