Основні етапи життя та діяльності

• навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет)

• працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича

• активний член київської «Громади», голова Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові

• редактор «Наукових записок» товариства ім. Т.Г.Шевченка

• 1917 - 1918 рр. — голова Української Центральної Ради

• автор багатотомної праці «Історія України-Руси», «Нарис історії українського народу», «Історія української літератури», «Про українську мову і українську школу»

Педагогічні погляди

• національно-духовне, інтелектуальне відродження українського народу можливе за умови, коли школа буде діяти на засадах демократизації, гуманізації, пріоритетності загальнолюдських і національних цінностей;

• мета національної школи – формування всебічно розвиненої особистості, громадянина, патріота на національній основі;

• школа, освіта і педагогічна наука мусять буди незалежними від будь якого чужинського впливу, крім творчого засвоєння кращого досвіду вчительських, науково-дослідних та інших об’єднань;

• освіта й виховання повинні здійснюватися на засадах традицій національної культури;

• головна умова існування національної школи – навчання рідною мовою;

• зміст освіти і виховання має відбивати національні особливості українського народу;

• до навчальних планів і програм увести вивчення українознавчих дисциплін;

• вивчення шкільних дисциплін мають дати можливість учням з’ясувати їхню роль у житті та пізнати його сутність;

• першооснова громадянського виховання – вивчення історії рідного краю;

• національна самосвідомість має домінувати у вихованні моралі;

• у галузі вищої освіти відстоював думку щодо створення в Україні університету, навчання в якому велося б українською мовою;

• підтримував ідею і розробив концепцію створення національної Академії Наук;

Ващенко Григорій Григорович

(1878 – 1967)

представник української освітньо-виховної системи

Основні етапи життя та діяльності

• 1888-1898 рр. – навчання у Роменській духовній школі та Полтавській духовній семінарії

• 1899-1903 рр. – навчання в Московській богословській академії

• 1903-1917 рр. – викладач Полтавської єпархіальної жіночої школи, Тихвінського, Роменського училищ

• 1904-1905 рр. – викладач Кутаїського духовного училища

• 1917 р. – організатор учительскіх курсів, викладач учительського інституту і водночас директор учительської семінарії у Полтаві

• 1918 р. – доцент-викладач Полтавського учительського інституту;

• 1919-1920 рр. - редактор журналу «Українська культура»

• 1921 р. – керівник трирічних педагогічних курсів ім. Б. Грінченка в Біликах

• 1922 р. – викладач Полтавського учительського інституту

• 1925 р. – професор і керівник кафедри педагогіки Полтавського педагогічного інституту;

• 1933 р. – звільнений з посади за твір «Загальні методи навчання», кваліфікованого як прояв українського буржуазного націоналізму

• 1936 р. – залишив Україну і працював у педагогічному інституті Сталінграду

• 1940 р. – повернувся до Полтавського педагогічного інституту, де очолив кафедру педагогіки і керував аспірантською групою

• 1941-1943 рр. – під час німецької окупації був редактором української газети «Голос Полтави»

• 1945 р. – емігрував за кордон до Мюнхена - центра наукового і політичного життя української еміграції. Працював на посаді професора педагогіки Українського Вільного Університету;

• 1946 р. – відновив роботу Спілки української молоді, хрещеним батьком якою став професор Г. Ващенко

• 1950 – обраний на пост ректора Богословської педагогічної академії