30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу виробництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTSlk = -L/K На малюнку 1 показано карту ізоквант для факторів з ідеальною взаємозамінністю, на малюнку 2 – карта ізоквант факторів виробництва з фіксованою пропорцією їх використання.
Ізокванта для виробничої функції з фіксованою пропозицією факторів виробництва
Ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю
31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
Зростаюча віддача від масштабу — пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до більшого збільшення обсягу випуску продукту. Припустимо, що всі фактори виробництва збільшилися удвічі, а обсяг випуску продукту збільшився в тричі. Зростаюча віддача від масштабу зумовлена двома основними причинами. По-перше, підвищенням продуктивності факторів внаслідок спеціалізації і поділу праці при зростанні масштабу виробництва. По-друге, збільшення масштабу виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всього виробництва.
Постійна віддача від масштабу — це ситуація, при якій зміна кількості всіх факторів виробництва, яке викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Так, вдвічі більша кількість факторів рівно вдвічі збільшує обсяг випуску продукту.
Спадна віддача від масштабу – це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Інакше кажучи, обсяг випуску продукції збільшується меншою мірою, ніж витрати факторів виробництва. Наприклад, усі фактори виробництва збільшилися тричі, а обсяг виробництва продукції – лише вдвічі.
32. Оптимум виробника.
Оптимум виробника — стан, коли виробник обрав і реалізує оптимальну комбінацію факторів виробництва. Досягнувши оптимального становища, виробник не залишатиме його, допоки не зміняться ціни на ресурси, або ж рухливість ринкового попиту не стане вимагати зміни обсягів випуску продукції, або ж з якихось причин не зміниться бюджет на придбання ресурсів. Саме тому таке становище іноді називають внутрішньою рівновагою виробника. Іншими словами, товаровиробник перебуває у стані внутрішньої рівноваги, якщо співвідношення «витрати—випуск» поліпшити неможливо.
Оптимум, або внутрішню рівновагу товаровиробника, характеризують дві рівнозначні умови: 1) співвідношення граничних продуктивностей ресурсів дорівнює співвідношенню їхніх цін; 2) зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва мають бути однакові.
Якщо ж ціна на якийсь ресурс знижується і, отже, його гранична продуктивність на грошову одиницю зростає, підприємству варто перерозподіляти витрати на користь ефективнішого ресурсу, допоки зважені за цінами граничні продуктивності всіх факторів виробництва не вирівняються.
Якщо розмір попиту перевищує виробничі можливості підприємства і ця тенденція має стійкий характер, підприємству варто змінити обсяги застосування факторів і перейти на вищу ізокванту. Для будь-якого обсягу випуску існує своя найефективніша комбінація факторів, яка мінімізує витрати. Лінію, що з’єднує точки дотику ізокост та ізоквант (точки оптимуму, або рівноваги виробника), називають оптимальним шляхом зростання, або лінією зростання, лінією експансії, траєкторією розвитку і т. п.
Лінія експансії може мати різну конфігурацію. Це залежить від співвідношення цін на ресурси, соціально-економічної та технічної орієнтації підприємства й низки інших причин. Якщо підприємство віддає перевагу капіталомістким технологіям, то лінія експансії буде нахилена до осі K; якщо ж ставиться завдання створення якомога більшої кількості робочих місць, можливо навіть на шкоду їхній механооснащеності (праця споживається в більшому ступені, ніж капітал), то лінія експансії буде нахилена до осі L. Зміна цін ресурсів змінює нахил ізокости і відповідно форму лінії експансії.