МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ АР КРИМ

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» (М. ЯЛТА)

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ, ІСТОРІЇ ТА МИСТЕЦТВ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Голова вченої ради університету

Протокол №__ від «__»_____2013 р.

_____________________О. В. Глузман

ПРОГРАМА

КОМПЛЕКСНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ

освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

напрям підготовки 6.02030301 «Філологія. Українська мова і література»

галузь знань 0203 «Гуманітарні науки»

СХВАЛЕНО

на засіданні вченої ради

Інституту філології, історії та мистецтв

Протокол №___ від «____»________2013 р.

_______________Ф. М. Штейнбук

РЕКОМЕНДОВАНО

засіданням кафедри

української філології та методики

викладання

Протокол №__ від «___» _______ 2013 р.

_______________С. О. Кочерга

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

У системі професійно спрямованих дисциплін, які вивчаються при підготовці бакалавра – вчителя української мови та літератури, курсам «Сучасна українська літературна мова», «Методика навчання української мови», «Історія української літератури», «Методика навчання української літератури» належить провідне місце.

Об’єднання зазначених дисциплін в межах одного іспиту забезпечує поряд із визначенням рівня знань, умінь і навичок студентів виявлення їх базового загального філологічного рівня бакалавра, комплексної мовної та літературної освіти, практичного підґрунтя викладання як лінгвістичних, так і літературознавчих засад.

Комплексність іспиту передбачає включення у кожний білет завдань, що забезпечують з’ясування відповідного науково-дидактичного філологічного аспекту:

1. теоретичне питання з курсу «Сучасна українська літературна мова»;

2. теоретичне питання з курсу «Історія української літератури»;

3. практичне завдання з курсу «Методика навчання української мови»;

4. практичне завдання з курсу «Методика навчання української літератури».

Теоретичні питання з курсу «Сучасна українська літературна мова» охоплюють основні розділи і теми, що вивчаються з курсу протягом І-VІІІ семестрів.

Фонетика і фонологія. Студенти повинні знати основні поняття фонетики та фонології. Уміти дати загальну характеристику голосним і приголосним фонемам, визначити модифікації (видозміни) фонем у мовленнєвому потоці.

Орфоепія. Студенти повинні знати і володіти основними орфоепічними нормами української літературної мови, зокрема правилами вимови голосних і приголосних фонем, сполучень приголосних у мовленнєвому потоці.

Графіка й орфографія. Студенти повинні розуміти основні аспекти співвідношення між буквами і звуками, знати принципи українського правопису.

Лексикологія. Студенти повинні усвідомлювати структуру лексичної системи української літературної мови, історичний аспект формування української лексики, диференціювати лексичну систему у стилістичному аспекті.

Фразеологія. Студенти повинні знати та вміти розрізняти основні типи фразеологічних одиниць, уміти доцільно їх вживати у мовленні.

Лексикографія. Студенти повинні знати основні типи словників української літературної мови.

Морфемна структура слова. Студенти повинні знати морфемний склад слова, а також систему змін в морфемній будові слова.

Словотвір. Студенти мають знати основні способи словотвору, розрізняти морфологічні та неморфологічні його типи.

Морфологія. Студенти мають усвідомлювати основні аспекти та принципи класифікації частин мови, розуміти дискусійні аспекти таких класифікацій.

Іменні частини мови (іменник, прикметник, числівник, займенник). Студенти повинні знати основні граматичні категорії іменних частин мови, розрізняти їхню специфіку для кожної частини мови.

Дієслово та його форми (дієприкметник, дієприслівник, інфінітив). Студенти повинні знати специфіку граматичних категорій дієслова та його форм, уміти розмежовувати частководієслівні та загальнодієслівні категорії.

Службові частини мови. Студенти повинні визначати службові частини мови, знати їхню специфіку, усвідомлювати статус вигуку.

Словосполучення. Студенти повинні знати основні типи словосполучень сучасної української літературної мови.

Речення. Студенти повинні усвідомлювати специфічні ознаки речення як синтаксичної одиниці, знати типи простого речення з урахуванням різних класифікаційних підстав, мати уявлення про комплексність системи ускладненого речення.

Головні та другорядні члени речення. Студенти повинні знати способи вираження головних та другорядних членів речення.

Програми зі шкільного курсу сучасної мови з методикою навчання і шкільного курсу літератури з методикою навчання охоплюють основні питання підготовки й організації уроків різних типів згідно з державним стандартом базової і повної середньої освіти.

Практичне завдання з методики навчання мови передбачає перевірку основних професійних умінь: уміння визначати та конкретизувати мету уроку, планувати навчальні дії, виконання яких привело б до досягнення мети уроку; уміння реалізувати навчальні, розвивальні та виховні цілі на уроці.

Виконання практичних завдань з методики навчання літератури вимагає від студента продемонструвати використання найвизначніших надбань методики навчання літератури в школі, творчо розвиваючи її положення, шукати в кожній конкретній ситуації такі форми, методи та прийоми роботи, які дадуть найвищий виховний та навчальний ефект.

