Розділ 8 Умовність (conditionals)

Є різні класифікації умовних речень та варіантів вираження умовності в англійській мові, але наше завдання не в тому, щоб описати теорію, а в тому, щоб зрозуміти практично-прикладну сторону цього явища, навчитися правильно формувати та вживати такі речення. Тому ми не будемо строго дотримуватися філологічної термінології, бо не в ній суть. Пояснимо по простому, як воно працює.

Отже, умовність виражається за допомогою двох слів: would, яке має значення, аналогічне нашій умовній частці би, а також if, яке в умовних реченнях буде мати значення якби (не плутати з іншими значеннями слова if – якщо, чи).

Would – би If – якби

Коли вживати одне, а коли інше? Аналогічно як і в українській мові. Якого з них вимагає зміст – таке і вживати. При перекладі би завжди буде would, а якби – if.

Взагалі умовні речення можуть бути як простими, так і складнопідрядними. Почнемо з простих, оскільки складнопідрядне умовне речення складається з двох простих умовних речень.

Умовне речення з би (would):

Утворюється за такою формулою: ___________ would =========

Тобто фактично калька з української мови. Наприклад:

Я би пішов туди – I would go there.

Він би подивився цей фільм – He would watch this film.

Вона би розказала про це – She would tell about it.

Для утворення питальної форми would ставиться перед підметом, тобто просто перескакує, міняється з підметом місцями: Would I go there? Would he watch this film?

Для утворення заперечної форми would not (wouldn’t) ставиться після підмета.

Також необхідно знати, що речення такого типу можуть виражати як теперішню умову, так і минулу (доконану). Наприклад, якщо взяти речення Він би подивився цей фільм, то самого цього речення недостатньо, щоб з’ясувати, чи доконана умова, чи не доконана, оскільки нема обставини часу, незрозуміло, коли би могла відбутися ця дія. Відповідно, якщо ви є автором речення і самі говорите його, то ви знаєте, яку умову (доконану чи недоконану) ви маєте на увазі, і в залежності від вибраної конструкції передасте той чи інший зміст, хоча і той і інший варіант можуть бути граматично коректними. Якщо ж вам треба перекласти задане речення такого типу у тексті, контрольній роботі, то як правило, визначитись допомагає контекст, виражений або обставиною часу (типу зараз, тоді і т.п.), або попередніми реченнями, або підрядною частиною цього самого речення, якщо воно складне.

Речення з теперішньою і доконаною (минулою) умовою відрізняються між собою формою присудка. Якщо умова теперішня, то присудок буде у формі простого інфінітива, а якщо умова минула, то присудок буде у формі перфектного інфінітива. На прикладі це виглядає так: додаємо в наше речення слово зараз, і стає очевидним, що має місце теперішня умова (умова, яка стосується теперішнього моменту).

Він би подивився цей фільм зараз – He would watch this film now.

А якщо трошки змінити це речення – Він би подивився цей фільм тоді – з’явилося слово тоді, що надає реченню значення минулості, доконаності, і стає очевидним, що треба вживати доконану конструкцію. Знаємо, що доконана конструкція виражається за допомогою присудка у формі Perfect infinitive, замість звичайного присудка в інфінітиві, відповідно, переклад цього речення буде He would have watched this film then. Перфектний інфінітив – have watched.

Отже:

теперішня умова – ___________ would =========;

минула умова – ___________ would have ======== ed(3ф)

Умовне речення з якби (if):

Даний тип умовного речення самостійно вживається рідко, переважно його можна побачити як підрядну частину складнопідрядного речення. Як і попередній тип речень, воно може виражати теперішню або минулу умову, і, відповідно, будуть два види присудка:

у формі Past Indefinite (Рідше Past Continuous),

і у формі Past Perfect. Наприклад:

Якби я хотів – If I wanted (мається на увазі зараз, тепер, тому Past Indefinite);

Якби він тоді прийшов – If he had come then (слово тоді говорить про те, що ця умова

стосується минулого, тому Past Perfect).

