Сполучник (Conjunction)

Сполучники в англійській мові не мають якихось особливостей, про які можна було би багато говорити. Є сурядні та підрядні сполучники. Сурядні вживаються для з’єднання сурядних речень. Це такі як and, but, or. Підрядні вживаються для з’єднання підрядних речень. У ролі таких сполучників виступають слова who, whom, when, where, why, how, what, because, if, whether, as, as soon as, that. З усіх названих сполучників особливість має тільки that. Вона полягає в тому, що цей сполучник часто опускається, і це зовсім не міняє зміст речення. Тобто, його можна вживати, а можна і не вживати в підрядному реченні. Наприклад:

I know that you will come = I know you will come.

He said that he liked it very much = He said he liked it very much.

Практика показує, що це явище має місце дуже часто. Iнші сполучники опускатися не можуть.

Розділ 3 Повнозначні частини мови.

У цьому розділі ми дуже коротко, але ефективно ознайомимося з усіма повнозначними частинами мови і засвоїмо їх основні характеристики і особливості функціонування.

Іменник (Noun)

Іменник в англійській мові, як і в українській, відповідає на питання хто?, що? Тобто, ніби абсолютно такий самий. Але на відміну від української мови, іменник в англійській мові не має відмінкових закінчень. Тобто, незалежно, як звучить українське слово – студент, студента, студентові, студентом – в англійській мові це все буде незмінно student, і ніяких закінчень. Може виникнути питання, як же тоді вони розуміють, коли це студент, а коли студенту, а коли студентом. Нагадаю вам шосте філософське правило: будьте гнучкими і переключайтеся в іншу систему координат. Те, що ми виражаємо відмінковими закінченнями, англійці виражають відповідними конструкціями і прийменниками. Наприклад «студентом» буде by the student, «студентові» може бути залежно від ситуації to або for the student, або і взагалі без прийменника, і т.п.

Однак іменник все ж має 2 категорії, у яких з’являються закінчення: множину і присвійний відмінок.

Множина іменників (plural) – тут все просто – до іменника додається закінчення s (es – якщо іменник закінчується на s, x). Cat – cats, table – tables, tractor – tractors, box – boxes, bus – buses.

Для повноти картини слід назвати і запам’ятати винятки утворення множини іменників:

Man – men, woman – women, child – children, mouse – mice, foot – feet, tooth – teeth, goose – geese, ox – oxen, datum - data.

Є також іменники, які мають однакову форму однини і множини: sheep, deer, swine, fish, fruit (два останні іменники можуть мати форму множини з s(es), якщо мова йде про різні види риб чи фруктів).

Іменники, які вживаються тільки в множині: trousers, pants, glasses, scissors.

Іменники, які вживаються тільки в однині: news, money (Зверніть увагу на гроші. Цей іменник є незлічуваним. Можна порахувати гривні, долари, але не гроші. Це треба пам’ятати). Також не мають форми множини іменники, які означають абстрактні речі і поняття, тобто які і не можуть бути в множині. Наприклад partnership, cooperation і т.п.

Присвійний відмінок іменників (possessive case) – тут також все нібито просто. Присвійний відмінок вживається, коли треба виразити, що щось комусь або чомусь належить. Наприклад: сумка студента, книжки учнів, вікна кімнати. Щоб сказати це англійською, існують два способи: один з них призначений для живих власників, другий для неживих.

У випадку з живими власниками у такому словосполученні спочатку буде стояти власник, а потім власність, тобто не сумка студента, а студентова сумка. До іменника додається апостроф і закінчення s: student’s bag.

Якщо іменник-власник в множині і закінчується на s, то тоді для утворення присвійного відмінка на письмі до іменника вкінці додається апостроф, а в усному мовленні це ніяк не проявляється: pupils’ books. Якщо ж він закінчується не на s (тобто є одним з винятків, наприклад children), то присвійний відмінок буде утворюватися так, як в однині.

У випадку з неживим власником тут вже все буде по інакшому. Це вже не буде присвійний відмінок в чистому вигляді. Присвійність буде виражена через прийменник of, який виражає відношення, характерні для родового відмінка (кого?, чого?). Наприклад, вікна кімнати – the windows of the room, стіна будинку – the wall of the house.

Слід знати, що утворення присвійної форми з допомогою прийменника of може використовуватися також і у випадку живого власника (pupil’s book = book of a pupil), хоча якщо власник – людина, а особливо виражена іменем, то спосіб з апострофом кращий. З іншого боку, спосіб з апострофом, як правило, не вживається у випадку неживого власника.