Основні питання із сучасної української літературної мови

1. Фонетика і фонологія. Поняття фонеми і звука. Класифікація голосних звуків. Позиційні зміни голосних.

2. Класифікація приголосних звуків. Модифікація приголосних у мовленнєвому потоці.

3. Орфоепія. Основні орфоепічні норми української літературної мови. Вимова голосних і приголосних фонем.

4. Графіка й орфографія. Співвідношення між буквами і звуками. Принципи українського правопису.

5. Лексикологія. Однозначність і багатозначність слів.

6. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Стилістичне використання синонімів, антонімів.

7. Склад української лексики з погляду її історичного походження.

8. Діалектна і професійна лексика. Застарілі і нові слова.

9. Склад української лексики зі стилістичного погляду.

10. Фразеологія. Типи фразеологічних одиниць.

11. Морфемна структура слова. Зміни в морфемній будові слова.

12. Словотвір української літературної мови. Основні способи словотвору.

13. Морфологія. Частини мови і принципи їхнього виділення.

14. Іменник як частина мови. Категорії роду, числа, відмінка. Відміни іменників.

15. Прикметник як частина мови. Якісні, відносні, присвійні прикметники. Ступені порівняння прикметників.

16. Числівник як частина мови. Розряди числівників за значенням та морфологічною структурою.

17. Займенник як частина мови. Розряди займенників.

18. Дієслово як частина мови. Інфінітив. Категорії виду, часу, способу дії. Дієвідміни дієслів.

19. Форми дієслова: дієприкметник, дієприслівник.

20. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників. Слова категорії стану.

21. Службові слова. Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук. Модальні слова.

22. Словосполучення. Типи словосполучень.

23. Речення. Ознаки речення. Типи простого речення.

24. Двоскладне речення. Головні члени речення.

25. Другорядні члени речення і способи їхнього вираження.

26. Односкладні речення і їхні типи.

27. Неповні речення, їхні функції у мові.

28. Ускладнене речення. Однорідні члени речення.

29. Відокремлені члени речення.

30. Вставні слова. Звертання.

Список рекомендованої літератури з сучасної української літературної мови

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація: Підручник / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – К.: ЦВЛ, 2004. – 472 с.

2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навчальний посібник для вузів / Бабич Н. Д. – Львів: СВІТ, 2003. – 432 с.

3. Безпояско О. К. Граматика української мови: Морфологія: Підручник / О. К. Безпояско, К. Г. Городеньска, В. М. Русанівський. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

4. Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підручник для вузів / Вихованець І. Р. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.

5. Городенська К. Г. Із найновіших рекомендацій щодо складних уживань в українській мові / К. Г. Городенська, Н. І. Кочукова, Г. М. Куцак. – Київ – Слов’янськ, 2006. – 83 с.

6. Горпинич В. О. Морфологія української мови: Підручник / Горпинич В. О. – К.: Академія, 2004. – 336 с.

7. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навчальний посібник / Горпинич В. О. – К.: Вища школа, 1999. – 207 с.

8. Довідник з культури мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005. – 397 с.

9. Дорошенко С. І. Основи культури і техніки усного мовлення: Навчальний посібник / Дорошенко С. І. – 2-е видання, виправлене і доповнене. – К.: ОВС, 2002. – 144 с.

10. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навчальний посібник / Каранська М. У. – К.: Либідь, 1995. – 312 с.

11. Карпенко Ю. О. Ступені порівняння різних частин мови та їхні функції / Ю. О. Карпенко // Мовознавство. – 2010. – № 2–3. – С. 41–48.

12. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник для вузів / Кочерган М. П. – К.: Академія, 2002. – 368 с.

13. Ладоня І. О. Українська мова: Навчальний посібник / Ладоня І. О. – 2-е видання, перероблене і доповнене – К.: Вища школа., 2001. – 158 с.

14. Леута О. І. Старослов’янська мова: Підручник для вузів / Леута О. І. – К.: Вища школа, 2001. – 255 с.

15. Мацько Л. І. Українська мова: Навчальний посібник / Л. І. Мацько, О. М. Мацько, О. М. Сидоренко. – К.: Либідь, 1998. – 416 с.

16. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

17. Історія українського правопису XVI-XX століття: Хрестоматія / В. В. Німчук та ін. – К.: Наукова думка, 2004. – 583 с.

18. Плиско К. М. Синтаксис української мови в опорних конспектах, таблицях і завданнях / Плиско К. М. – Х.: Основа, 2004. – 96 с.

