63)Принципи і типи соціально-трудових відносин

За організаційними формами існують такі типи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, дискримінація, конфлікт.

Патерналізм (лат. pater-батько, батьківський) - форма регулювання соціальних і трудових відносин між державами, а також на рівні держави та фірми, що виражається у забезпеченні державою, фірмою, всіх соціальних благ громадян, та інших суб’єктів. Основним недоліком є обмеження самостійності суб’єктів господарювання, або ж самих громадян, через тверду регламентацію соціально-трудових відносин.

Конкуренція характеризується взаємоповагою, досконалістю відносин між людьми або колективами.

Партнерство - здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізація в політику погодження, взаємних пріоритетів.

Дискримінація - це незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин. Дискримінація може виражатися по віку, расі, національності, статі, конфесії та ін.

Конфлікт -є крайньою мірою протиріччя в соціально-трудових відносинах. Найбільшими формами прояву трудових конфліктів є: трудові спори, страйки, масові звільнення (локаути).

Базову роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав та можливостей суб'єктів цих відносин.Виділяють такі принципи соціально-трудових відносин:Принцип солідарності, субсидіарності,партнерства та верховенства.

Принцип солідарності— припускає спільну відповідальність людей, засновану на особистій відповідальності і згоді, єдності і спіль­ності інтересів.

Принцип субсидинарності ґрунтується на особистій відповідальності. Принцип субсидінар­ності спрямований на збереження неослабного прагнення людини до самовідповідальності і самореалізації і покликаний запобігати перенесенню відповідальності на суспільство.

Принцип партнерства припускає здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їхню самореалізацію в політи­ку узгодження взаємних пріоритетів.

Принцип верховенства передбачає верховенство одного із суб’єктів відносин над іншими у міру більшої кількості зобов’язань перед ними.

64)Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин

Якість трудового життя — це систематизована сукупність показників, що характеризують умови праці в найширшому розумінні — умови виробничого життя — і дають змогу врахувати міру реалізації інтересів і потреб працівника та використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських, комунікаційних тощо).

Основу концепції якості трудового життя складають:

· положення про отримання працівником в ході самореалізації задоволення від досягнень у праці як головний мотив порівняно з заробітною платою та кар'єрою;

· принцип трудової демократії (демократії на виробництві), що на рівні підприємства означає розширення автономії особистості працівника та можливості його участі в управлінні підприємством та у власності;

· розвиток працівника в концепції якості трудового життя передбачає можливості постійного професійного зростання, розвитку його найрізноманітніших здібностей.

Висока якість трудового життя характеризується такими показниками:

1. Робота має бути цікавою саме для цього конкретного працівника.

2. Мають бути створені умови для безперервного навчання, постійного професійного зростання, розвитку здібностей працівників.

3. Винагорода і визнання праці мають бути справедливими і сприйматися як такі.

4. Умови праці мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам.

5. Нагляд з боку керівництва має бути мінімальним, однак здійснюватися завжди, коли в ньому виникає необхідність.

6. в. Працівники повинні брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їх роботи та їх частки.

7. Мають бути забезпечені гарантії роботи та дружні взаємовідносини в трудовому колективі.

8. На належному рівні має бути побутове та медичне обслуговування працівників.