- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.
- •Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •3. Методологія мікроекономічного аналізу
- •4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •5.Закон спадної граничної корисності блага.
- •6. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
- •7. Вибір споживача з ординалістської позиції.
- •8. Криві байдужості, їх властивості.
- •9. Бюджетна лінія.
- •10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •11.Реакція споживача на зміну його доходу.
- •12.Поняття повноцінних грошей і неповноцінних.
- •13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.
- •14. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •15. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •16. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Взаємозв’язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції.
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
- •60. Трансакційні витрати.
55. Види рент.
Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. В економічній теорії нема єдності і стосовно видів земельної ренти. Однак ніхто не заперечує існування диференціальної земельної ренти.
Диференціальна рента першого роду виникає внаслідок різної природної продуктивності чи віддаленості земель і одержується з усіх земельних ділянок, окрім найгірших по продуктивності і місце розташуванню.
Диференціальна рента другого роду утворюється аналогічно – матеріальною умовою її виникнення є також відмінності в продуктивності земель, але тепер уже не природної, а штучно створеної за рахунок додаткових інвестицій. Спільними є ї причина утворення – монополія господарської діяльності на землі з її впливом на ціноутворення і джерело ренти – надлишковий прибуток на середніх і кращих землях.
Диференціальна рента ґрунтується на існуванні постійні переваги (монополії), якою володіють орендарі кращих і середніх земель.
Друга диференціальна рента за сучасних умов, коли здійснюється високо інтенсивне сільськогосподарське виробництво із значними інвестиціями, які все зростають, стала основною формою рентного доходу власників землі.
Існування абсолютної земельної ренти — доходу земельних власників з усіх без виключення ділянок землі, в тому числі й найгірших — відстоює виключно марксистська економічна теорія.
Монопольна рента виникає в тому випадку, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень.
Це стосується товарів, попит на які дуже високий, а виробляються вони на рідкісних ділянках землі з унікальними властивостями і не можуть вироблятись деінде (особливі сорти винограду, деревини, деякі фрукти і І овочі, натуральний каучук, какао, кава, чай. тютюн тощо). Попит на ці товари завжди вищий від їх пропозиції, що зумовлює утворення монопольно високої ціни. Надлишок монопольної ціни над звичайним рівнем (наприклад, ціни на ананаси чи какао з тропічних країн в країнах з помірним чи холодним кліматом) привласнюється володарем унікальних земель у формі монопольної ренти.
Економічна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких (їх запаси) обмежена. Саме унікальна умова пропозиції землі та інших земельних ресурсів – їх фіксована кількість – відрізняє рентні платежі від заробітної плати, проценту та прибутку.
56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
В результаті дії конкурентних сил відбувається синхронізація цін попиту і цін пропозиції, яка дістала назву ринкової рівноваги (market equilibrium).
Рівноважна ціна (Ре - equilibrium price) і рівноважна кількість (Qe - equilibrium quantity) блага на ринку встановлюється при рівнянні попиту і пропозиції (перетин кривих). В стані рівноваги ринок збалансований, і ні у спожи¬вачів, ні у виробників немає стимулів для її порушення.
Якщо ціна є більшою за рівноважну, то існує надлишок товару (при ціні Р2 Qs>Qd), якщо навпаки - дефіцит (при ціні Р1 Qd>Qs). За таких умов у ринкових суб'єктів з'являються стимули до змінювання ситуації.
При аналізі встановлення рівноваги видно, що при цінах, вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх платити. Однак в результаті встановлення рівноваги на ринку вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і фактичними витратами називається споживчим надлишком чи виграшем (consumer surplus).
Одночасно
з боку виробників також спостерігаються
такі, що готові були здійснювати
виробництво при ціні, нижчій за рівноважну.
І в результаті встановлення рівноважної
ціни вони отримують виробничий надлишок
чи виграш (producer surplus) - різниця між
фактичним доходом, що був отриманий від
діяльності, і мінімально можливим.