19. Плющ М. Я. Граматика української мови: У 2 ч.: Підручник / М. Я. Плющ. – К.: Вища школа, 2005. – Ч. 1: Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – К.: Вища школа, 2005. – 285, 3 с.

20. Потапенко О. І. Етимологія української мови: Навчальний посібник / О. І. Потапенко, Л. П. Кожуховська, Л. Е. Довбня та ін.; За заг. ред. О. І. Потапенка. – К.: Міленіум, 2002. – 204 с.

21. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – 6-те видання, стереотипне. – К.: Вища школа, 2006. – 430 с.

22. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

23. Ткаченко Є. М. Українська мова: Пунктуація: Правила, вправи, диктанти: Навчальний посібник / Ткаченко Є. М. – Х.: Консум, 2001. – 288 с.

24. Ткаченко О. Б. Українська мова як державна у труднощах її становлення [Текст] / О. Б. Ткаченко // Мовознавство. – 2010. – № 6. – С. 3–10.

25. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / Ющук І. П. – К., 2000. – 254 с.

26. Ющук І. П. Українська мова: Підручник / Ющук І. П. – 3-тє видання. – К.: Либідь, 2006. – 640 с.

ПРОГРАМА З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Початки давньої української літератури. Художній світ «Слова о полку Ігоревім». Роль і місце давньої літератури в системі історії української літератури.

Історичні умови розвитку літератури княжої доби. Київська Русь: територія, населення, князювання, політичний вплив. Міжусобні князівські війни. Занепад політичного значення Києва.

Культурно-освітнє тло розвитку літератури Київської Русі. Письменство прадавніх слов’ян. Язичницькі вірування. Прийняття християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі. Розвиток архітектури та ремесел. Перші бібліотеки Київської Русі.

Перекладна література часів Київської Русі: Біблія, житія святих, збірники «Четьї-Мінеї», патерики, агіографічні перекладні твори, перекладні повісті та ін. Оригінальна література Київської Русі та її жанрове розмаїття, літописання. «Повість минулих літ». Легенди про заснування Києва, Київський літопис. Ораторське та агіографічне письменство. Паломницька література. «Житіє та хождєніє Данила, Руської землі Ігумена».

«Слово о полку Ігоревім» та його роль в розвитку прадавньої української літератури. Історичні події, зображені в «Слові о полку Ігоревім» та їх оцінка автором. Проблеми авторства. Художні особливості твору (композиція, образи героїв, зображення природи, мова). Вплив «Слова» на літератури східнослов’янських народів. Історія виявлення «Слова о полку Ігоревім». Вивчення твору, полеміка про автентичність твору. Переклади і переспіви.

Полемічна література та її вплив на еволюцію давнього українського письменства. Видатний письменник-полеміст Іван Вишенський. Передумови виникнення полеміки. Берестейська унія. Стосунки між конфесіями та календарна реформа. Творчість Герасима Смотрицького: «Ключ царства небесного», «Календар римський новий» та ін. Василь Острозький і його творчий доробок.

Розвиток полемічно-публіцистичної прози. Творча спадщина Стефана Зизанія. Початок другого періоду полемічної літератури. «Собор Берестейський та його оборона» Петра Скарги. «Апокрисис». Клірик Острозький та його «Отписи». Антикатолицька «Пересторога». «Тренос» Мелетія Смотрицького, «Палінодія» Захарії Копистенського та інші твори письменників-полемістів. Іпатій Потій – письменник-полеміст уніатського табору. Синкретизм полемічної літератури.

Життєвий і творчий шлях І. Вишенського. І. Вишенський – ідеолог реформації в українському варіанті. Використання біблійних мотивів. Мова творів І. Вишенського. Підготовка до друку «Книжки», «Обличеніє диявола-миродержця», «Посланіє до всіх обще, в Лядській землі живущих…», «Послання до Домінікії» та ін. твори. Відображення українського суспільного життя. Викривальний пафос творчості Вишенського. Оцінка вкладу І. Вишенського в літературу І. Франком. Поема І. Франка «Іван Вишенський».

Латиномовні поети. Козацькі літописи. Початки віршування та драматургії. Особливості літератури ХVIII ст. Феофан Прокопович – визначна постать літератора і громадського діяча. Творчість Григорія Сковороди – вінець давньої української літератури.

Іван Котляревський – зачинатель нової української літератури. Феномен «Енеїди». Поняття «нова українська література». Історичні та культурні умови становлення нової української літератури, її основні риси. Народність як основна засада літературної творчості ХІХ ст. Переборення дидактизму, збагачення творів соціальними питаннями та викривальними мотивами. Формування напрямів в українському літературному процесі ХІХ ст. та ідейно-естетична боротьба між ними.

