40. Методи планування виробництва молока по стаду, їх коротка характеристика

Планування виробництва молока по стаду є важливим організаційно-господарським і технологічним заходом у молочному скотарстві. Правильний розрахунок надходження молока дозволяє планувати його реалізацію. Для цього використовують дані, які характеризують фактичну продуктивність корів та їх поголів’я. На наступний рік плановий надій по стаду визначається за розподілом надою згідно кожного планового року.

Помісячний і річний план валового виробництва молока складають у такій послідовності: 1. Визначають план отелень корів і нетелів у відповідності із встановленою тривалістю лактації; 2. Проводиться рух дійних корів згідно місяця лактації. 3. Встановлюють щомісячне поголів’я корів, додаючи к-ть дійних корів у відповідному календарному місяці, які знаходяться на різних м’ясцях лактації. 4. Визначають к-ть лактаційних місяців (корово-місяців) у поточному календарному місяці планового року шляхом множення к-ті корів на місяці лактації у них.5. визначають суму лактаційних (дійних) місяців додаючи всі корово-місяці та всі місяці лактації окремо по кожному календарному м’ясцю планового року. 6. Встановлюють середній місяць лактації, на якому будуть знаходитись корови всього стада в кожному календарному місяці року, поділивши суму лактаційних місяців на к-ть дійних корів у кожному місяці. 7. Визначають межу с/д надою по кожному календарному місяцю планового року, користуючись табличними даними і значеннями середнього місяця лактації. 8. Розраховують с/д надій по кожному календарному місяцю планового року. 9. Визначаємо надій на 1 дійну корову за кожний календарний місяць планового року. Для цього с/д надій множать на к-ть календарних днів у тому чи ін. місяці. 10. Розраховують валовий надій по стаду за кожний календарний місяць планового року, множенням середньомісячного надою на 1 корову на к-ть дійних корів кожного місяця. 11. Визначають валовий надій по стаду шляхом додавання валового вир-ва молока за кожний місяць.

41. М’ясна продуктивність врх і фактори, що впливають на її формування

М’ясна прод-ть ВРХ представлена телятиною (від телят до 90-дн. віку або молодняку) і яловичиною (від всіх ін. вікових періодів). В Україні питома вага яловичини в загальному мясному балансі країни складає 35-40%. Це пояснюється якістю мяса і здатністю ВРХ забезпечити приріст ж.м. при споживанні грубих і соковитих кормів. Серед населення яловичина має достатньо високий попит, як продукт харчування, який багатий на білок. Яловичина характеризується високою біологічною цінністю порівняно із свининою і бараниною. Перетравність яловичини організмом людини досягає 95%. Залежно від віку тварин при забої якість яловичини змінюється. Онову поживної цінності яловичини складають білки і жири. З віком тварин ↓ к-ть кісток, а к-ть білків і жирів ↑. Смакові якості яловичини залежать від співвідношення окремих тканин, що входять до складу туші. Різні частини туші відрізняються за морфологічним і хімічним складом, а також мають різну калорійність.

М’ясом називають сукупність тканин, що входять до складу туші або напівтуші після забою тварин. М'ясо ВРХ складається із м’язової, сполучної, жирової, кісткової, хрящова. Їх співвідношення залежить від віку тварин та їх вгодованості.

М’ясна прод-ть ВРХ обумовлена 2-ма групами ф-рів: спадкові (порода, породність, індивідуальні якості) і паратипові (годівля, утримання, стан здоров’я). Порода: забійний вихід у молочних порід 50-54%, у комбінованих 54-56% і у мясних 56-62%. Породність: помісний молодняк відрізняється високою інтенсивністю росту, проявляється явище гетерозису. Індивідуальні властивості: окремі тварини відрізняються ↑ інтенсивністю росту, порівняно з ін.