Загальна частина

1.Фізико-географічний нарис

За своїми природними умовами і рельєфом західно-українська нафтогазоносна область дуже різноманітна. Основну частину території займають Волиноподільське підняття з максимальною абсолютною відміткою 433 м і Східні Карпати з максимальною абсолютною відміткою 2058 м, що протягуються загалом з північного заходу на південний схід [3].

Східні Карпати входять до складу Карпато-Балканського гірського пасма. До них зазвичай відноситься частина Карпатської дуги, розташована між р. Дунаєць на північному заході і Димбовіца на південному сході. Всі хребти Східних Карпат від р. Дунаєць мають північно-західне орієнтування; на південному сході ж напрям їх простягання поступово відхиляється на південь і на ділянці між рр. Молдова і Бузеу стає меридіональним; потім між рр. Бузеу і Димбовіца простягання різко змінюється на широтне.

На території України знаходиться лише центральна частина Східних Карпат, так звані Українські Карпати; північно-західна частина Карпатської дуги належить Польщі, Чехії Словаччині, а південно-східна — Румунії.

В Українських Карпатах виділяються наступні поперечні основному хребту фізико-географічні райони: на північному заході — Бескиди, в центральній частині — Горгани і на південному сході — Чорні гори і Гуцульські Альпи. Уздовж південно-західної межі у вигляді самостійної системи тягнеться Вигорлат-Гутинській вулканічний хребет.

Найбільші висоти Українських Карпат (гора Говерла, 2058 м; гора Піп Іван, 2020 м) знаходяться в межах Чорних гір. На північний захід і південний схід від них відмітки рельєфу швидко зменшуються. Південно-західні Чорні гори змінюється Гуцулськими Альпами, або Рахівськіми горами, відділяються від них долиною Білої Тиси. На південний схід від Рахівських гір знаходяться Чивчинські гори (рис. 1.1).

Горгани, будучи вододілом басейнів рр. Тиси і Дністра, займають територію від р. Стрий на північному заході до рр. Прут і Тиса на південному сході. Вони відділяються від Чорних гір улоговиною Ясини. У північно-західному напрямі від гір Буштул (1693 м) і Сивуля (1813 м) Горгани разом зі всіма хребтами Східних Карпат поступово знижуються до 1300 м.

На північному заході на територію України заходять Бескиди, які, поступово підвищуючись, на південному сході змінюється системою Полонинських гір (гора Полонина Руна, 1482 м; гора Стій, 1679 м). Полонинські гори пенеплизовані і отримали назву від пасовищ, що знаходилися на них, — полонин.

З південного заходу до Карпат, що мають на Україні ширину близько 100 км., примикає Закарпатська рівнина, що є складовою частиною Панонської (Угорської) низовини і що зрошується Тисою і її притоками (Уж, Латориця, Іршава, Ріка, Теребля і Тересва). На північному сході Українські Карпати змінюються рівниною, обмеженою Волино-подільською височиною. На межі цих двох морфологічних одиниць протікає найбільша в області р. Дністер з абсолютними відмітками, що знижуються з північного заходу на південний схід, — з 200 до 300 м. Всі праві притоки Дністра — Бистріця (Подбужська), Тисьмениця, Стрий, Свіча, Ломниця, Бистриця Солотвінська, Бистриця Надвірнянська, а також притоки Прута — Люча, Пістинка, Рибник і Черемош — перетинають Передкарпатську рівнину і північно-східний схил Карпат.