Поняття «бурлеск», «травестія», «пародія». Вплив бурлескно-травестійних жанрів українського фольклору та давнього письменства на літературу перших десятиліть ХІХ ст.

Життєвий і творчий шлях зачинателя нової української літератури І. Котляревського. Світогляд письменника, участь у культурному житті країни. «Енеїда» – перший твір нової української літератури. Історія написання і видання. Жанр. Спільне та відмінне з поемами Вергілія, Осиповича та ін. Ідеї поеми, її оптимізм, широкий показ побуту, відображення деяких соціальних явищ, гумористично-сатиричне зображення урядовців та козацької старшини. Строфа. Поетичний розмір. Силабо-тонічна система віршування в поемі. Значення «Енеїди». Популярність першого твору нової української літератури. Полеміка про українську мову та культуру.

Романтична школа українських поетів. Творчість А. Метлинського, М. Костомарова та ін. Вклад в розвиток літератури П. Гулака-Артемовського, Левка Боровиковського. Байкар Л. Глібов.

Тарас Шевченко – центральна постать української літератури ХІХ століття. Чотири періоди творчості письменника. Утвердження критичного реалізму. Боротьба народу та інтелігенції з кріпацтвом. Активізація громадського життя. Кирило-Мефодіївське братство.

Т. Г. Шевченко – центральна постать літератури ХІХ ст. Життєвий і творчий шлях. Шевченко-художник. Творчість Т. Г. Шевченка – початок вищого ідейного етапу в розвитку нової української літератури. Характеристика 4-х творчих періодів Т. Г. Шевченка. Рання творчість, орієнтація на романтичну традицію. Поезія «трьох літ». Автобіографічні мотиви в творчості письменника. Антикріпосницька та антисамодержавна спрямованість творчості, політична сатира, соціально-політичні узагальнення. Утвердження громадянських прав трудящої людини. Творчість періоду заслання та останніх літ. Біблійні мотиви в спадщині письменника. Образ України в творчості Т. Г. Шевченка. Збагачення тематики, образотворчої системи, жанрові особливості творчості. Неповторна художня індивідуальність поета. «Кобзар» Т. Г. Шевченка та його вплив на розвиток літератури і національної свідомості народу. Літературна спадщина Т. Г. Шевченка («Катерина», «Тополя», «Причинна», «Заповіт», «І мертвим, і живим…», «Єретик», «Наймичка», «Кавказ», «Холодний яр», «Сон», прозові твори та ін.) Популярність поезії Т. Г. Шевченка. Еволюція у трактуванні ідей та образів письменника. Оцінка творчості письменника у критиці та літературознавстві.

Розвиток драматургії ХІХ століття: від Івана Котляревського до театру корифеїв. Традиції старого українського театру. Значення вертепу в розвитку світського театру. Домашні театри поч. ХІХ ст. на Україні. Заснування міських театрів у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі. Мандрівні театральні трупи в 20-30-х рр. Сценічна діяльність М. С. Щепкіна і К. Т. Соленика.

Драматичні твори І. Котляревського, основоположника нової української драматургії. Історія створення «Наталки Полтавки». Причина і зміст полеміки Котляревського з автором «опери» «Козак-стихотворец» О. Шаховським. Жанр («українська опера»), його «синтетичний» характер, тематика, конфлікт. Позитивні і негативні образи, їх типізація. Сатира на представників тогочасної сільської влади. Значення пісень, їх походження, особливості мови. Популярність «Наталки Полтавки». Наслідування твору і переробки. Водевіль «Москаль-чарівник».

Драматургія Г. Ф. Квітки-Основ’яненка. Комедії російською мовою. «Шельменко-денщик» – сатирична комедія ситуацій та образів. Драматичні твори українською мовою: «Сватання на Гончарівці», драма «Щира любов» на сюжет однойменної повісті. Драматичні твори М. Костомарова «Переяславська ніч», «Сава Чалий» та їх історико-літературне значення.

Згубне значення Валуєвського циркуляру та Емського указу для розвитку драматургії в середині ХІХ століття. Тяжкий п’ятирічний антракт (1786-1881) у театральному русі України.

Вистави українських п’єс аматорами. Музично-драматичний характер української драматургії. Початок діяльності корифеїв українського театру: М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого. Театральне життя в Галичині: театр «Руська бесіда» у Львові.