Отже:

Теперішня умова: if ___________ ==========ed (2ф)

Минула умова: if ___________ had ==========ed (3ф)

Складнопідрядне умовне речення:

Складається з двох вищеописаних типів речень, причому речення з would буде головним, а речення з if – підрядним. Головне і підрядне речення не зобов’язані виражати умову, яка би стосувалася одного і того ж часу. Тобто, умова в головному реченні може бути минулою, а в підрядному теперішньою, або навпаки, а також час умови може співпадати в обох реченнях. Звідси випливає, що під час перекладу чи складання такого речення при виборі граматичної формули для кожного з речень – головного та підрядного слід окремо визначати, яка в кожному з них умова (теперішня чи минула) і вживати відповідну конструкцію.

Наприклад: Якби він здав тоді екзамен, він би зараз вчився в університеті.

Головне речення – він би зараз вчився в університеті – тут явно видно, що умова теперішня, тому що зрозуміло, що зараз би вчився. Тому будемо вживати формулу для теперішньої умови – He would study at the University now.

Підрядне речення – якби він здав тоді екзамен – тут явно видно, що умова минула, очевидно, що вона стосується конкретного моменту тоді в минулому, тому будемо вживати формулу для минулої умови – if he had passed the exam then.

Ціле складнопідрядне речення може починатися як з головного, так і з підрядного, тобто:

He would study at the University now if he had passed the exam then

є таким же коректним, як і

Іf he had passed the exam then he would study at the University now.

З якого речення починати складнопідрядне – має значення тільки у випадках, коли в одному з них у ролі підмета виступає іменник, а в іншому цей іменник заміняється займенником, і при нелогічній послідовності таке речення буде незрозумілим.

Наприклад: Якби Джон здав екзамен тоді, він би вчився зараз в університеті.

Спробуйте поміняти місцями головне і підрядне. Не виходить? Тому що стає неясно, хто такий він, і чим пов’язані він, і Джон. Щоб поміняти місцями головне і підрядне в такому реченні, доведеться міняти місцями також і підмети, тобто там, де було він, вжити Джон, а там, де було Джон, вжити він (Джон би вчився зараз в Університеті, якби він здав тоді екзамен), що є не завжди бажано, хоча часто можливо.

Для того, щоб наочно показати, як працюють ці формули у складнопідрядних умовних реченнях, приведемо візуальну схему з застосуванням рейок.

Past Perfect

Past Indefinite Підрядне речення _____ had =====ed(3ф)

(Continuous)

т еперішня if минула

у мова умова

______ would ===== Головне речення ______ would have =====ed(3ф)

В залежності від того, з якого речення (головного чи підрядного) починати, їдемо знизу, або зверху. В залежності від того, яку умову (теперішню, чи минулу) виражає речення, їдемо зліва (наліво), чи справа (направо).

Для повноти картини з умовністю необхідно знати ще декілька сталих речей:

а) як сказати «якби не…»?

Для цієї фрази існує стала фраза-відповідник в англійській мові – but for.

Наприклад: Якби не дощ, ми б зараз посиділи на лавці – But for the rain we would sit on a bench now.

б) фраза I wish (дослівно я бажаю) у значенні «шкода».

Наприклад: Шкода, що вона тобі про це розповіла – I wish she hadn’t told you about this (дослівно Я бажаю, щоб вона не розповіла тобі про це).

Така конструкція речення не є обов’язковою для вираження такого змісту, і слово шкода можна виразити простим it’s a pity, але це вже не має ознак умовності, відповідно не є умовним реченням, а звичайним складнопідрядним.

в) дієслово be в підрядному реченні з теперішньою умовою

Згідно з класичними нормами граматики, у цьому випадку дієслово be має форму were для всіх осіб (в тому числі і для 3 особи однини). Наприклад: Якби він був вдома, я б йому подзвонив – If he were at home, I would call him.

Однак в сучасній англійській мові, особливо в розмовному варіанті це правило часто не дотримується, і для однини вживається форма was, хоча формально правило ніхто не скасовував. Тому у випадках ділового мовлення, екзаменів та офіційних тестів рекомендується вживати were.

г) як сказати «на твоєму (його, її, їх) місці…»?