Програма курсу «Історія української літератури» охоплює основні проблеми розвитку та формування української літератури. У зв’язку з цим студенти повинні знати:

- особливості розвитку української літератури в ХІ – першій половині ХХ ст.;

- суспільно-історичний контекст та особливості розвитку української літератури від її початку до середини ХХ ст.;

- основні теоретичні поняття, передбачені програмою, які розглядалися в процесі вивчення конкретних творів;

- основні стильові тенденції, що мали місце в літературі;

- основні відомості про життя та творчість письменників, передбачені програмою;

- зміст та ідейно-художні особливості вивчених художніх творів та їхнє місце в літературному процесі доби.

Програма з сучасної української літературної мови Фонетика

Система фонем сучасної української літературної мови. Типи складів в українській мові. Характер українського словесного наголосу.

Класифікація голосних звуків і їхня фонетична характеристика. Артикуляція голосних в українській мові. Позиційні зміни голосних: голосні фонеми наголошеного складу в різних положеннях щодо сусідніх твердих і м’яких приголосних; голосні фонеми в ненаголошених складах і в різних положеннях стосовно наголошеного складу.

Чергування голосних. Найдавніші чергування голосних в українській мові. Чергування о та е з і, історичне пояснення виникнення цього чергування; звукосполучення ри, ли; звуки й та і в історичному висвітленні їхнього розвитку; звуки е та о після шиплячих та й; відпадання і поява голосних на початку слова.

Класифікація приголосних звуків і їхня фонетична характеристика. Ствердіння губних, шиплячих; ствердіння р в кінці складу і в кінці слова. Вимова звуків ґ, г в українській мові. Подвоєння і подовження приголосних, асиміляція і дисиміляція в групах приголосних. Чергування приголосних. Зміна л на в. Чергування у-в та і-й. Спрощення в групах приголосних.

Орфоепія

Основні риси правильної української літературної вимови. Вимова ненаголошених голосних. Вимова окремих приголосних. Вимова голосних і приголосних у деяких граматичних формах. Окремі зауваження до вимови слів іншомовного походження.

Фонетична транскрипція.

Графіка й орфографія

Графіка української мови, її відношення до російської графіки. Склад українського алфавіту. Співвідношення між буквами і звуками. Позначення м’якості приголосних в кінці слова і перед приголосними. Позначення м’якості приголосних перед голосними. Позначення фонеми й. Позначення роздільної вимови твердих і пом’якшених приголосних перед голосними, вживання апострофа.

Принципи українського правопису. Фонетичний і морфологічний принципи в сучасній українській орфографії, історичні (традиційні) написання в сучасній українській мові.

Правопис слів іншомовного походження. Правопис приголосних у словах іншомовного походження.

Правопис власних назв. Правопис українських власних імен, прізвищ; правопис інших слов’янських прізвищ; правопис неслов’янських прізвищ. Правопис географічних назв українських, російських, іншомовних.

Лексика і фразеологія

Словникове багатство української мови. Слова однозначні й багатозначні; розвиток багатозначності слова. Омоніми, основні типи омонімів, походження омонімів; антоніми, стилістичне використання антонімів. Синоніми, основні типи синонімів, їхні стилістичні функції. Склад української лексики з погляду її історичного походження. Основні семантичні групи слів спільнослов’янського походження. Спільна східнослов’янська лексика в сучасній українській мові. Лексика доби формування української народності та періоду формування і розвитку української нації.

Старослов’янізми в складі української лексики. Основні фонетичні, морфологічні і семантичні риси старослов’янізмів.

Народно-діалектна і професійна лексика в словниковому складі української літературної мови.

Слова іншомовного походження (з класичних, східних і західноєвропейських мов) у складі української лексики. Сфери поширення іншомовних слів. Різні шляхи проникнення іншомовної лексики в українську мову. Українсько-російські міжмовні контакти в галузі лексики. Іншомовні слова, запозичені в радянський час. Фонетичне й морфологічне засвоєння іншомовних слів. Лексичні кальки. Інтернаціоналізми.

Зміни в словниковому складі української літературної мови. Поповнення словникового складу сучасної української літературної мови в зв’язку з розвитком соціально-економічного, політичного й культурного життя. Зміни в семантичній структурі української мови. Архаїзми і неологізми в сучасній українській мові. Джерела збагачення лексики української мови. Словотворення як основний засіб збагачення лексики української мови.

Склад української лексики зі стилістичного погляду. Стилістичні категорії лексики сучасної української літературної мови: загальновживана побутова лексика, виробнича, наукова та науково-термінологічна лексика, газетно-публіцистична, лексика ділової мови, просторічна, емоційно забарвлена лексика. Стилістичне використання лексики.

Фразеологія української літературної мови. Основні типи фразеологічних одиниць у сучасній українській мові. Джерела фразеології. Стилістичне використання фразеологічних зворотів.

Українська лексикографія. Типи словників: орфографічні, перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні тощо; характеристика найважливіших словників української мови.