Перемога і розквіт художнього методу критичного реалізму в українському театрі і драматургії 80-90-х рр. Драматургія М. Старицького: надання «другого дихання» малосценічним творам українських драматургів («Чорноморці», «Крути, та не перекручуй», «За двома зайцями»), оригінальні драми М. Старицького: «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю…», «У темряві», «Талан», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші». М. Л. Кропивницький – артист, драматург, режисер, композитор. Оригінальні твори та інсценізації (понад 40), драми, водевілі, комедії («Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж павук», «Дві сім’ї», «Пошились у дурні», «По ревізії» та ін.).

І. Карпенко-Карий – найвидатніший класик української драматургії ХІХ ст. Сценічна діяльність. Соціальна драма «Бурлака», драма «Наймичка», соціально-побутова психологічна драма «Безталанна», комедії «Розумний і дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля». Дилогія «Суєта» і «Житейське море»: показ ролі освіти та мистецтва у житті людини, заклик до трудового виховання, самобутність образів, композиційні прорахунки. Історична тематика в творчості І. Карпенка-Карого: «Бондарівна», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Паливода ХVІІІст.», «Гандзя». Значення творчості І. Карпенка-Карого та її популярність, зокрема в Криму. Кримські сторінки життя письменника.

Драматургія І. Франка. Соціально-побутова психологічна драма «Украдене щастя». Головні джерела теми і сюжету драми, багатоплановість конфлікту, композиція, трагічна розв’язка. Франко – театральний критик.

Самобутність таланту Марка Вовчка. Фольклорна основа стилю письменниці. Проза І. Нечуя-Левицького. Характерні прикмети творчості. І. Нечуй-Левицький – «всеобіймаюче око України».

Творча спадщина Панаса Мирного – найвище досягнення української прози ХІХ століття. Панас Мирний – видатний представник критичного реалізму в прозі 70-90-х рр. Життєвий та творчий шлях письменника. Високий ідейний та естетичний рівень творчої спадщини П. Мирного. Щоденники 1865-1870 рр. Ранні оповідання: «Лихий попутав», «П’яниця». Суспільні проблеми, уникання етнографічних малюнків, заглиблення в психологію героїв. Інші оповідання з селянського життя. Соціально-психологічна повість «Лихі люди». Засоби психологічного зображення персонажів, композиція повісті. Повісті про минуле і сучасне життя: «Голодна воля», «Лихо давнє і сьогочасне». П. Мирний – творець соціально-психологічного роману. Риси цього жанру.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – перший соціально-психологічний роман в українській літературі. Творча історія роману. Женевська першопублікація (1880). Персонажна багатоликість роману. Широта уявлення народного життя. Образ головного героя Ничипора Варениченка.

Проблема пошуків людиною ідеалу (для Чіпки – правда) на витоках і розвитку «пропащої сили». Жіночі образи роману (Галя – дружина Чіпки, Мотря – мати Чіпки). Роман П. Мирного – свідчення великих можливостей української прози у художньому дослідженні дійсності.

Роман «Повія»: історія створення та видання, проблематика, стрункість композиції, образи твору. Доля Христі Притиківни – замкнуте кільце її пошуків: від рідної домівки до проданої хати-корчми. Висока оцінка творчості письменника та його місце в історії української літератури. М. Коцюбинський про інтелектуалізм прози П. Мирного.

Багатогранна постать Івана Франка і його роль в розширенні творчих обріїв українського письменства. І. Франко – видатний український письменник, літературознавець, вчений. Життя і революційна діяльність. Суспільно-політичні, філософські та естетичні погляди. Художня творчість – новий крок у розвитку критичного реалізму. Поезія І. Франка: багатство тематики, глибина, різноманітність форми. Рання творчість та її романтичне забарвлення. Збірка «З вершин і низин»: своєрідність композиції, ідейно-тематичний і жанровий принцип розміщення розділів і циклів. Зміст і художні особливості циклу «Веснянки». Розділ «Профілі і маски», «Вольні сонети» і «Тюремні сонети», «Галицькі образки». Збірка «Зів’яле листя», суспільно-політичні та особисті обставини її появи. Композиція, автобіографізм, образ ліричного героя. Глибокий психологізм, ліризм, жанрова різноманітність збірки. Збірка «Мій Ізмарагд»: філософська мудрість віршів, їхні джерела, форма. Збірка «Із днів журби». Вірші-роздуми про інтимне життя. Інші поетичні збірки автора. Широка філософська, соціально-побутова проблематика поем та їх жанрова різноманітність. Сатиричні поеми І. Франка, викриття прислужництва царському уряду. Соціально-побутові поеми «Панські жарти», «Сурка» та ін. Історичні поеми «На Святоюрській горі», «Іван Вишенський». Філософські поеми. Мотиви поеми «Смерть Каїна», «Похорон». Проблематика та актуальність поеми «Мойсей», композиція, образи, система віршування, вплив на дальший розвиток філософської поезії. Поеми-казки І. Франка та їх художня своєрідність. Проза І. Франка та її жанрово-тематична різноманітність. Позитивна програма служіння інтелігенції народові (повісті «Лель і Полель», «Перехресні стежки»). Історична тема в прозі І. Франка (повість «Захар Беркут»). Життєві джерела, тематична широта. Значення прозової спадщини письменника. Драматургія І. Франка. Театр у Галичині в другій половині ХІХ ст.

