Лубенець Тимофій Григорович

(1855 – 1936)

український педагог, методист, громадський діяч

Основні етапи життя та діяльності

• 1873 р. – закінчив Чернігівську земську вчительську семінарію;

• 1881 р. – витримав іспит за курс Білгородського учительського інституту;

• 1883 – 1889 рр. – викладав російську мову та арифметику у І Київській гімназії;

• 1889 р. – 12 років працював директором народних училищ Київської губернії, інспектором Київського учбового округу, був деканом педагогічного факультету на Київських вищих жіночих курсах;

Педагогічні праці

«Арифметичні задачі», «Граматика», «Загально-корисний задачник», «Зернинка», «Книга для початкового читання в школі і дома», «Методика арифметики», «Педагогічні бесіди про наочне викладання», «Письмові самостійні роботи в початковій школі», «Читанка», «Хрестоматія для початкового читання та письмових вправ».

Педагогічні погляди

• виступав за запровадження в країні загального обов’язкового початкового навчання;

• характерною ознакою народної школи вважав принцип народності в освіті й вихованні;

• обґрунтував психолого-педагогічну необхідність навчання дітей рідною мовою. Вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, «бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя»;

• говорив про те, що школа повинна готувати дітей до трудової діяльності;

• звертав увагу на зв'язок навчання з життям;

• навчання, на його думку, повинно сприяти розвитку інтересу до учіння;

• не втратили свого значення поради щодо використання наочності та методів самостійної роботи учнів;

• вказував на необхідність підвищення педагогічної майстерності вчителів;

• сприяв поширенню освіти серед дорослого населення.

Розвиток школи і педагогічної думки на Буковині

• IX-XI ст. – Буковина входить до складу Київської Русі, XII-XIII ст. - до складу Галицько-Волинської держави; середина XIV ст. перебувала у складі Молдови; початок XVI ст. - потрапила під владу Туреччини; 1775-1918 рр. - Буковиною володіла цісарська Австрія;

• 1918 р. - проголошено українську владу;

• проблемами шкільництва на Буковині за молдавського періоду займалася церква. Перші школи засновувалися і діяли при монастирях. Сини бояр для здобуття вищої освіти їхали до Києва, Львова, Парижу;

• до приходу австрійської влади на Буковину діяли лише духовні школи, священицькі та дяківські;

• 1873 р. – з приходом австрійської влади було засновано латинську і німецьку школи в Чернівцях, Сучаві;

• 1785 р. – засновується низька громадських шкіл у Сереті, Чернівцях, Сучаві. Школи від самого початку мали германізаційний і румунізаційний характер, були спрямовані на денаціоналізацію українців;

• 1848 р. – революція в Європі активізувала буковинських українців у боротьбі за рідну національну школу. В цьому велику роль відіграв національно-визвольний рух під проводом Лук’яна Кобилиці;

• справжнього розмаху боротьба за українську національну школу, освіту і виховання набула з появою на літературній і педагогічній ниві Ю.Федьковича, Сидора та Григорія Воробкевичів. Саме вони своїми творами, освітньою, виховною і громадською діяльністю відкрили шляхи для національного відродження педагогічної культури;

• освіту і рідну школу Ю.Федькович вважав «найдорожчим добром народу». Народна українська школа, на його думку, повинна сприяти піднесенню культурно-освітнього рівня та національної свідомості народу: дбати про плекання історичної пам’яті поколінь та виховувати справжній патріотизм через вивчення рідної мови й українобуковинства. Цьому сприяли написані ним художні твори про національних героїв: Олексу Довбуша, Богдана Хмельницького, Лук’яна Кобилицю.

• Ю. Федькович розробив проект навчального плану національної школи, який передбачав широку гуманітарну і природничу підготовку учнів, національне виховання. Особливу увагу звертав на початкову школу, яка повинна закладати фундамент національної освіти і виховання учнів;

• оскільки на Буковині не було висококваліфікованих педагогів, то педагог взявся за створення книг для початкової школи;

• педагогічної основою «Букваря для господарських діточок на Буковині» стала народна педагогіка. Буквар щедро насичений фольклором, різноманітним дидактичним матеріалом спрямованим на опанування грамотою і забезпечення розумового і духовного розвитку учнів;

• ідея народності виховання лягла в основу педагогічних поглядів Ю.Федьковича, він першим на Буковині став писати свої твори українською мовою. Фольклор і народні звичаї розглядав як могутні виховні засоби;

• мріяв про нову генерацію педагогів і поважав учителів ерудованих, працьовитих, які щиро люблять дітей, дають їм ґрунтовні знання, добре виховання, плекають національну гідність і честь;

• важлива частина педагогічного доробку Федьковича – казки. Всі вони спрямовані на прищеплення людяності і доброти, пройняті українським національним духом, буковинським колоритом. У них – застереження від розумових і моральних вад (відсталості, обмеженості, лицемірства, користолюбства), заклик гартувати волю і характер;

• педагог обстоював фізичне виховання, категорично виступав проти тілесних покарань, перевантаження учнів;

• вважав за доцільне навчати дітей у школі з 7 років;

• батьківсько-материнську педагогіку розглядав як найвищу виховательку підростаючих поколінь. Закликав педагогів повернутися обличчям до родинної педагогіки й поширювати педагогічні знання серед селян, батьків;

• Буковина дала Україні таких відомих педагогів, як С.Смаль-Стоцький, О.Попович, Д. Харов’юк, Є. Ярошинська, І.Бажанський. Розгортанню культурно-освітнього й педагогічного руху серед буковинців сприяли товариства «Руська бесіда», «Просвіта», «Руська школа». Останнє видавало педагогічний журнал, влаштовувало педагогічні курси для вчителів, друкувало підручники. Завдяки цьому на початку ХХ ст. Буковина була найкраще забезпечена школами;

• 1910 р. – при хлоп’ячій семінарії в Чернівцях було утворено 3 відділи: український, німецький, румунський;

• 1907 р. – товариство «Українська школа» заснувало в Чернівцях приватну вчительську семінарію для дівчат;

• у Чернівецькому університеті (заснованому в 1875 р.) від самого початку була кафедра української мови та літератури, а на богословському відділені 2 українських кафедри.