Для цього використовується формулювання «якби я (ми, він вона, вони) був тобою (ним, нею, ними)…». if I (we, he, she they) were you (him, her, them). У цьому випадку дієслово be має форму were і в розмовній мові також.

Наприклад: На твоєму місці він би все розказав – if he were you he would tell everything.

Розділ 9

Мікс (Mix)

Думаю, що такого терміну ви не знайдете у підручниках з граматики, але тим не менше таке явище не тільки існує, а і, незважаючи на свою простоту, створює більшості студентів чимало проблем, оскільки практично ніхто і ніде не висвітлює і не роз’яснює доступно дану тему. Отже, що ж це таке?

Мікс – (mix – змішувати) – це явище, коли на вибір та формування граматичної структури речення впливає декілька правил одночасно. Іншими словами, коли речення містить в собі декілька граматичних явищ, які взаємопов’язані.

Найчастіше і найбільш системно трапляється мікс узгодження часів і пасивного стану, крім того, в мікс може входити умовний спосіб. Іноді зустрічається мікс всіх трьох явищ. Іноді ситуація ще ускладнюється наявністю не одного, а двох чи трьох підрядних речень. Щоб правильно сформувати таке речення, необхідно послідовно (чи паралельно, як кому легше) «накласти» на нього потрібні граматичні структури. Розберемо на прикладах.

Йому сказали, що лекція почнеться о 10 год.

Крок 1. З’ясування даних.

a) З’ясовуємо, що речення складнопідрядне. Очевидно також, що при перекладі в головному реченні (йому сказали) треба вжити Past Indefinite (одноразова дія в минулому). Помічаємо також, що головне речення з’єднане з підрядним сполучником що.

б) Оглядаємо підмет і присудок. При уважному розгляді кидається в очі те, що в головному реченні нема підмета, а також є об’єкт дії (йому – він).

Крок 2. Аналіз та висновки.

а) Якщо пам’ятати вже засвоєні нами правила, то легко дійти висновку, що в такому реченні потрібно вжити узгодження часів (оскільки воно за всіма параметрами – сполучник що, минула дія в головному – підпадає під дію відповідного правила). Ще слід відмітити, що підрядне речення виражає майбутню дію, це важливо для вибору правильної формули при перекладі.

б) Також стає явно очевидним, що головне речення має бути перекладене в пасивному стані.

Це і є мікс, і чомусь для багатьох найскладніше – не забути про якийсь з елементів цього мікса (чи узгодження, чи пасивний стан). Нічого складного нема, треба просто не забути.

Крок 3. Наші дії.

Очевидно, що головне речення буде перекладене в Past Indefinite Passive. Згідно з правилом, з додатка (йому) робимо підмет, допоміжне дієслово be вживаємо в минулій формі (was), в результаті виходить структура «він був сказаний» - he was said. В підрядному реченні мікса нема, тому його перекладаємо як звичайне підрядне речення за формулою узгодження часів – the lecture would begin at 10. Наш кінцевий результат – He was said (that) the lecture would begin at 10 o’clock. В прикладі видно, як легко і гармонійно поєдналися в реченні граматичні структури – Past Indefinite, узгодження часів і пасивний стан.

Проаналізуємо ще декілька прикладів.

Якби їй сказали тоді адресу, вона би прийшла.

1. Перед нами складнопідрядне речення, наявні слова якби, і би, по чому видно, що і головне, і підрядне речення є умовними. Слід також звернути увагу на підмет і присудок. Це важливо, оскільки в підрядному реченні підмет відсутній, натомість маємо типову для пасивного стану конструкцію – їй сказали, з чого випливає, що дане речення крім умовності містить також пасивний стан.

2. Виходячи із змісту речення, приходимо до висновку, що умова в підрядному реченні стосується минулого ( якби їй тоді сказали адресу), отже згідно з правилом потрібно вжити Past Perfect. Пам’ятаючи також про те, що тут є ще й пасивний стан, переформульовуємо структуру, їй стає підметом в називному відмінку (вона була сказана) вибираємо відповідну формулу з «ялинки», і підрядне речення готове.