Внесок у розвиток українського письменства Михайла Коцюбинського. Естетизм стилю письменника. Творчість М. Коцюбинського. Життєвий шлях та орієнтири письменника на початку творчого шляху. Літературний дебют. Еволюція стилю митця від просвітницьких тенденцій до модерністичних (від «Хариті», «Маленького грішника», «Дорогою ціною» до «Intermezzo»). Ускладнення тематики та вдосконалення самобутності творчого почерку. Повість «Для загального добра», оповідання «Ціпов’яз». Світоглядно-художня еволюція письменника. Елементи імпресіонізму в творчості письменника. М. Коцюбинський-новеліст та майстер художньої деталі. Психологізм оповідання «Подарунок на іменини». Новелістика періоду першої російської революції: «Сміх», «Він іде!» та ін. «Цвіт яблуні». «Intermezzo» – психологічна новела з автобіографічною основою.

«На камені». Поетичність образів Фатьми та Алі. Контраст краси глибокого почуття та деспотизму звичаїв.

Повість «Тіні забутих предків». Зображення гуцульського побуту. Іван та Марічка – поетичні натури, розповідь про їхнє кохання. Ерос і Танатос в повісті. Образи природи.

Повість «Fata morgana»: осмислення розшарування народу під час першої російської революції. Образи роману. Точність мови та образна оригінальність.

Крим в житті і творчості літератора. Відображення кримських вражень в творчій спадщині письменника.

Роль М. Коцюбинського у поступі української літератури.

Василь Стефаник та його школа і дискурс модернізму в українській літературі поч. ХХ ст. Життєвий і творчий шлях письменника. Формування особистості та майстра художнього слова. Перші публікації. Селянський світ у зображенні В. Стефаника. Твори про рекрутчину (новела «Стратився»). Тема еміграції. Картини зубожіння і пролетаризації селян. Особливість самобутньої манери. В. Стефаник – майстер новели. Психологічне мотивування вчинків. Лаконізм письменника, використання діалектів. Оцінка творчої манери критикою. Елементи експресіонізму в творчості письменника. Основне надбання художника слова.

Творча співдружність В. Стефаника з Л. Мартовичем і М. Черемшиною. («Покутська трійця»). Новелістика В. Стефаника – яскравого представника «нової школи» (І. Франко) в українській прозі. Трагічна подія як композиційний центр новел В. Стефаника («Новина», «Катруся», «Камінний хрест», «Палій», «Сини» та ін.). Новела «Камінний хрест» – психологічне розкриття теми еміграції. Драматизм конфлікту. Образ Івана Дідуха. «Марія», історична основа новели. Образ селянки Марії, матері-страдниці. Патріотична ідея єдності українського народу. Ліризм твору.

Пошуки нового бачення світу в письменстві кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Посилення психологізації та ліризації в літературі. Складна взаємодія різних напрямів. Новаторство молодого покоління письменників. Модерністичні тенденції. Літературні школи та групи. Ідейно-естетичні засади літературної критики. Розвиток теоретичної думки. Виступи письменників за піднесення ідейно-художнього рівня письменства. Взаємодія течій в літературознавстві. Еволюція художнього мислення. Збагачення художнього арсеналу прози поч. ХХ ст. Своєрідність стилю О. Кобилянської, В. Винниченка, А. Кримського. Реалістично-демократичний та модерністичний напрями. Традиції і новаторство. Тенденція до мистецького синтезу. Орієнтація на здобутки європейської літератури.

Творчість Лесі Українки – видатне явище національної і світової культури. Творчість Лесі Українки – найвище досягнення української літератури кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Життєвий і творчий шлях письменниці. Неоромантичний світогляд Лесі Українки.

Перекладацька робота Лесі Українки. Своєрідність збірок поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки» та їх оцінка критикою. Образний світ поетеси. Новаторство письменниці. Протистояння народницьких та модерністських елементів у її поетичній тканині. «Contra spem spero». Світоглядна декларація сильної вольової особистості. «І все-таки до тебе думка лине…». Глибина патріотичного почуття.

«To be or not to be?» («Бути чи не бути?..»). Світоглядний вибір творчої особистості. Творчість – сенс життя митця. «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» – використання біблійних мотивів і образів у громадянській ліриці. «Хвиля» – зразок пейзажної лірики Лесі Українки. Інші твори поетеси. Образи весни, сну, моря. Інтимна лірика.

Драматична поема – улюблений жанр письменниці. Характеристика драм «Камінний господар», «Оргія», «Бояриня» та ін. Драма-феєрія «Лісова пісня». Внутрішній конфлікт та специфіка його розв’язання. Модерний та постмодерний дискурс в творчості Лесі Українки. Біблійні, міфологічні, історичні, літературні джерела сюжетів. Поетичний театр Лесі Українки. Філософське підґрунтя творів. Драматургія поетеси в історичному контексті епохи. Прозаїчний доробок письменниці. Її епістолярна спадщина. Зв’язок Лесі Українки з Кримом. Ялтинська творчість письменниці. Оцінка доробку письменниці дослідниками. Вплив творчості письменниці на розвиток української літератури у ХХ столітті.

Український літературний ренесанс постреволюційної доби та трагедія розстріляного Відродження (20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.). Відродження української культури після соціальних та національних катаклізмів в Україні у першій чверті ХХ століття.

Участь у творенні української культури і літератури старої демократичної інтелігенції. Прихід в літературу молодого покоління національної демократичної інтелігенції.

Виникнення літературних організацій, груп письменників. Різноманітність їхніх естетичних програм. «Неокласики» – група київських поетів, перекладачів, літературознавців 20-х–поч. 30-х років (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Пилипович, М. Рильський, О. Бургардт).

Створення масових літературних організацій. «Плуг» – спілка селянських письменників (1922). Лідер організації – поет, критик, публіцист С. Пилипенко. Члени організації – А. Головко, А. Панів, І. Сенченко, Г. Епік, О. Копиленко, Д. Гуменна, П. Панч, В. Гжицький та ін.

«Гарт» (1923–1925) – організація пролетарських письменників: В. Блакитний, К. Гордієнко, І. Дніпровський, О. Довженко, О. Досвітній, М. Йогансен, Г. Коцюба, І. Микитенко, та ін.

«ВАПЛІТЕ» – «Вільна Академія пролетарської Літератури» – на чолі з М. Хвильовим (1925–1928). Склад організації. Програма «ВАПЛІТЕ» нового курсу літератури здекларована в ході літературної дискусії 1925–1928 рр. Виступи М. Хвильового зі статтею «Про «сатану в бочці» або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян». Дилема «ВАПЛІТЕ»: «Європа чи просвіта?».

Втручання в культурологічне життя України більшовицького керівництва. Видання альманаху «Літературний ярмарок. ВУСПП («Всеукраїнська спілка пролетарських письменників») ‒ найбільша масова літературна організація (1927–1932). МОЛОДНЯК – організація молодих письменників, опікувана комсомолом України. «ЛАНКА». «МАРС» ‒ Майстерня революційного слова. «Нова генерація» ‒ організація українських футуристів. Декларації «деструкції» мистецтва. «АВАНГАРД» – конструктивістська група.

Геноцид українського народу. Уніфікація літературного життя і постійного контролю над ним. Створення Спілки радянських письменників.

Поетична палітра першої половини ХХ століття (П. Тичина, М. Рильський, М. Зеров, В. Сосюра, М. Бажан, Б.-І Антонич та ін.). Школи, течії, напрямки української поезії періоду громадянської війни. Перевага стильової течії символізму. Естетична настанова символізму. Вплив символізму. Засвоєння українською поезією естетичних сторін інших модерністських течій – акмеїзму, імпресіонізму, футуризму, авангардизму.

Катастрофічний занепад поезії в другій половині 30-х років внаслідок адміністративно-репресивних погромів тоталітарного режиму. Деформація талантів видатних майстрів слова.

