Іордан про походження і діяння гетів

(уривок) Ввиду того что, следуя сказанному старшими писателями, я, насколько сумел, развил (те события), когда оба племени, остроготы и везеготы, составляли еще одно целое, а также с достоверностью проследил (историю) везеготов, уже отделившихся от остроготов, придется нам вновь вернуться к древним их скифским поселенням и представить так же последовательно генеалогию и деяния остроготов. Про них известно, что по смерти короля их Германариха² они, отделенные от везеготов и подчиненные власти гуннов, остались в той же стране³, причем Амал Винитарий удержал все знаки своего господствования. Подражая доблести деда своего Вультульфа, он, хотя и был ниже Германариха по счастью и удачам, с горечью переносил подчинение гуннам. Понемногу освобождаясь из-под их власти и пробуя проявить свою силу, он двинул войско в пределы антов и, когда вступил туда, в первом сражении был побежден, но в дальнейшем стал действовать решительнее и распял короля их Божа с сыновьями его и с семьюдесятью старейшинами для устрашения, чтобы трупы распятых удвоили страх покоренных. Но с такой свободой повелевал он едва в течение одного года: (этого положення) не потерпел Баламбер, король гуннов; он призвал к себе Геземунда, сына великого Гуннимунда, который помня о своей клятве и верности, подчинился гуннам со значительной частью готов, и возобновив с ним союз, повел войско на Винитария. Долго они бились; в первом и во втором сражениях победил Винитарий. Едва ли кто в силах припомнить побоище, подобное тому, которое устроил Винитарий в войске гуннов! Но в третьем сражении, когда оба (противника) приблизились один к другому, Баламбер подкравшись к реке Эрак⁴, пустил стрелу и, ранив Винитария в голову, убил его; затем он взял себе в жены племянницу его Вадамерку и с тех пор властвовал в мире над всем покоренным племенем готов, но, однако, так, что готским племенем всегда управлял его собственный церек, хотя и (соответственно) решению гуннов.

² Германаріх помер приблизно в 376 р. н. е.

³ Поблизу берегів Чорного моря і Нижнього Дніпра.

⁴ Эрак — можливо, Дніпро.

Иордан. О происхождении и деяниях гетов.— М.: Изд-во восточной литературы, 1960.—С. 115.

Прокопій КЕСАРІЙСЬКИИ ВІЙНА 3 ГОТАМИ (уривок)

“...Народами Склавинами і Антами не править один муж, але з давніх часів живуть так, що порядкує громада. І для того всі справи, чи щасливі чи лихі, йдуть до громади. Та можна сказати — і в усіх інших справах однаково ведеться в обох цих варварських народів і встановилося давно. Єдиного бога, що насилає блискавку—визнають єдиним владикою всіх і жертвують йому кров і всяку худобу. Не знають долі (фатуму) і зовсім не признають, щоб мала якусь силу над людьми, але як хто має перед собою смерть видиму, чи в хворобі, чи на війні, обіцяють вони за життя своє, якщо не згинуть, жертву богу, і врятувавшись жертвують, що обіцяли, і думають, що тією жертвою спасли собі життя. Шанують вони річки, німф і деякі інші божества, жертвують їм всім і з тих жертв ворожать собі. Живуть вони в лихих хатках, селячись далеко один від одного і переміняючи часто кожний своє житло. Виступаючи в битву, ідуть здебільшого на ворогів піші, маючи в руках невеликі щити і піки, а нагрудників не одягають. Деякі не мають ані сорочки, ані плаща, але тільки в коротких штанях стають битися з ворогами. У обох народів мова одна, проста і варварська. Виглядом вони також не різняться поміж собою; всі вони високі і надзвичайно міцні; тілом і волоссям не дуже білі і не русяві, і не впадають зовсім в чорне, а рудоваті всі. Життя проводять сурове і нецивілізоване, як і Масагети, і дуже брудні, як і ті. Але вони зовсім не злі і не підступні і в простоті заховують гуннські звичаї. І ймя у Склавинів та Антів колись було одно: за давніх часів і цих і тих звали Спорами, для того, думаю, що заселюють край розкиданими і відокремленими оселями. Для того й займають великий край—бо більшу частину того берега Істра замешкують вони”.

Січинський В. Чужинці про Україну.— К.: Довіра, 1992.—С. 23—24.