63. Форми обліку поголів’я врх та продукції

Зоотехнічний і племінний облік проводять за формами, затвердженими Міністерством аграрної політики України, і в установлені ними терміни. Основними документами племінного обліку є: картки племінного бугая і племінної корови (телиці), для завезених тварин – ще племінне свідоцтво.

Облік поголів’я: акт на оприбуткування приплоду; акт на переведення тварин із групи в групу;

акт на переведення тварин із основного стада; акт на вибуття (забій, дорізування) тварин; товарно-транспортна накладна на відправку тварин (форма № 1-сг.); звіт про рух поголів’я худоби.

Облік виробленої продукції: журнал обліку надоїв молока; акт контрольного доїння (форма 4-мол); книга обліку молочної продуктивності корів; журнал аналізу молока і молочних продуктів; товарно-транспортна накладна на відправку молока і молочних продуктів (форма № 1-сг.); відомість руху молока; листок обліку молока; журнал реєстрації приплоду і вирощування молодняка (3-мол); звіт про виробництво продуктів тваринництва (форма 24-сільгоспоблік); журнал відтворення стада великої рогатої худоби (форма № 3-врх).

64. Форми обліку у племінному молочному скотарстві

Документи племінного обліку: картка племінного бугая (1-мол); картка племінної корови (2-мол); журнал оцінки вимені корів та інтенсивності молоковіддачі (5-мол); відомість вимірювання статей тіла корів (6-мол); відомість вимірювання статей тіла бугаїв (8-мол); звіт про племінну цінність та результати використання бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід (9-мол).

65. Звіт про рух поголів’я худоби, принципи складання обороту стада

Перш ніж складати оборот стада, необхідно мати дані: план осіменіння і отелення корів; завдання по виробництву молока і яловичини; вік переведення тварин із групи у групу; середні показники молочної і м'ясної продуктивності худоби; відсоток вибракування тварин; наявність угод про передачу чи продаж тварин протягом періоду; завдання на закупівлю племінної чи товарної худоби.

У звітному (помісячному) обороті стада відображають:

1. наявність поголів'я і живу масу по кожній статевій і віковій групі на початок місяця;

2. надходження поголів'я і його живу масу з молодших чи інших груп, закупку, придбання з іншого господарства або ферми, приплід;

3. вибуття худоби: переведення в інші групи, передача іншим фермам чи господарствам, реалізація племінної худоби, продаж державі, населенню, забій на м'ясо, загибель та інші непередбачені вибуття;

4. залишок на кінець місяця: кількість тварин та їх жива маса по групам і взагалі.

Крім того, по кожній групі підраховують: кількість кормоднів, валовий приріст за місяць (за винятком бугаїв і корів, яких щомісячно не зважують), середньодобовий приріст, середньомісячне поголів'я.

Річний рух поголів'я стада мало чим відрізняється від помісячного. Він має ті ж розділи і починається із заповнення вихідних даних по кожній групі на початок року, потім заповнюється прибутковий розділ, видатковий і закінчується розділом "Наявність на кінець року" поголів'я і його жива маса. Річний (як і помісячний) рух поголів'я починають складати з молодших груп. По рядку "приплід" записують дані щомісячного народження телят (теличок і бичків, 50:50%) у групі "телички до року" і "бички до року". Переміщення худоби з однієї вікової групи до іншої проводять у строгій відповідності із датою їх народження, користуючись матеріалами плану отелень. Теличок старше 2-х річного віку переводять до групи нетелів, а нетелів - до групи корів у день отелення. Бичків у 18-20 місячному віці реалізують на м'ясо, а тих, які у 24-місячному віці не досягають запланованої живої маси, переводять у групу “доросла худоба на відгодівлі". У цю групу переводять також вибракуваних і підготовлених до продажі на м'ясо бугаїв-плідників, корів і нетелів.

Суми поголів'я і живої маси у графі "Переведено із інших груп" повинні бути рівні цим показникам у графі "Переведено в інші групи".