Павло Тичина. Життєвий шлях поета. Трагізм його творчої долі – «феномен доби» (В. Стус). Загальна характеристика ранньої творчості (збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг»). Життєствердна настроєність поезії збірки «Сонячні кларнети». Вірш «Арфами, арфами…». Передчуття змін у соціальному житті. «Одчиняйте двері…». Зразки інтимної лірики: «Подивилась ясно…», «О, панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…». «Пам’яті тридцяти» – ліричне відтворення трагізму національно-визвольних змагань. 30-і рр. – «корозія таланту» (М. Коцюбинська). Збірка «Партія веде» та ін. Художній синтетизм авторського стилю.

Максим Рильський. Життєвий і творчий шлях поета. Рання творчість (зб. «На білих островах», «Під осінніми зорями», «Синя далечінь»). М. Рильський – перекладач світової класики, літературознавець. Естетичне кредо митця. «Запахла осінь в’ялим тютюном…» – пейзажна лірика поета. «Ластівки літають, бо літається».

Богдан-Ігор Антонич. Представник західноукраїнської поезії 30-х рр. Життєвий і творчий шлях поета. Загальна характеристика творчості. «Автопортрет». «Зелена Євангелія». «Дороги». «Різдво» – поєднання язичницьких та християнських мотивів. Духовні мотиви в творчості письменника. Оцінка своєрідності стилю літературознавцями (М. Ільницький, Д. Павличко).

Творчий доробок Миколи Хвильового на тлі пошуків українських прозаїків 20-х рр. ХХ століття. Величезний розмах розвитку української прози. Внесок у розвиток прози прозаїків старшого покоління.

Домінування на перших порах жанру оповідання, нарису, новели, фрагментарної повісті. Проблематика і новаторство в галузі поетики прози. Взаємодія реалістичних тенденцій з тенденціями модерністськими. Становлення жанрів повісті і роману. Проблеми: міста і села (двох культур), соціального, національного, духовного розвитку української інтелігенції.

Народження роману і повісті в другій половині 20-х років. Романи «Бур’ян» А. Головка, «Майстер корабля» Ю. Яновського, «Роман міжгір’я» І. Ле, «Вальдшнепи» М. Хвильового, «По той бік серця», «Півтори людини», «Фальшива Мельпомена» Ю. Смолича, «Сонячна машина» В. Винниченка, «Без ґрунту», «Восени» Г. Епіка, «Місто» В. Підмогильного, «Чорне озеро» В. Гжицького, «Плями на сонці» Л. Первомайського та ін. Розвиток сатиричної та гумористичної прози. Творчість О. Вишні.

Микола Хвильовий ‒ поет, прозаїк, критик, публіцист, активний організатор літературного життя. Жанрова різноманітність прози М. Хвильового. Збірка «Сині етюди» (1923). Героїко-романтичні новели збірки «Солонський Яр», «Легенда», «Кіт у чоботях». Мотив розчарування покоління романтичних героїв. Повість «Санаторійна зона». Образи «зайвих людей». «Вальдшнепи». Проблеми національної свідомості, національного буття, національного відродження, розвитку, української культури. Нищівна критика твору націлена проти ідей національного відродження, стимульована політикою сталінізму, суперечності творчості М. Хвильового.

Драматургія Миколи Куліша: проблеми, образи, новаторство стилю. М. Куліш – «найвидатніший з українських драматургів двадцятих і початку тридцятих років» (Ю. Смолич). Початок творчості М. Куліша-драматурга. Перша п’єса «97» – подія в драматургії і в театральному житті України. Прояви трагедійного світобачення драматурга в п’єсі «97», а також у наступних «Комуна в степах», «Прощай село», які в етносі становлять трилогію про село 1919 – 1930 років. Звернення до сатири. Комедія «Отак загинув Гуска». Участь у діяльності ВАПЛІТЕ. Зближення з М. Хвильовим, співпраця з Л. Курбасом та театром «Березіль». Другий період творчості драматурга: «Зона», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса». Заборона частини з них після прем’єр. Пошуки драматурга в напрямку до створення п’єси модерну. Елементи драми абсурду. Курс на поєднання трагедійного і комічного, сатиричного в драматичних творах М. Куліша другого періоду. Утвердження жанру трагікомедії у творчості М. Куліша. Антирадянський, антисоціалістичний зміст найвизначнішого твору М. Куліша «Народний Малахій» (1927). Трагічна концепція епохи в драматургії М. Куліша.

Еміграційна література першої половини ХХ століття (творчість Є. Маланюка та поетів празької школи, І. Багряний, У. Самчук та ін.). Еміграційна література. Причини другої і третьої хвилі еміграції. Об’єднання творчих людей, зокрема літературних сил. Прага – центр культури української діаспори між першою та другою світовою війнами. Українознавчі осередки в Європі. Львівський часопис «Літературно-науковий вісник» – «Вісник». Організація МУР (Мистецький український рух) та його роль у згуртуванні українських митців за кордоном.

