4. Конспект-схеми для вивчення основних тем курсу

Історія педагогіки

наука про розвиток виховання, школи й педагогічної думки в різні історичні періоди

Предмет історії педагогіки

процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: «навчання», «освіта», «виховання», педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики

Завдання історії педагогіки

• формування цілісної системи знань про історико - педагогічні процеси, явища, факти;

• розкриття внутрішніх закономірностей й специфічних ознаків розвитку школи, виховання і педагогіки;

• формування здатності до аналізу, спів- ставлення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі.

Джерела історії педагогіки

• пам’ятки древньої писемності, манускрипти, рукописи з питань освіти й виховання;

• архівні матеріали, мемуарна і критична література;

• твори живопису, літератури, скульптури;

• законодавчі акти, закони, проекти, звіти, доповіді конкретних держав у минулому;

• педагогічна, навчальна та методична література минулого;

• матеріли періодичного друку минулого.

Методи дослідження

способи, за допомогою яких вивчають різноманітні аспекти розвитку виховання, освіти й навчання

Методи історичного дослідження

Загальні методи

• історико – структурний метод (полягає в тому, що розподіляється феномен минулого та вивчаються його складові);

• конструктивно – генетичний (стежимо, як змінювалися досліджуваний феномен в цілому і його складові у просторі та часі. При цьому відбувається поділ процесу на певні етапи, встановлюється його науково обґрунтована періодизація);

• історико – компаративістський або порівняльно – зіставний (встановлюється регрес і прогрес різних явищ минулого і на цій основі формулюються відповідні висновки та оцінки).

Часткові методи

• аксіологічний (використовується для вивчення загальнолюдських і національних цінностей освіти, встановлення їх пріоритетності)

• метод великих інноваційних циклів (вивчається розвиток освіти протягом дії даного циклу);

• хвильовий ( сприяє пізнанню поширення своєрідних хвиль просвіти: дворянської, міської, буржуазної, пролетарської, селянської);

• модернізаторський (сприяє вивченню освітніх реформ – контрреформ);

• персоналістично – біографічний (в центрі уваги дослідника опиняється особистість педагога минулого);

• монографічний (передбачає цілісне вивчення конкретного освітньо – виховного закладу);

• парадигмальний (передбачає розгляд внутріщньої логіки розвитку педагогічної теорії з точки зору виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм).