18. Коротка характеристика високорослих франко-італійських м’ясних порід

До них відносяться шаролезька, кіанська і лімузинська породи.

Шаролезька створена шляхом штучного відбору і частковим схрещуванням з сименталами і шортгорнами білої масті. Порода виведена у Франції в 19 ст. Іншою породою яка створена у Франції є лімузинська. Метод створення – штучний відбір за мясною продуктивністю. Кіанська порода виведена в Італії шляхом внутрішньо породного розведення білої коротконогої степової худоби. Кіанська порода споріднена сірій українській худобі.

Великорослі франко італійські породи характеризуються великою живою масою і найкращим нарощуванням мускулатури. Особливістю також є одержання пісної яловичини при вирощуванні молодняку до 18-24 міс. віку. Жива маса таких тварин 500-600 кг з невеликим розвитком жирової тканини. Жива маса корів 600-700 кг, бугаїв – 1000-1200, телят при народженні – 42-50 кг, що ускладнює пологи і викликає різні патології. С/д приріст 1200 г., молочність корів – 1500-1800 кг., забійний вихід 60-65%. Якість мяса висока і характерна мармуровість. Худоба цінується за одержання нежирних туш. Виведення порід відбувається з місцевої худоби робочо-мясного і робочо-м'ясо-полочного напряму продуктивності. Останнім часом франко-італійські породи користуються попитом завдяки властивості інтенсивно нарощувати м’язову тканину. Франко-італійські породи використовуються для створення нових порід. Удосконалюються в напрямі подовження строку використання корів і полегшення отелень.

19. Нова українська м’ясна порода

Походження: створена методом складного відтворювального схрещування симентальської, сірої української, шаролезької і кіанської порід.

Екстерєр і прод-ть: тварини крупні, пропорційної будови тіла, міцної конституції з добре вираженими мясними формами. Ж.м. корів – 600-700 кг, бугаїв – 1000-1200 кг, телят – 36-38 кг. С/д приріст – 1000-1200 г. Забійний вихід 65-68%. М'ясо відрізняється мармуровістю і високою якістю.

Етапи еволюції: роботу розпочали в сер. 20 ст. схрещуванням симентальської і сірої української худоби з плідниками шаролезької і кіанської порід, розведенням помісного поголів’я і створенням структури породи. Затверджена порода в 1992 р.

Бажаний тип – крупні тварини, які характеризуються міцною конституцією, легкістю отелень і стійкістю спадковості.

Метод удосконалення – внутрішньопородна селекція.

20. Типи м’ясної худоби. Волинська м’ясна порода

Затверджена в 1994 році. Виведена складним відтворним схрещуванням місцевої (М) чорно-рябої та червоної польської худоби з плідниками абердин-ангуської (А), герефордської (Г) і лімузинської (Л) порід. Кінцевий (бажаний) генотип розводять ”у собі” (3/8 Л, 3/16 А, 3/16 Г, 1/4 М).

Тварини мають міцний тип конституції, широкий і округлий, дещо видовжений тулуб, добре розвинену мускулатуру, середньої товщини шкіру, кістяк міцний, але не грубий, голова в основному безрога, шия коротка, кругла, добре розвинене підгруддя, широка м’ясиста холка, груднина широка і глибока, рівна широка спина, поперек прямий, широкий і рівний, мускулистий, крижі довгі, округлі, добре виповнені, стегна досить виповнені мускулатурою. Масть в основному червона від світло до темно червоної. Жива маса повновікових плідників – 950-1050 кг, корів– 500-550 кг, телят при народжені – 28-32 кг, у 6 місяців– 180-220 кг. Середньодобові прирости 1010-1200 г, забійний вихід – 60-68%. Загальне поголів’я породи 5022 голови, в т. ч. 1935 корів. Затверджено 6 ліній і 24 родини. Характерна особливість тварин волинської м’ясної породи – висока відтворна здатність, легкість отелень, пристосованість до природно-кліматичних умов західного регіону. Вони добре переносять холод і спеку, ефективно використовують пасовища, грубі та соковиті корми.