10. Оцінка основних виробничих фондів
Основні фонди – це сукупність засобів праці у вартісному вимірюванні, які функціонують в процесі в-ва тривалий час, при цьому не змінюють свою натурально-речову форму і переносять вартість на вартість виготовленої продукції частинами по мірі спрацювання.
Види оцінки основних фондів:
1. Первісна вартість: вартість закупки, транспортування, монтаж.
2. Залишкова вартість основних фондів – це різниця між первісною вартістю основних фондів та величиною нарахованої амортизації.
3. Відновна вартість ОФ – це первісна вартість ОФ в масштабах діючих ринкових цін.
4. Ліквідаційна вартість – це вартість ОФ на момент їх ліквідації.
5. Балансова вартість – це вартість ОФ, за якою вони рахуються на балансі підприємства. Балансова вартість є залишкова вартість.
6. Середньорічна вартість – це розрахункова величина, яка визначається:
ОФсер.=ОФ поч.року. + ОФ введено * (t1/12) – ОФ вибули*(t2/12)
ОФ введено – ОФ, які введені в експлуатацію в даному розрахунковому періоді
ОФ вибули – вартість ОФ, які вибули з експлуатації протягом розрахункового періоду.
t1 – к-сть місяців, які ОФ, що введені в експлуатацію, працювали до кінця року.
t2 - к- сть місяців, які ОФ, що вибули з експлуатації недопрацювали до кінця року.
11. Класифікація і структура основних виробничих фондів
Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру споживання. Найбільше значення на практиці має видова класифікація основних фондів. Так на її основі розрізняють такі види основних фондів: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, інші основні фонди. Існує також поділ основних фондів на дві частини:
-активну (яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі)
-пасивну (що створює умови для здійснення процесу виробництва).
Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову структуру основних фондів. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів основними серед яких є:
-виробничо-технологічні особливості підприємства
-НТП
-ступінь розвитку різних форм організації виробництва
-відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових О.Ф.
-вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування
-територіальне розміщення підприємства
12. Відтворення основних виробничих фондів, коефіцієнт техніко-економічного старіння
Відтворення основних виробничих фондів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів або придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих фондів має низку характерних ознак, зокрема: 1) основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;2) у процесі відтворення основних виробничих фондів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію;4) основні виробничі фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, розраховуваного за формулою
де b0, В1 — повна вартість (ціна) застосовуваного і нового засобу праці; По, П1 — відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10, 15 або 20 років.