10. Червона датська порода

Походження: схрещування острівної худоби з плідниками Англерської і частково Шортгорнської порід.

Характеристика породи: широкотілість, масивність, задовільна обмускуленість тулуба, середньої висоти кінцівки, округле або чашоподібне вим’я. Масть червона. Недоліки екстер’єру – слабкість задніх кінцівок і слабке прикріплення вим’я до черева.

Продуктивність: середня жива маса корів 560-600 кг., бугаїв-плідників – 1000-1300 кг. Ж.м. телят при народженні – 36 (до 45) кг. Надій 6-7 тис кг., рекордний – понад 11 тис. Жир – 4%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Забійний вихід 56-57%.

Етапи еволюції: 1. 19-поч.20 ст. порода розводилася при використанні чистопородного розведення, як високомолочна, без врахування жирномолочності, тому була сформована порода з високим рівне надою, але низькою жирномолочністю (3-3,3%). 2. Середина 20 ст. – поліпшення породи в напрямку ↑ жирномолочності. Для цього застосовували схрещування із джерсеями. Удосконалення жирномолочності в подальшому відбувалося методом чистопородного розведення, оцінки тварин за жирномолочністю і жорсткому відбору. 3. Друга половина і кінець 20 ст. – створення худоби інтенсивного молочного типу, методом схрещування зі швіцькою породою американської селекції, що сприяло поліпшенню екстер’єрних властивостей, а також збільшило ріст тварин. Для ↑ молочності застосовувалося схрещування червоної датської породи із голштинами.

Стан і використання: порода відрізняється високими показниками продуктивності, пристосуванням до маш.доїння, великими розмірами і міцною конституцією, доброю адаптивною здатністю. Бажаний тип – інтенсивний молочний тип міцної конституції з міцними кінцівками, щільним прикріпленням вимені до черева. Середній надій 7 тис.кг., жир – 4,25%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Індекс вимені – 46%. С/д приріст – 800 г., а при відгодівлі бугайців – понад 1000.

Методи удосконалення: індексна селекція, використання кращого світового генофонду і біотехнологічних методів (трансплантація ембріонів та інтродукція окремих генів місцевих і зарубіжних порід худоби).

11. Джерсейська порода

Одна з найбільш жирномолочних. Вона була створена на невеликому острові Джерсі шляхом поліпшення місцевої нормандської і британської худоби і відбору її по жирномолочності. У 1789 році місцева влада видала закон, що забороняє імпорт племінної худоби, і після цього порода підтримувалася в чистокровному стані. При розведенні широко застосовувався інбридинг, внаслідок чого в породі закріпилася ніжна, суха, часто перерозвинена конституція. У 1866 році заснована племінна книга джерсейского худоби, перший том якою був опублікований в 1872 році. В цей час джерсейский худоба здобула широку популярність як високопродуктивний, і на початку XIX століття її почали вивозити в Англію і США, а пізніше в Австралію, Нову Зеландію і Африку. Джерсейских биків використовують в схрещуванні з коровами молочних порід для підвищення жирномолочності. Порода відома ще з ХVІІІ століття. Жива маса корів 360-400 кг, надій – 3500 кг молока, вміст жиру в молоці 5,4-6,0%. Тварини ніжної конституції. Масть буває від світло-сірої до темно- бурої, іноді чорна. Продуктивність рекордистки за 361 день становила 11219 кг жирністю 5,97%, молочного жиру – 670 кг. Інколи жирність досягає показника 8%. Недоліками породи є невелика жива маса тварин, деякі екстер’єрні вади та погані м’ясні якості.