
- •Розділ 3. Паразитологія
- •Явище паразитизму, його поширення в природі. Паразитарна система та її складові. Збудники сонної хвороби, трипаносоми.
- •Морфо фізіологічні адаптації паразитів. Трихомонади урогенітальна та кишкова.
- •Вплив паразитів на хазяїна. Токсоплазма.
- •Поняття про інтенсивність та екстенсивність інвазії. Збудники малярії людини.
- •Для людини патогенні чотири види малярійного плазмодія.
- •Патогеність і вірулентість паразитів. Сисун котячий (сибірський).
- •Вплив хазяїна на паразита. Шистозоми.
- •Шляхи розселення і проникнення паразитів в організм людини. Ціпяк не озброєний (бичачий).
- •Специфічність паразитів. Ціпяк озброєний (свинячий).
- •Життєві цикли паразитів. Ехінокок і альвеокок.
- •21. Біологічні принципи боротьби з трансмісійними та природно осередкованими захворювання. Воші
- •22.Основи профілактики захворювань у медичній паразитології
- •23.Міграційна активність людей і паразитарні хвороби.Клопи.Таргани.
- •24.Видатні вчені- паразитологи.Комарі
- •26. Життєві цикли гельмінтів. Сисун печінковий, або фасціола
- •27.Характеристика класифікація медичне значення.Ракоподібні.
- •28. Паразити — визначення і класифікація:
- •29. Морфофізіологічні адаптації паразитів
- •30. Вплив паразита на хазяїна.Мухи
26. Життєві цикли гельмінтів. Сисун печінковий, або фасціола
Для гельмінтів характерною є зміна хазяїна в циклі розвитку, що забезпечує розмноження, розселення і поширення паразитів.
К. І. Скрябін і Р. С. Шульц поділили всіх паразитичних червів на дві групи за характером їх життєвого циклу: геогельмінти і біогельмінти - й відповідно виділили дві епідеміологічні групи гельмінтозів - геогельмінтози і біо- гельмінтози.
До геогельмінтів належать види (значна частина нематод), що розвиваються без участі проміжного хазяїна. їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот - внаслідок випадкового проковтування з їжею або водою, занесення брудними руками (перорально).
До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов'язково пов'язані зі зміною хазяїна - проміжного й остаточного.
Контактних гельмінтозів, до якої включив дві інвазії - ентеробіоз і гіменолепідоз.
Геогельмінтози - інвазії, збудники яких розвиваються прямим шляхом .
Біогельмінтози - інвазії, збудники яких розвиваються за участю проміжних хазяїнів .
Контактні гельмінтози - інвазії, збудники яких розвиваються у безпосередній близькості до людини й передаються через руки хворого або через предмети, що її оточують . Принципи боротьби з гельмінтозами - дегельмінтизація і девастація.
Дегельмінтизація - комплекс заходів, спрямований на лікування того чи іншого гельмінтозу, а також очищення довкілля від інвазійного матеріалу і яєць, личинок).
Дегельмінтизацію можна застосовувати щодо людини, домашніх тварин, води, ґрунту, овочів і фруктів, приміщень, предметів побуту, білизни тощо.
Девастація - заключний етап боротьби з гельмінтозами тварин і людини
Сисун печінковий, або фасціола - збудник фасціольозу.Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім'яники дуже розгалужені, знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник.Яйця великі, овальної форми ,мають кришечку.
Життєвий цикл :фасціола - біогельмінт.
Остаточний хазяїн - велика і мала рогата худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн - молюск ставковик малий .
Шлунковий сік розчиняє оболонку адолескарія, крізь стінку кишківни- ка личинки проникають у черевну порожнину, згодом крізь капсулу печінки - у внутрішньопечінкові протоки і жовчний міхур. Можливий і гематогенний шлях міграції - системою ворітної вени.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом, клітинними залишками. Яйця виділяються у зов. середовище з фекаліями.
Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарії.
Патогенна дія: паразит викликає токсично- алергічні реакції; механічне ушкодження жовчних ходів та тканини печінки; призводить до розвитку механічної жовтяниці,раку печінки.
Клініка. Хвороба перебігає у 2 фази:
♦ гостра фаза: болі в суглобах, лихоманка, висипання на шкірі;
♦ хронічна фаза: печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура.
Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з алергічними проявами.Лабораторна: серологічні реакції (РНГА, РІФ),овоскопія дуоденального вмісту.
Профілактика. Особиста: - не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худоби; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.