30. Вплив паразита на хазяїна.Мухи

Вплив паразита на хазяїна

-Механічний вплив – пошкодження тканин кишки гачками свинячого ціп’яка або закупорення просвіту кишки клубком аскарид;

-Токсичний вплив (гельмінти викликають зниження апетиту, безсоння, блювоту, нудоту, головний біль, зниження працездатності);

-Зміна хімічного вмісту крові або міжклітинної рідини;

-Міграція личинок призводить до руйнування тканин, появи запальних процесів, сприяє проникненню збудників інфекцій;

-Трансмісивна передача збудника через укус кровососів викликає одночасно механічну хімічну, токсичну дію.

Муха хатня (Мusca domestica) має велике епідеміологічне значення. Географічне поширення: живе по всій земній кулі.

Морфологія. Досить велика комаха сіро-бурого кольору. На спинній стороні грудей є чотири темні по­здовжні смужки. Все тіло й кінцівки густо опушені во­лосками. Ротовий апарат-лижучо-сисний, нижня губа перетворена на хоботок, має на кінцях дві великі при­сисні подушечки -ротові лопаті. Кінцівки закінчують­ся двома кігтиками.

Життєвий цикл: розвивається з повним мета­морфозом.

Тривалість розвитку залежить від умов життя, особливо від температури і вологості середовища.

Медичне значення. Кімнатні мухи становлять найбільшу небезпеку як розповсюджувачі кишкових інфекцій. Вони здатні поширювати збудників дизен­терії, поліомієліту, гепатиту

Найбільша роль мухи у поширенні збудників гострозаразних кишкових хвороб, передусім черевного тифу, хо­лери, дизентерії. Крім того, мухи пере­носять збудників туберкульозу, дифте­рії, яйця гельмінтів і цисти найпрості­ших. Спалахи епідемій кишкових хво­роб припадають на літній період, ко­ли чисельність мух досягає максимуму.

Му х а – жигалка, або жигалка осіння Stomoxys calcitrans переносник збудників сибірки і сепси­су. Поширена скрізь.Географічне поширення: живе повсюдно.

Морфологія. Тіло жигалки осінньої 5-6 мм зав­довжки. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує кімнатну муху. Але, на відміну від останньої, має твердий, довгий хоботок, яким проколює шкіру тва­рин і людини й живиться кров'ю. Колір її тіла сірий. На спинці є темні смужки в ділянці грудей і темні плями в ділянці черевця..

Життєвий цикл. Жигалка осіння - облігатний гематофаг. Мухи нападають переважно на велику рогату худобу і коней у хлівах і конюшнях. Якщо місця їхньо­го виплоду розташовані поблизу житла людини, тоді мухи залітають у нього й нападають на людину.

Медичне значення. Осінні мухи-жигалки мо­жуть бути механічними переносниками збудників туляремії, сибірки, стафілокока тощо.

Во л ь ф а р т о в a муxa (Wohlfartia magnifica). Географічне поширення: Європи

Морфологія. Муха завдовжки 10-13 мм, світло- сірого кольору. На голові темні смужки. На спинно­му боці грудей є три поздовжні темні смужки. Че­ревце яйцеподібної форми, на ньому посередині не­рівна темна смуга і по боках від неї - чорні плями. Ноги темніші від тулуба.

Життєвий цикл. Вольфартова муха - живоро-дяща.

Медичне значення. Муха вольфартова є збуд­ником міазу - хвороби, яка викликається проник­ненням личинок у тканини людей і тварин.Зараження людини личинками мухи вольфарто-вої відбувається головним чином під час сну.

Мухи цеце є облігатними пере­носниками трипаносом – збудників африканського трипаносомозу. Епіде­міологічне значення мають два види: Glossina palpalis i Glossina morsitans.Географічне поширення: поширені у країнах з тропічним кліматом.

Морфологія. Характерною особливістю є дві великі темні плями на спинній частині грудей.

Життєвий цикл. Мухи цеце - облігатні гематофаги, живляться переважно кров'ю людини, іноді кров'ю свійських і диких тварин. Муха цеце - живородяща. Розвиток личинок відбу­вається у ґрунті, там вони заляльковуються.

Медичне значення. Мухи цеце - специфічні пере­носники трипаносом ,які є збудниками африканського трипаносомозу.

Заходи боротьби з мухами. санітарно-гігієнічних заходів у на­селених пунктах, знищення личинок і лялечок проводять за допо­могою ларвицидів.Дорослих мух знищують механічними засоба­ми або із застосуванням інсектицидів.

Гнус та його компоненти

Гнус - сукупність кровосисних ко­мах ряду Двокрилі. Москіти, мокреці, мошки, комарі, ґедзі -літаючі кровосисні комахи, компоненти гнусу.

Москіти Рhlebotomus. Укуси москітів болючі, спричинюють свербіння; можуть роз­виватися гарячкові стани. Москіти — переносники збудників шкірного і віс­церального лейшманіозу

Географічне поширення обмежене переважно субтропіками. У Середній Азії, Закавказзі, Криму, Молдові за­реєстровано кілька видів москітів.

Морфофізіологічні особливості. Москіти — дрібні комахи з довгими ніжками, яскраво-жовтого, сірого або брунатного кольору, довжина тіла.1,3-3,5мм. Самки живляться кров'ю людини і тварин. Нападають вночі та в сутінках у найбільш жарку пору року. Москіти зустрічаються як поблизу житла людини, так і у дикій природі, де вони живуть у печерах, норах гри­зунів та інших тварин.

Життєвий цикл. Метаморфоз здійс­нюється при температурі, близькій до 20 °С. Личинки розвиваються у смітті, опалому листі тощо, які гниють. При оптимальних температурах від кладки яєць до розвитку імаго проходить 46 днів. Окрилені москіти тримаються поблизу місця виплоду.

Заходи боротьби з москітами: очи­щення територій від сміття. Для зни­щення москітів у місцях днювання ви­користовуються контактні інсектициди. Родина Справжні мухи. З цієї родини медичне зна­чення мають мухи — механічні пере­носники збудників хвороб (муха хат­ня, муха-жигалка) і збудники міазів.