Умова в головному реченні в залежності від того, що ми хочемо сказати, може стосуватися як минулого (мається на увазі що тоді би прийшла), так і теперішнього (зараз би прийшла). Слів-підказок типу тоді, зараз, і т.п. нема, тому потрібен контекст, щоб визначити, якого моменту стосується дія (умова) головного речення. Якщо його теж нема, то можна трактувати речення на власний розсуд.

3. Робимо речення за формулами: if, далі підмет (вона – she), далі формула з «ялинки» - для Past Perfect Passive це had been + 3 форма дієслова-присудка (told).

Тепер головне речення: підмет – she, допоміжне дієслово would, а тепер якщо виражаємо теперішню умову, то просто присудок в інфінітиві (come), а якщо минулу умову, то допоміжне дієслово have + 3 форма дієслова-присудка (come). (і в теперішній, і в минулій умові однаково бачимо come, але це тому, що інфінітив і 3 форма (Participle 2) даного дієслова зовнішньо співпадають, а не тому, що це одна і та ж форма).

В результаті одержуємо речення: If she had been told, she would (have) come.

Як тільки його приведуть, я з ним поговорю.

1. Маємо складнопідрядне речення, бачимо, що і головне, і підрядне виражають майбутню дію, тобто, це другий тип узгодження часів. Також маємо пасивний стан в підрядному реченні (його приведуть).

2. З правила пам’ятаємо, що у другому типі узгодження в підрядному реченні вживаємо якийсь з теперішніх часів, а в головному якийсь з майбутніх. При цьому не забуваємо про пасивний стан в підрядному реченні.

3. Пам’ятаємо, що «як тільки» перекладається as soon as, «його приведуть» - це одноразова дія, отже буде Present Indefinite (з причини узгодження Present, а не Future), з «ялинки» беремо формулу пасивного стану для Present Indefinite, в результаті одержуємо he is brought. Головне речення – одноразова дія, звичайний Future Indefinite, виходить I will speak with him.

Повністю речення буде виглядати так: As soon as he is brought I will speak with him.

Як бачите, чисто логічно ми вийшли на правильну відповідь. Так логічно можна проаналізувати і правильно сформувати практично будь-яке речення. Тому англійську мову відносять до аналітичних – за допомогою аналізу можна скласти все правильно. У прикладах ми мали справу тільки з міксом з двох елементів. Іноді буває «трійний» мікс, але нічого складного в ньому нема, просто додається ще один елемент, і аналіз стає трохи довший. Не складніший, а просто довший. Наприклад:

Якби мені сказали, коли ви прийдете, я би чекав вдома.

1. Перед нами складнопідрядне речення, яке складається з трьох простих. Головне речення – «я би чекав вдома», підрядне відносно нього – «якби мені сказали», яке водночас є головним для підрядного речення, «коли ви прийдете». Принцип послідовної підрядності, образно кажучи, принцип матрьошки – підрядне речення є водночас головним відносно наступного підрядного, яке з нього випливає. Наявні умовні слова якби і би, які говорять про те, що два речення, які їх містять, є умовними. Водночас одне з речень – «коли ви прийдете» - не містить умовних часток, і не є умовним, зате воно є підрядним відносно головного для нього речення, вираженого минулим часом, «якби мені сказали», а отже, потребує узгодження часу. Також знаходимо пасивну конструкцію – «мені сказали» - отже, маємо пасивний стан.

2. З’ясовуємо, що умова в умовних реченнях явно стосується минулого, це випливає зі змісту, оскільки явно напрошується висновок, що це все вже відбулося: мені не сказали, і я не почекав. Відповідно, згідно з правилом будови умовних речень в підрядному реченні (якби мені сказали) треба вживати Past Perfect, а в головному would + have + =====ed(3ф) (див. формули). Речення «коли ви прийдете», як ми вже відмітили, мусить бути узгоджене. Згідно з формулами узгодження часів вибираємо формулу для підрядного речення з майбутньою дією. Не забуваємо також про пасивний стан (мені сказали), для цього пригадуємо «ялинку», і беремо звідтам формулу пасивного стану для Past Perfect, оскільки, як ми вже з’ясували вище, саме цей час має бути вжитий в даному умовному реченні, яке містить пасивну конструкцію.