Поголів'я на кінець періоду (^ Пк) дорівнює поголів'ю на початок періоду (Пп) плюс поголів'я, що надійшло за цей час (Пн), мінус поголів'я, що вибуло (Пв). Пк = Пп + Пн - Пв

Живу масу поголів'я на кінець періоду (Жк) визначають, додаючи живу масу поголів'я на початок періоду (^ Жп), масу поголів'я, що надійшло (Жн) у дану групу, та валовий приріст по групі (Вп) і вирахував звідси масу поголів'я, яке вибуло (Жв): Жк = Жп + Жн + Вп - Жв

Виходячи з цієї формули, можна розрахувати валовий приріст у цілому по стаду або по окремих групах: Вп = Жк + Жв – (Жп +Жн)

Знаючи валовий приріст по групі (у стаді), розраховують середньодобовий приріст по (^ Сп) за залежністю: Сп = Вп / Корм. дні

Щоб визначити кількість кормоднів (Корм. дні), наприклад, за місяць, треба знати, скільки днів тварини знаходились у групі, коли вибули з неї і коли прибули до іншої групи. Для спрощення розрахунків допускається, що тварини, які вибувають із групи, знаходяться у даній групі до 15 або 29 числа кожного місяця (тобто 15 або 29 днів), а тварини, які прибувають у групу, знаходяться в ній з 16 або ЗО числа і до кінця місяця (тобто 15 або 1 день). Середня тривалість місяця приймається за ЗО днів. Розділивши кількість кормоднів на тривалість місяця (у днях), отримують середньомісячне поголів'я тварин по кожній групі.

На підставі даних руху поголів'я визначають продукцію вирощування (виробництва м'яса у живій масі -^ ВМ) за залежністю: ВМ = Вп + Жмп, Де Вп - валовий приріст; Жмп - жива маса приплоду.

На ефективність виробництва молока і м'яса у значній мірі впливає структура стада - співвідношення окремих статевих і вікових груп худоби, виражене у відсотках до загальної чисельності поголів'я. Структура стада залежить від спеціалізації господарства (племінне, товарне), економічних, природних, господарських умов, напряму скотарства, віку реалізації надремонтного молодняку і змінюється відповідно з питомої ваги корів. Вирощуваний на продаж молодняк у структуру стада не входить. У племінних господарствах м'ясного напрямку продуктивності при реалізації молодняку у віці одного року частка корів збільшується до 40-50%.

У господарствах із закінченим рухом поголів'я структура стада залишається постійною, в господарствах із незакінченим рухом спостерігаються щорічні зміни в кількості поголів'я у співвідношенні між окремими групами.

66. Планування племінної роботи в господарстві

67. Основні елементи інтенсивної технології виробництва молока

68. Концентрація і спеціалізація у молочному скотарстві. Питома вага корів у стаді з врахуванням спеціалізації

69. Системи утримання худоби, їх коротка характеристика

Відповідно до природно-економічних і організаційно-господарських умов застосовують стійлову, стійлово-пасовищну, стійлово-табірну, табірно-пасовищну та потоково-цехову системи утримання великої рогатої худоби. За стійлової системи утримання тварини протягом року знаходяться у приміщеннях і на вигульних майданчиках ферми. Перебування на майданчиках триває не менше як 2 – 4 години на день. Практикують моціон (вигулювання) на спеціально обладнаних доріжках завдовжки 1,5 – 2 км і завширшки 8 – 10 м. Худобу годують заготовленими кормами із годівниць, обладнаних у приміщеннях і на вигульних майданчиках. У господарствах із пасовищними угіддями застосовують стійлово-пасовищну систему утримання, за якої у літній період тварини перебувають у приміщеннях і на природних або культурних пасовищах, а в зимовий – у приміщеннях і на вигульних майданчиках. При цьому слід пам’ятати, що відстань до найвіддаленіших місць пасовища не повинна перевищувати 3 км. Залежно від кормової продуктивності угідь на одну корову припадає 0,2 – 0,3 га культурних пасовищ або 0,5 – 1 га природних. Оскільки з другої половини літа продуктивність пасовищ знижується, потрібно передбачити вирощування зелених кормів за рахунок спеціальних посівів. За стійлово-табірної системи утримання в літній період тварин переводять із приміщень у табори поблизу кормових угідь. Тут споруджують легкі будівлі, необхідні для утримання й догляду різних тварин і забезпечення виробничих процесів. За час перебування тварин у таборах в основних приміщеннях проводять дезінфекцію і ремонт. Потоково-цехова система передбачає утримання корів у окремих цехах згідно із певним фізіологічним станом: сухостою, отелення, роздою та осіменіння і виробництва молока. Цю систему застосовують у великих господарствах з урахуванням специфіки утримання кожної групи тварин: сухостійних – безприв’язно; в цеху отелення – прив’язно без вигулу; роздою та осіменіння – прив’язно із вигулом або випасом; у цеху виробництва молока – прив’язно із вигулом (випасом) або безприв’язно. Зі зміною фізіологічного стану корів переводять в іншу групу.