- •Курсова робота
- •1.1.1. Черевна стінка. (Мал. 1, 2)
- •1.1.2. Тазова порожнина. (Мал. 4)
- •1.2. Особливості тазової порожнини та розташованих у ній органів кобили.
- •1.3. Особливості тазової порожнини та розташованих у ній органів великої та дрібної рогатої худоби.
- •1.3 Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у свиней.
- •1.4. Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у сук та кішок.
- •2.1.Показання.
- •2.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація.
- •2.3. Техніка операції і післяопераційний догляд.
- •3.1. Показання.
- •3.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація.
- •3.3. Техніка операції і післяопераційний догляд.
- •3.3.1.Черезочеревинний доступ з боку голодної ямки.
- •3.3.2.Доступ із застосуванням дорсальної колпотомії.
- •3.3.3.Доступ із застосуванням вентральної колпотомії.
- •4.1. Показання
- •4.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
- •4.3. Техніка операції і післяопераційний догляд
- •5.1. Показання
- •5.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
- •5.3.4. Техніка виконання удосконаленої оваріоектомії (з боковою лапаротомією в ділянці правої здухвини)
- •5.3.5 Гістеректомія у сук та кішок.
1.4. Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у сук та кішок.
У суки матка дворога, з довгими прямими й тонкими рогами (до 9 см). Тіло матки коротке, вузьке. Шийка матки різко виступає в піхву. Матка розміщена в черевній порожнині.Яєчник у кішки розміром та формою нагадує дрібну квасолину. Кожний яєчник містить по три зв’язки: брижейку яєчника, яка є краніальною частиною широкої маткової зв’язки; підтримуючу зв’язку, що прикріплюється до середньої та вентральної третини 13-го ребра, каудально – до вентральної поверхні яєчника і його брижейки; власне зв’язку яєчника – продовження підтримуючої, яка фіксується до краніального кінця маткового рога.
Яєчникова артерія та гілки маточної артерії постачають яєчник артеріальною кров’ю. Однойменні вени забезпечують відтік крові від яєчників: права яєчникова вена впадає в каудальну полу вену, ліва – в ниркову. Лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли. Іннервацію забезпечують нервові гілки із аортального та ниркового сплетінь. Довжина яйцевода коливається від 4 до 10 см. У кішок є кругла зв’язка матки, яка представляє собою фіброзну стрічку, що розташована від рога до стінки тіла матки.
У матці розгалужуються краніальна та середня маткові артерії. Відтік крові забезпечується однойменними венами. Симпатичну іннервацію забезпечують гілки підчеревного сплетіння, парасимпатичну – нерви тазового сплетіння. [3, 5, 8, 10]
Розділ 2. Оваріектомія і оваріогістеректомія у свиней.
2.1.Показання.
Поліпшення відгодівлі. Коли у самок починається тічка (з 4-8 місячного віку), вони стають неспокійними, не їдять. При спільному утриманні поголів’я це позначається на ефективності відгодівлі і спричиняє втрату живої маси всього відгодівельного поголів’я. Під час статевої тічки свині втрачають до 30% приросту жиру, відкладеного за 3-4тижні відгодівлі. Загальні втрати маси іноді досягають 5-8 кг на одну голову. Кастровані тварини наприкінці відгодівлі дають приріст 10-15% від загальної маси при значному скорочення строків відгодівлі (на 15-30 днів).
Дослідження Ю.Г.Кузнєцова показали, що туша оперованих свинок важить на 30% більше, ніж неоперованих. Доведена економічна доцільність кастрації свинок для сальної і напівсальної відгодівлі (зменшуються витрати кормів, скорочуються строки відгодівлі за рахунок збільшення приросту). Каструють свинок звичайно у 4-8 місячному віці, як правило, за два тижні до постановки на відгодівлю. Каструють і старих свиноматок після припинення використання їх як племінних тварин. Разових (перевірюваних) свиноматок можна успішно каструвати через 7 днів після опоросу. Операція не впливає на ріст і розвиток поросят-сисунів, а приріст маси свиноматок на період вигодовування поросят збільшується в середньому на 7кг, у той час як контрольні тварини за цей період втрачають понад 6% початкової маси. [2, 4, 8]
2.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація.
На час масової кастрації тварин у господарстві не повинно бути гострих інфекційних захворювань свиней. За два тижні до проведення цього заходу завершують планові щеплення і знімають карантинні обмеження. Для кастрації відбирають клінічно здорових тварин. За добу до операції їх позбавляють корму, а безпосередньо перед кастрацією випускають на вигульний майданчик для спорожнення кишок і сечового міхура.
При масовій оваріектомії рекомендується працювати на трьох столах з участь двох кваліфікованих помічників і п’яти робітників. Один з помічників керує фіксацією тварини, готує операційне поле за правилами хірургії і допомагає хірургу. Другий помічник накладає шви. Троє робітників фіксують тварин, а двоє інших доставляють свиней до місця операції, знімають прооперованих і відносять у заздалегідь підготовлені (ретельно вимиті, продезінфіковані, зі свіжою підстилкою) приміщення.
У теплу пору року кастрацію краще виконувати у захищеній від вітру, затіненій ділянці двору.
Фіксують свинок на спеціальних або імпровізованих столиках. Можна використовувати також звичайну переносну драбину, виготовлені із дощок і жердин жолоби, помости тощо. Ці пристрої приставляють до стіни, огорожі під кутом 45º. Тварин фіксують у лівому боковому положенні головою донизу.
Знеболювання проводять лише у дуже неспокійних тварин. Під час підготовки операційного поля впорскують внутрішньом’язово 2,5% розчин аміназину з розрахунку 1мл на кожні 25кг маси тварини або 4% розчин стреснілу. Найпростіший спосіб знеболювання – інфільтраційна анестезія по лінії розрізу. Для інфільтраційної анестезії використовують 0,25-0,5% розчини новокаїну. Їх ін’єкують пошарово тонкими та довгими голками. Для великих тварин інколи використовують 1% розчини. Голку вколюють спочатку в товщу шкіри, майже паралельно її поверхні, і вводять 2-3 мл розчину до появи незначного вздуття; потім зсувають голку далі, продовжуючи ін’єкцію до утворення інфільтраційного валика необхідної довжини. Потім кінчик голки переміщують під шкіру і знову ін’єкують розчин. При товстій шкірі інфільтрацію починають безпосередньо з підшкірної клітковини. В цьому разі знеболення шкіри настає пізніше.
Ін’єкувати розчин можна також з двох протилежних сторін уявної лініх розрізу. Після розтинання поверхневих шарів продовжують інфільтрацію тканин, що розташовані глибше, почергово використовуючи голку та ніж. [1, 2, 4, 8]