«Празька школа» української поезії. Новітній український героїчний епос. Спільні прикмети в творчому доробку «пражан». Патріотична лірика Є. Маланюка. Національний пафос поезії О. Ольжича. Життєствердні мотиви поезії О. Теліги. Розвиток прози (І. Багряний, У. Самчук, Д. Гуменна, Т. Осьмачка). Роль «Празької школи» в художньому осмисленні проблеми історичної долі України, національної свідомості українства, визволення України. Трагічна загибель національних героїв О. Ольжича та О. Теліги.

Євген Маланюк – яскравий представник «празької школи». Огляд збірок «Стилет і стилос», «Земна мадонна» та ін. Образ України. Художнє осмислення її трагічної історії («Варязька балада», «Псалми степу»), прагнення розбудити національну свідомість («Молитва»), мотив туги за батьківщиною («Під чужим небом»).

Реалістична розповідь Уласа Самчука про життя українського селянства в умовах радянської дійсності. Повість «Марія» – художня модель життя української родини в історично складний час. Образ Марії як уособлення мужньої, вольової жінки.

Іван Багряний. Життя і доля письменника. Авторитет в середовищі громадських діячів в еміграції. Загальна характеристика прозової спадщини «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огненне коло», «Людина біжить над прірвою»). «Сад Гетсиманський» – трагічний репортаж про реалії сталінської системи, колесо тоталітарної системи і його безневинні жертви. «Тигролови»: жанр авантюрного (пригодницького) роману. Характеристика образів членів родини Сірків, майора Медвина.

Основні тенденції розвитку української літератури у другій половині ХХ століття.

Феномен шістдесятництва. Химерна проза. Письменницькі організації української діаспори. Лідери творчих шукань в поезії, прозі, драматургії. Зміна вектору розвитку української літератури після проголошення незалежності України. Сучасні досягнення українського письменства.

Основні питання з історії української літератури

1. Початки давньої української літератури.

2. Художній світ «Слова о полку Ігоревім».

3. Полемічна література та її вплив на еволюцію давнього українського письменства.

4. Видатний письменник-полеміст Іван Вишенський та його творчість.

5. Іван Котляревський – зачинатель нової української літератури.

6. Феномен «Енеїди» Івана Котляревського та її вплив на подальший розвиток українського письменства.

7. Видатний син України Тарас Шевченко: митець, громадянин, людина. Життєпис письменника та оцінка його творчості.

8. Характеристика чотирьох періодів творчості Тараса Шевченка.

9. Особливості драматургії корифеїв українського театру.

10. Творча спадщина Панаса Мирного – найвище досягнення української прози ХІХ століття.

11. «Чорна рада» Пантелеймона Куліша – перший історичний роман в українській літературі.

12. Багатогранна постать Івана Франка і його роль в розширенні творчих обріїв українського письменства.

13. Особливості громадської, інтимної та філософської лірики Івана Франка.

14. Внесок в розвиток українського письменства Михайла Коцюбинського. Естетизм стилю письменника.

15. Новаторство прози Ольги Кобилянської.

16. Роль Володимира Винниченка в літературному процесі початку ХХ ст.

17. Дискурс модернізму в українській літературі початку ХХ століття: маніфести, представники, національна специфіка, сучасна рецепція.

18. Самобутність творчого стилю та характеристика доробку Василя Стефаника.

19. Драматургія Лесі Українки – видатне явище національної і світової культури.

20. Еволюція поетичного стилю Лесі Українки.

21. Український літературний ренесанс постреволюційної доби та трагедія розстріляного Відродження (20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.).

22. Літературний портрет Павла Тичини. Трагедія «корозії таланту» поета.

23. Особливості творчості поетів-неокласиків на тлі доби.

24. Поезія «празької школи» та її літературні здобутки.

25. Драматургія Миколи Куліша: проблеми, образи, новаторство стилю.

26. Інтелектуальна проза Валер’яна Підмогильного та її особливості.

27. Постать Миколи Хвильового на тлі пошуків української літератури 20-х рр. ХХ століття. Участь у літературній дискусії 1925-1928 рр.

28. Художня спадщина Миколи Хвильового та його особливості.

29. Багатогранна творчість Олександра Довженка в умовах заблокованої культури.

30. Особливості розвитку української літератури в другій половині ХХ століття.