12.Поняття повноцінних грошей і неповноцінних.

Повноцінними благами слід вважати такі блага, які використовуються суспільством та господарським суб’єктом, що їх створив для задоволення власних потреб відновлення процесів життєдіяльності та подальшого розвитку.

Повноцінне благо характеризується:

1) високою споживною вартістю, якість якої контролюється системою стандартів, що базується на відповідності критерію якості, встановлюваного суспільством по відношенню до результатів діяльності фінансово-економічної системи та її суб’єктів;

2) вартістю, що складається з затрат повноцінних благ необхідних для створення даного блага та додаткової вартості, яка відображає результат формування абсолютно нового блага.

До повноцінних благ відносяться ресурси, товари, послуги, які мають високу споживну вартість, собівартість і прибуток як блага, що сприяють процесу якісного функціонування виробництва, потенційні можливості - можливості розвитку.

Неповноцінне благо.

Неповноцінне благо - це існуюча реально і потенційно економічна сутність, якість якої не задовольняє вимогам і потребам функціонування і розвитку господарських суб’єктів, що утворюють єдину фінансово-економічну систему суспільства.

На відміну від повноцінного блага, споживна вартість неповноцінного характеризується нездатністю, або здатністю не в повній мірі задовольняти певні потреби на рівні, що відповідає критерію якості, встановлюваного суспільством по відношенню до результатів діяльності фінансово-економічної системи та її суб’єктів. Точніше, якість неповноцінного блага є нижчою ніж якість подібного блага, прийнятого як еталон для порівняння. Якість нижча за еталонну - це ознака неповноцінного блага, тобто низька якість блага робить його неповноцінним. При низькій якості певне благо автоматично відноситься до групи неповноцінних благ.

Закономірно, що низька якість блага є причиною, яка визначає його низьку споживну вартість, бо здатність задовольняти певну потребу залежить саме від комплексу характеристик (якостей) предмету та їх якісного рівня. Іншими словами, якість неповноцінного блага визначає його низьку споживну вартість. Таким чином, неповноцінне благо характеризується низькою споживною вартістю.

Неповноцінні блага - це ресурси, товари, послуги, які мають низьку споживну вартість, а також неповноцінні затрати, негативні фінансові результати, можливості занепаду. В окрему групу неповноцінних благ необхідно виділити різного роду втрати - втрати ресурсів, втрати прибутку, недоотримання прибутку, та інші.

13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.

Ернст Енгель (1821 - 1896) - англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит.

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

К рива Енгеля

Інтерпретація кривих Енгеля зроблена Торнквістом, який дослідив, що в першу чергу відбувається насичення продовольчими товарами споживачем, потім - промисловими товарами та послугами стандартної якості, необхідними для повсякденного вжитку, після чого відбувається насичення високоякісними товарами та послугами, на піку якого спостерігається повторне зростання споживання промислових товарів стандартної якості.