27.Характеристика класифікація медичне значення.Ракоподібні.

Тип Членистоногі поєднує тварин, для яких характерні білатеральна симетрія, гете­рономна сегментація тіла, змішана порожнина тіла, членисті кінцівки, зовнішній хітиновий покрив, попе­речносмугаста мускулатура. Тіло складається із го­лови, грудей і черевця, голова і груди можуть зли­ватися з утворенням головогрудей.

Травна система складається із трьох відділів. Органи дихання представлені зябрами, листкоподіб- ними легенями або системою трахей. Кровоносна

система незамкнута, є серце, розташоване на спин­ному боці. Органи виділення - мальпігієві судини або коксальні залози (видозмінені метанефридії). Нерво­ва система представлена надглотковим і підглотко­вим вузлами, з'єднаними в кільце, і черевним нерво­вим ланцюжком. Надглотковий вузол великий, скла­дається із переднього, середнього і заднього відділів, його часто називають головним мозком.

Роздільностатеві, виражений статевий димор­фізм. Розвиток як прямий, так і непрямий.

До типу Членистоногі відносяться: класи Рако­подібні, Павукоподібні, Комахи.

Клас Ракоподібні (Сгиstасеа) вклю­чає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і пріс­них водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі і вищі раки.

Нижчі раки звичайно живуть у товщі води і входять до складу планктону. Вони мають важливе значення у біосфері є солідною частиною хар­чового раціону багатьох риб і китопо­дібних. Циклопи і діаптомуси —проміжні хазяїни стьожака широкого та ришти.

Вищі раки — мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього кла­су живуть тільки стоноги та деякі ра­ки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків (некрофаги) мають санітарне значення. Бо звільняють водойми від трупів тварин. Прісноводні раки та краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами нами для сисуна легеневого.

28. Паразити — визначення і класифікація:

Паразити- це такі організми, які використовують організми іншого виду (хазяїна) як джерело харчування і середовище існування, завдаючи їм шкоди; при цьому паразит не вбиває свого хазяїна одразу, на відміну від того, як це робить хижак зі своєю жертвою.Не завжди паразитизм є єдиною формою існування організму, тому його поділяють на факультативний і облігатний.

Факультативний (від лат. facultatis -можливість) організми, які звичайно вільно живуть у природі, але, випадково потрапляють в організм іншого виду (хазяїна) і ведуть паразитичне існування (деякі круглі черви, хижі п'явки).

Облігатний (від лат. obligatus -обов'язковий) організми, що не здатні вільно жити у природі. Для них паразитизм умова існування.

Від справжніх паразитів слід відрізняти псевдопаразитів та омеопаразитів.

Класифікація:

1.Залежно від терміну паразитування:

- тимчасові - паразити, які використовують інші організми на окремих стадіях життя, як правило використовуючи їх при контакті як джерело живлення;

- постійні - найбільш спеціалізовані паразити, які не можуть існувати в зовнішньому середовищі, вони розвиваються в одному або декількох організмах господарів;

2. Залежно від місця локалізації:

-ектопаразити - зовнішні, які існують на зовнішніх покривах господаря (шкіра, волосся);

-ендопаразити - паразитують всередині організму господаря пошкоджуючи внутрішні органи;

3. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:

• евриксенні -широке коло хазяїнів (іксодові кліщі, комарі);

• моноксенні - що паразитують на хазяїні певного виду (кривоголовка, головна воша);

• стеноксенні - що мають певний вид хазяїна, але можуть паразитувати й на інших (коростяний кліщ людини й коня); серед них є звичайні такі, що трапляються у певного хазяїна (собача блоха у собаки, людська блоха в людини), і випадкові ті, що випадково потрапляють до невластивого їм хазяїна; наприклад, при проковтненні блохи, зараженої пистицеркоїдами, людина може стати хазяїном соба-чого ціп'яка паразита собак і котів;

• гетероксенні - проходять складні цикли розвитку зарахунок декількох хазяїнів.

Лямблія-збудник лямбліозу.Географічне поширення: по­всю дно.

Морфологія: існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма) і циста.

Трофозоїт - грушоподібної форми, передній кінець розширений і заокруглений, задній - загострений. Органели симетричні.

Циста- овальної форми. Щільна оболонка, часто відшарована від цитоплаз­ми. На стадії цисти паразит готується до поділу, тому ядра й органели подвоюються. Зріла циста має 4 ядра, розташовані зазвичай біля переднього полюса. У цитоплазмі можуть бути залишки у вигляді джгутиків 8-подібної форми і край присмоктувального диска.

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма - циста, потрапляє в організм через брудні руки, їжу і воду; механізм передачі - фекально-оральний.

Локалізація: слизова оболонка верхніх відділів тонкої кишки, особливо дванадцятипалої кишки (при­стінкове розташування паразита).

Патогенна дія: запалення жовчного міхура і жовчних ходів, токсично-алергічні процеси

.Діагностика. Лаборатор­на: в дуоденальному вмісті виявляють вегетативні форми, у фекаліях .

Профілактика. Особиста: дотримання санітар­но-гігієнічних правил: миття рук, кип'ятіння води, за­хист продуктів від механічних переносників цист (мухи і таргани). Громадська: виявлення і лікування хворих і цистоносіїв (обстежують працівників харчо­вих підприємств і дитячих установ); контроль сані­тарно-гігієнічного стану джерел водопостачання; зни­щення мух, тарганів; санітарно-просвітня робота.

Балантидій - збудник балан­тидіазу.Морфологія: існує в формі трофозоїта і цисти.

Трофозоїт (вегетативна форма) - овальної форми. Тіло вкрите війками. На передньому кінці тіла знаходиться клітинний рот (цитостом), що продовжується у клітинну глотку (цитофаринкс). Війки навколоротового простору (перистома) біль­шої довжини. Біля заднього кінця тіла знаходиться анальна пора (цитопрокт). Живиться вуглеводами, оформленими харчови­ми частками, бактеріями, лейкоцитами.Розмножується поперечним поділом надвоє, можлива кон'югація.

Циста овальна або куляста, покрита двошаровою обо­лонкою. У цитоплазмі виявляється макро- і мікро- нуклеус, задня скоротлива вакуоля.

Життєвий цикл: паразитує в основному у сви­ней, рідше - в людини, пацюків. Людина заражаєть­ся через забруднену воду або їжу, брудні руки.Інвазійна форма - циста.

Основне джерело зараження - свині.

Локалізація: товста кишка (переважно сліпа).При нестачі вуглеводної їжі, супутніх глистя­них інвазіях та інших несприятливих для людини.При факторах балантидії проникають у стінку киш­ки, активно розмножуються і викликають утво­рення виразок.

Патогенна дія: утворення виразок і некроз сли­зової оболонки товстої кишки.

Діагностика. Лабораторна: мікроскопія нативного мазка фекалій, в якому виявляють переважно вегетативні форми.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, особливо при догляді за свиньми. Громадська: утримання свиноферм у чистоті для запобігання зараження свиней, регулярне обстежен­ня працівників свиноферм, захист водойм від за­бруднення нечистотами.