24. Принципи делегування.

Делегування повноважень охоплює:

• Единоначалие

• Ограниченніе нормі управляемости

• Соответствие прав обязанностям

• Отчетность по отклонениям

• прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов’язань виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення);

24. Основні причини небажання керівників делегувати повноваження

• Заблуждение, что я сделаю лучше

• Боязнь риска

• Недоверие к подчиненнім

• Отстутствие способностей руководить

• Отстутствие промежуточного контроля для предупреждения руководства о возможной опасности

24. Причини з яких підлеглі уникають відповідальності і блокують процес делегування

• Подчиненному удобнее спросить начальника что делать, чем самому решать проблему

• Боязнь критики за ошибки

• У подчиненного нет информации и ресурсов, необходиміх для успешного віполнения задания

• У подчиненного уже больше работі, чем он может сделать, или он так считате

• Отстутствие каких-либо положительніх стимулов дополнительной ответственности

24. Види організаційних структур. Характеристика функціональної бюрократичної структури

Розрізняють наступні типи організаційних зв’язків:

• лінійні (адміністративне підпорядкування);

• функціональні (за сферою діяльності, без прямого адміністративного підпорядкування);

• міжфункціональні або коопераційні (між підрозділами одного управлінського рівня).

Залежно від характеру зв’язків виокремлюють декілька типів організаційних структур: лінійні; функціональні; лінійно-функціональні; матричні; дивізіональні; множинні.

За кількістю рівнів управління розрізняють плоскі та ієрархічні організаційні структури

Бюрократичні організаційні структури базуються відповідно до основних принципів, закладених М.Вебером. Виходячи із них, бюрократичні системи характеризуються високим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю значною кількості правил і норм поведінки персоналу, особливою системою підбору кадрів. Бюрократичні організаційні структури можуть бути функціональними або дивізіональними. В основі побудови цих організаційних структур лежить принцип департамен галізації. Департаменталізація - це процес поділу організації на окремі блоки, які можуть називатися відділами, відділеннями, секторами. Залежно від принципу депаргаменталізації і розрізняють функціональні та дивізіональні структури.

24. Види організаційних структур. Характеристика лінійно-функціональної бюрократичної структури: її переваги та недоліки

Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В такій структурі лінійні ланки приймають рішення, а функціональні підрозділи допомагають готувати різні рішення, заходи, плани для прийняття управлінських рішень. 

Лінійно-функціональні структури доцільно застосовувати на підприємствах, які функціонують у стабільних зовнішніх умовах, з масовим типом виробництва, зі стабільним асортиментом продукції  та несхильних впроваджувати інноваційні процеси у своїй діяльності.

Переваги лінійно-функціональної структури:

Ø поєднує переваги лінійних та функціональних структур;

Ø оперативне прийняття рішень;

Ø персональна відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

Ø  забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

Ø професійне вирішення завдань спеціалістами функціональних служб.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

Ø складність регулювання відношень лінійних і функціональних            керівників;

Ø в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

Ø дублювання управлінських функцій;

Ø розпорошення відповідальності;

Ø надходження недостовірної інформації від функціональних керівників до лінійних;

Ø  опір здійсненню організаційних змін.