1.Право античних міст Північного Причорномор’я

У VII ст. до н.е. пересе­ленці із Греції заснували місто Борисфеніду. Слідом за ним з'явилися Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Феодосія та низка інших міст, в яких пануючою формою соціального, економічного та полі­тичною устрою суспільства була полісна модель, властива організації життя в самій Греції. Об'єднавчі тенденції між грецькими містами-полісами призвели до ство­рення Боспорського царства. Воно склалося у V ст. до н.е. внаслідок союзу кіль­кох грецьких держав, таких, як Пантікапей, Фанагорія, Гермонасса та інші. Сво­го найвищого політичного і культурного розвитку Боспорське царство досягає у IV — III ст. до н.е., а з II ст. н.е., зруйноване готами, розгромлене гунами, воно входить до складу Візантійської імперії як її безпосереднє володіння.

Джерелами права в містах Північного Причорномор'я були рішення на­родних зборів, декрети рад міста, розпорядження магістратів та магістрів, місцеві звичаї. У Боспорському царстві основним джерелом права стала законо­давча діяльність царів.

Земля перебувала як у державній, так і приватній власності. У зв'язку з цим значного розвитку набуло забов'язальне право. Налагоджені торговельні зв'язки з сусідніми країнами зумовили появу таких договорів як позики, дарування, ку-півлі-продажу, поклажі тощо. Більшість важливих угод купівлі-продажу уклада­лися при свідках, у державних установах або за присугності чиновників.

Відомості про стан кримінально-правових відносин надзвичайно скупі. Найнебезпечнішими злочинами вважалися зрада, змова, у Боспорському царстві повстання проти правителя. За їх здійснення на винного очікувала смертна кара.

2. Статут Ласького 1506 як акт інкорпорації польського права.

В ньому коронний канцлер Я. Ласький зібрав найважливіші статути та конституції і який пізніше вважався фундам. зведенням польс. земс. права. Радомський Сейм уповноважив Яна Ласького зібрати всі давні закони, привілеї та статути Польського королівства. Ця кодифікація завершилася в 1506 р., і повне зібрання дістало назву Статуту Ласького. У цьому кодексі, крім документів з польського права, зустрічаються деякі тексти з права німецького. Ухвали польського Сейму, що поступово видавалися, доповнювали Статут Ласького.

3. Перша кодифікація радянського права в усрр у 1920-х рр.

Перехід до нової економічної політики спричинив потребу в правовому регулюванні нових суспільних відносин.

У нечувано стислі терміни протягом 1921-1927 pp. було створено кодекси й інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей радянського права. Кодифікація в Україні базувалася на принципі єдності радянського законодавства. Основним її методом була рецепція законодавства РСФРР, а дещо пізніше - і законодавства союзного.

Подеколи процес української кодифікації випереджав російську і відбувався незалежно від загальносоюзного. Так, опублікований в Україні у 1922 р. проект Цивільного процесуального кодексу став підґрунтям аналогічного Кодексу РСФРР. В Україні були прийняті Адміністративний кодекс і Кодекс законів про народну освіту, хоча подібні акти в інших радянських республіках не розроблялися, були вони відсутні й на союзному рівні.

Цивільний кодекс (1922 р.) був прийнятий на основі аналогічного Кодексу РСФРР. Кодекс мав урегульовувати майнові взаємини між громадянами, між ними й державними організаціями та цими організаціями поміж собою. Проте забезпечувався пріоритет загальнодержавних інтересів.

Земельний кодекс 1922 р. складався з основних засад і чотирьох частин: І. Про трудове землекористування; II. Про міські землі; III. Про державне земельне майно; IV. Про переселення. Кодекс проголошував скасування “назавжди” приватної власності на землю, надра, води, на ліси й перехід їх у власність робітничо-селянської держави. Купівля, продаж, заповіт, дарування, застава землі заборонялися, а особи, винні у порушенні цієї заборони, “окрім покарання кримінальним порядком” позбавлялися землі.

Розвиткові сільського господарства й тваринництва сприяв Ветеринарний кодекс 1925 р. Він визначав завдання державної ветеринарії, порядок запобігання та припинення хвороб домашньої худоби й птиці, ветеринарно-санітарного нагляду, організацію системи ветеринарних органів.

Кодекс законів про працю 1922 р. був створений відповідно до Кодексу законів про працю РСФРР. Він детально регулював трудові відносини, організацію праці, її оплату й охорону в умовах нової економічної політики.

Кодекс законів про народну освіту 1922 р. не мав аналогів в інших радянських республіках. Визначалася система соціального виховання дітей і професійної освіти молоді, структура наукових закладів, культурно-освітніх установ. Кодекс закріплював право всіх громадян на вільний доступ до знань, наук і мистецтва, на безплатну освіту, спільність навчання осіб різної статі, світський характер освіти. Проте кодекс містив чимало ідеологічних положень.

Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926р. Уперше зако­нодавчо встановлювався інститут усиновлення (удочеріння).Кодекс УСРР визнавав тільки державну реєстрацію шлюбу.

Кримінальний кодекс 1922 р. був розроблений на основі Кримінального кодексу РСФРР. Встановлював Види злочинів, покарання.

Кримінальний кодекс 1927 р. відображав зміни в кримінальному праві, спричинені прийняттям загальносоюзного кримінального законодавства.

Кримінально-процесуальний кодекс 1927р. порівняно з КПК 1922 р. доповнювався новими положеннями, які відображали тенденцію посилення впливу держави на суспільство. Кримінально-процесуальне законодавство підкріплювало застосування принципу аналогії закону в кримінальному праві.

Цивільний процесуальний кодекс 1924 р. проголошував такі демократичні принципи судочинства, як незалежність і гласність суду, змагальність і рівноправність сторін тощо. Допускалося втручання держави та її органів у справи громадянина. У судових засіданнях із цивільних справ брав участь прокурор.

Виправно-трудовий кодекс 1925 р.. Положення кодексу регулювали виконання вироків суду, порядок відбуття засудженими покарання, регламентували організацію діяльності й режим виправно-трудових установ.

Адміністративний кодекс УСРР 1927 р. розроблявся тривалий час. АК УСРР 1927 р. не мав аналогів в інших республіках СРСР і був на той час серед перших подібних кодифікацій у Європі.

Наприкінці непу було прийнято ще кілька кодифікаційних актів: Статут цивільного будівництва (1928 p.), Гірничий кодекс УСРР (1928 р.), нова редакція Положення про судоустрій (1929 p.). Логічним завершенням кодифікаційних робіт стало видання у 1929-1930 pp. семитомного Систематичного зібрання чинних законів УСРР.

БІЛЕТ 5