3. Послідовність речень зберігаємо, оскільки вона логічна, речення випливають одне з одного. «Якби мені сказали» формулюємо англійською – «якби я був (мав буття) сказаний» - If I had been told. Речення «коли ви прийдете» не забуваємо узгодити. Виходить when you would come. І нарешті головне речення формулюємо теж згідно з формулами для умовних речень з минулою умовою: I would have waited at home. Разом маємо такий результат:

If I had been told when you would come, I would have waited at home.

Страшно? Ні! Навпаки: цікаво, захоплююче і весело. Чимось подібне на логічну задачку, нескладну головоломку. Нескладну, тому що для її рішення не потрібно застосовувати творчий підхід, достатньо чистої логіки.

Вважаю, що у цьому розділі треба згадати ще про одну річ, яка виглядає катастрофою в очах багатьох студентів, а насправді вимагає всього лиш автоматичної навички. Це все ми вже детально розглядали, коли вивчали часи, тому тут воно звучить просто як підсумок-нагадування.

Проблема в наступному: як відрізняти, який в реченні потрібен час, чи який тип дії воно виражає? (тривала, доконана, регулярна, теперішня, минула, передминула, майбутня і т.п.)

Існує кілька способів, залежно від того, що потрібно з’ясувати. Наприклад, для того, щоб відрізнити між минулою, теперішньою чи майбутньою дією, можна використати старий «школярський» метод: задати питання до речення. Але об’єктивно це одне і те ж, що відрізняти з допомогою питань, а що просто з допомогою закінчень дієслів. Тому пропоную просто уважно глянути на дієслово-присудок, точніше на його закінчення. Якщо воно виражає минулість (ходив, гуляла, писали і т.п.), то це і буде минула дія. Якщо закінчення говорять нам про те, що дія стосується «зараз» (ходить/йде, гуляє, пише), то це теперішня дія, а якщо закінчення говорять нам про те, що дія відбудеться в майбутньому (ходитиме/піде/буде ходити, гулятиме/буде гуляти, писатиме/буде писати/напише), то зрозуміло, що це майбутня дія.

До речі, це взагалі не граматика англійської мови. Це українська мова. А в своїй рідній мові, я сподіваюсь, кожен може відрізнити між минулою, теперішньою та майбутньою діями.

Окремо слід сказати про передминулу дію, оскільки такої дії не існує в українській мові. Вона вживається, якщо треба виразити дію, яка відбулася в минулому до іншої минулої дії чи до вказаного моменту часу.

Якщо потрібно відрізнити це в англійському реченні, то там воно так само просто, бо знаючи правила, ми легко визначимо по формі дієслова-присудка (past perfect), який це час.

Для того, щоб відрізнити між типами дії (регулярна/одноразова, тривала, доконана, тривало-доконана) і вжити відповідний час (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect Continuous), потрібно подумати логічно і з’ясувати: чи вона відбулася один раз, чи декілька раз, чи вона має ознаки тривалості, процесу, чи вона є доконаною і містить ознаки, характерні для перфекта. Дуже важливо робити вибір осмислено, а не перший-ліпший, який пригадався.

Можлива ситуація, у якій треба вибрати час дієслова в англійському реченні (наприклад правильний час для інфінітива в дужках). Нема українського речення, тому в такому випадку треба спробувати перекласти, чи просто зрозуміти то англійське речення без допомоги присудка (бо він в дужках в інфінітиві і ні про що, крім номінального значення, нам не скаже), яка дія там мається на увазі. Допомогти в цьому можуть обставини часу, слова-індикатори, а також іноді граматична структура.

Наприклад: He has (to visit) some countries recently. Ми бачимо що є дієслово have, і після нього зразу дієслово-присудок. Здогадки підсилює слово-індикатор recently. Про що це говорить? Правильно: про Present Perfect. Ми визначилися за допомогою граматичної структури і слова-індикатора.